В Електронному кабінеті запроваджені сервіси з автозаповнення рядків податкової декларації з ПДВ

В Електронному кабінеті ДФС реалізовано автозаповнення рядків податкової декларації з ПДВ та додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1)», додатку 5 «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», додатку 6 «Довідка  (Д6) подається платниками, які заповнюють рядок 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів» на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі – ЄРПН). Для автозаповнення рядків податкової декларації з ПДВ та вище зазначених додатків необхідно в приватній частині Електронного кабінету при створенні документа звітності проставити відмітку «заповнити на основі даних ДФС». Після чого на підставі відомостей, внесених в ЄРПН, заповнюються дані рядків податкової декларації з ПДВ та відповідних таблиць: — Таблиця 1 (Д1) «Коригування податкових зобов’язань згідно зі статтею 192 та пунктом 199.1 статті 199 розділу V Кодексу»; — Таблиця 2 (Д1) «Коригування податкового кредиту згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу»; — Таблиця 1 розділу І Податкові зобов’язання (Д5) «Операції на митній території України, що оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України»; — Таблиця 1 розділу ІІ Податковий кредит (Д5) «Операції придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7%»; — Таблиця 1 (Д6) «Операції, що не є об’єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу), операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України, операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди))». Зазначений сервіс працює в тестовому режимі. Додатково повідомляємо, що розділ «СЕА ПДВ» доповнено новим сервісом «Інформація про суму перевищення». За допомогою даного сервісу платникам надано можливість перегляду інформації щодо даних розрахунку суми перевищення та результату порівняння даних податкової звітності з ПДВ та ЄРПН. У разі виникнення у платників питань щодо роботи сервісу автозаповнення, прохання копії екрану Електронного кабінету та суть питання надсилати на адресу infozvit@sfs.gov.ua .

З 11 вересня 2018 року діятимуть виключно нові бюджетні рахунки для сплати податків, зборів, платежів до державного та місцевих бюджетів (МФО 899998). Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу!!! Для більшої зручності платників та з метою запобігання втрат бюджету було встановлено перехідний період, протягом якого залишалися активними й старі бюджетні рахунки. Термін дії такого періоду закінчується 10.09.2018р. Отже, починаючи з 11.09.2018р., перераховувати бюджетні платежі потрібно виключно на нові рахунки. У протилежному ж випадку кошти не будуть зараховуватися до бюджетів, а повертатимуться платникам як нез’ясовані надходження. Реквізити нових рахунків для зарахування податків, зборів, платежів до державного та місцевих бюджетів платники можуть знайти на офіційному порталі ГУ ДФС у Харківській області за посиланням http://kh.sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki/

Деякі умови, при яких сума від’ємного значення ПДВ вважається відшкодованою

Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області інформує, що відповідно до п. 200¹.3 ст. 200¹ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою: SНакл = SНакл Отр + SМитн + SПоп Рах + SОвердрафт – SНакл Вид – SВідшкод – SПеревищ, де, зокрема, SВідшкод – загальна сума ПДВ, заявлена платником ПДВ до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань та результатів перевірок, що проводяться відповідно до ПКУ. Підпунктом 4 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289), із змінами та доповненнями визначено, що розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється у межах суми, обчисленої відповідно до п. 200¹.3 ст. 200¹ ПКУ на момент подання податкової декларації з ПДВ (далі – реєстраційна сума), за вирахуванням від’ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ. Якщо сплата грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету здійснюється за рахунок від’ємного значення з ПДВ, задекларованого у рядку 20.2.2 податкової декларації з ПДВ, то така сума зменшує реєстраційну суму та вважається відшкодованою в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення, не має права на податкову знижку

Перший заступник начальника Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області Дмитро Таран нагадує, що Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями   (далі – ПКУ), який регламентує порядок оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі військовослужбовців, не передбачає звільнення від обкладання податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, крім сум грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачених законом, які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою (пп. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 ПКУ). При цьому, згідно з п. 168.5 ст. 168 ПКУ суми ПДФО, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Відповідно до пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника ПДФО – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених ПКУ. Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику ПДФО у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Порядок застосування податкової знижки передбачений ст. 166 ПКУ. Згідно з пп. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ. Враховуючи вищевикладене, військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення, не має права на застосування податкової знижки. Право на податкову знижку має фізична особа, яка є найманою особою, виключно до доходів, одержаних протягом року у вигляді заробітної плати.

Змінено Порядок обліку платників податків і зборів

З 24.08.2018 р. набирають чинності зміни до Порядку обліку платників податків і зборів, затверджені наказом Мінфіну України від 27.06.2018 р. № 589. Зокрема, визначено порядок обліку в контролюючих органах представництв донорських установ в Україні після проведення Мінекономрозвитку їх реєстрації в Україні. Взяття на облік здійснюється контролюючим органом за адресою представництва донорської установи в Україні із присвоєнням податкового номера. Підставою для взяття на облік такого представництва є: копія посвідчення про реєстрацію представництва донорської установи в Україні, отримана від Мінекономрозвитку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 153; або лист-звернення, в якому зазначається адреса представництва в Україні, та копія посвідчення про реєстрацію представництва донорської установи в Україні, подані представництвом. Не пізніше наступного робочого дня після взяття на облік представництва донорської установи в Україні йому надсилається лист-повідомлення про взяття на облік із зазначенням податкового номера. Також спрощується порядок подання постійними представництвами нерезидентів заяви на реєстрацію як платника податку на прибуток (за формою № 1-РПП). При поданні такої заяви з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» необхідно заповнювати тільки дані про контролюючий орган, код ЄДРПОУ, повне найменування та головного бухгалтера постійного представництва нерезидента в Україні. До зазначених змін необхідно було заповнювати форму заяви повністю. Крім того, врегульовано порядок дій та обліку відокремлених підрозділів іноземних компаній, організацій у разі неподання у встановлені строки документів для взяття на облік в контролюючих органах. Так, якщо контролюючим органом встановлено, що відокремлений підрозділ іноземної компанії, організації включений до ЄДРПОУ та при цьому не перебуває на обліку у відповідному контролюючому органі, то таким органом вживаються заходи щодо подання документів для взяття його на облік. Такий відокремлений підрозділ іноземної компанії, організації обліковується в контролюючих органах з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік». Також зазначеним наказом Мінфіну України уточняється, що підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.

Підприємці, які досягли пенсійного віку, не сплачують ЄСВ

Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що відповідно до Закону  України від 08 липня 2010 року N2464-VI  «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподатковування, а також члени їх родин, які беруть участь  у здійсненні ними підприємницької діяльності, є платниками ЄСВ. Однак, згідно із частиною 4 статті 4 Закону, фізичні особи — підприємці звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами й одержують пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску винятково за умови їх добровільної участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Разом з тим за найманих робітників, у тому числі інвалідів або пенсіонерів за віком, сплата єдиного внеску підприємцями здійснюється на загальних підставах згідно з діючим законодавством.

Триває пілотний проект ДФС «Електронний чек»

Перший заступник начальника Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що триває пілотний проект електронної системи — «Електронний чек» (або e-Receipt), запроваджений Державною фіскальною службою України. Така новація має призвести до якісно нових відносин у ланці «підприємець — споживач». Завдання новітньої моделі полягає у впровадженні альтернативного технологічного рішення для реєстрації розрахункових операцій у сфері торгівлі без застосування традиційних реєстраторів розрахункових операцій (касові апарати). Програма «Електронний чек» має низку суттєвих переваг, зокрема: — систему можна встановити на будь-який пристрій — персональний комп’ютер, планшет чи смартфон; — вона доступна, безкоштовна та може бути інтегрована з іншими системами ДФС і бухгалтерськими програмами; — має найвищий ступінь захисту й працює 24 години на добу та 7 днів на тиждень. Крім того, застосування такої моделі на практиці позбавляє необхідності встановлювати традиційний касовий апарат і відповідно друкувати паперові чеки. Фіскальний чек громадяни зможуть перевірити у відкритій частині Електронного кабінету, розміщеного на офіційному веб-сайті ДФС. Це дає змогу покупцю (у разі необхідності) захисти свої права як споживача: скористатися електронним чеком та пред’явити його.

Іноземець або його представник може зареєструватись у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та отримати підтверджуючий документ

Податковим кодексом України передбачено, що всі фізичні особи — платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків. До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні, іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов’язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України. Фізична особа — платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов’язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи — платника податків (далі – Облікова картка №1ДР), яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу. Іноземці та особи без громадянства для реєстрації додають до Облікової картки № 1ДР документ, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку його переклад українською мовою (після пред’явлення повертається) і копію такого перекладу (крім осіб, які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні). Облікова картка №1ДР може бути подана через представника за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на проведення реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі (після пред’явлення повертається) та її копії. Іноземці та особи без громадянства подають документи до головних управлінь ДФС в областях. Іноземці та особи без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання в Україні, можуть реєструватись як платники податків у державних податкових інспекціях у районах, містах, районах у містах, об’єднаних державних податкових інспекціях, що відповідають місцю проживання в Україні, зазначеному в посвідці. Реєстрація фізичної особи — іноземця у Державному реєстрі здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання до контролюючого органу Облікової картки № 1ДР. За зверненням фізичної особи, її представника контролюючий орган видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі. У такому документі зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Справляння податку на доходи з фізичних осіб у разі, коли фізична особа надає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення

Відповідно до норм Податкового кодексу України податковим агентом платника податку на доходи фізичних осіб – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. Законом України від 06 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» із змінами та доповненнями встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПКУ). Водночас, згідно з Указом Президента України від 02 лютого 2002 року №92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами та доповненнями, плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) має становити не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). При цьому умовами Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 №5 із змінами та доповненнями передбачено, що розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, але не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством. Таким чином, об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб за операціями з надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю) визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).

Анулювання реєстрації юридичної особи як платника єдиного податку

Випадки та строки анулювання реєстрації юридичної особи як платника єдиного податку визначені пп. 299.10, 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України. Так, відповідно до норм Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, — в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) відповідно до закону — в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) переходу на сплату інших податків і зборів, у випадках та в строки передбачених п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України. Крім цього у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених главою І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу ХІV Податкового кодексу України, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Затверджено Порядок попереднього узгодження ціноутворення у контрольованих операціях

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2018 р. № 518 внесено зміни до Порядку попереднього узгодження ціноутворення у контрольованих операціях, за результатами якого укладаються договори, що мають односторонній, двосторонній та багатосторонній характер, для цілей трансфертного ціноутворення (далі – Порядок), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 р. № 504. Фактично Порядок викладено у новій редакції. Цей Порядок визначає процедуру попереднього узгодження ціноутворення у контрольованих операціях під час якої узгоджуються критерії визначення відповідності умов контрольованих операцій, що здійснюються або будуть здійснені великим платником, принципу «витягнутої руки». За результатами проведеної процедури, у разі досягнення сторонами процедури згоди щодо предмету та положень договору, укладається договір про попереднє узгодження ціноутворення для цілей трансфертного ціноутворення, який може мати односторонній, двосторонній та багатосторонній характер. Договір укладається у письмовій формі. Строк дії договору визначається сторонами та не може перевищувати п’яти календарних років. При цьому Порядком передбачено умови для  продовження договору, підстави для внесення змін до чинного договору або його дострокового припинення. Таким чином, Порядок забезпечує виконання п.п. 39.6.2.4 п. 39.6 ст. 39 Податкового кодексу України та передбачає необхідні складові для формування в Україні практики з укладання договорів про попереднє узгодження ціноутворення, що мають односторонній, двосторонній або багатосторонній характер, для цілей трансферного ціноутворення.

Автозаповнення додатка 5 до податкової декларації з ПДВ в Електронному кабінеті

ДФС реалізовано автозаповнення додатка 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі – ЄРПН) в Електронному кабінеті. Для автозаповнення додатка 5 необхідно при створенні документа звітності в приватній частині Електронного кабінету у верхній панелі навігації обрати пункт «додатково/заповнити на основі даних ДФС». Після чого на підставі відомостей, внесених в ЄРПН, заповнюються дані відповідних таблиць Розділів І та ІІ. Зазначений сервіс працює в тестовому режимі, проводяться роботи щодо створення сервісу автозаповнення додатків 1 (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1)) та 6 (Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядок 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів) до податкової декларації з ПДВ.

ЩОДО ПОРЯДКУ ВЕДЕННЯ КАСОВИХ ДОКУМЕНТІВ СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ЇХ ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року N 148, розроблено відповідно до Закону України «Про Національний банк України» (далі — Положення N 148) і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі — підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі — установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі — фізичні особи — підприємці) (далі разом у тексті — суб’єкти господарювання), фізичними особами. Відповідно до п. 35 розділу III Положення, касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, формуються у справи відповідно до номенклатури справ та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов’язок щодо їх зберігання. Бланки прибуткового касового ордера (типова форма N КО-1) та видаткового касового ордера (типова форма N КО-2) визначені у додатках до Положення N 148. Нумерація прибуткових касових ордерів (у реквізиті «Прибутковий касовий ордер N __ від «___» ____________ 20__ року») може здійснюватися у хронологічному порядку з початку кожного наступного місяця у порядку зростання з номера «1» протягом календарного місяця та закінчуватися у кінці місяця відповідним номером. Аналогічно може здійснюватися і нумерація видаткових касових ордерів (у реквізиті «Номер документа»). У реквізиті «N з/п» прибуткового касового ордера та видаткового касового ордера проставляється номер за порядком (скорочено — N з/п) таких ордерів. При цьому зважаючи, що прибутковий та видатковий касові ордери оформляються на кожну операцію з приймання/видачі готівки, у реквізиті «N з/п» проставляється — 1. Для прибуткових та видаткових касових ордерів у реквізиті «N з/п» Журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (типова форма N КО-3а) використовується єдина наскрізна нумерація, яка не передбачає окремої нумерації для прибуткових і видаткових касових ордерів. У колонці 3 зазначаються порядкові номери прибуткових документів, а у колонці 7 зазначаються порядкові номери видаткових документів. Номери, які проставляються у колонці 3 (прибуткові документи) та у колонці 7 (видаткові документи) можуть не співпадати з нумерацією, зазначеною у реквізиті «N з/п» Журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (типова форма N КО-3а). У реквізиті видаткового касового ордера «Додаток» зазначаються документи, що додаються до нього та є підставою видачі готівки, наприклад, видаткова відомість із зазначенням номера та дати, наказ на відрядження із зазначенням номера та дати і т. д. У реквізиті прибуткового касового ордера «Додатки» зазначаються документи, що додаються до нього та є підставою внесення готівки, наприклад, звіт про використання коштів, виданих на відрядження із зазначенням номера та дати і т. д. Порушення хронологічної нумерації прибуткових та видаткових ордерів може свідчити про неоприбуткування або несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, які надходять до каси суб’єкта господарювання, а також призвести до перевищення ліміту каси. За неоприбуткування або несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, які надходять до каси відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 року N 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі — Указ N 436), визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами — громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу — за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки — у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. У разі порушення хронологічної нумерації видаткових ордерів може призвести до перевищення встановленого ліміту каса, тобто перевищення встановленого ліміту готівки у касі підприємства на кінець робочого дня. Відповідно до ст. 1 Указу N 436 передбачена відповідальність — у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день. З 01.06.2018 вступила у дію постанова Правління Національного банку України від 24.05.2018 року N 54 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» (додається), якою внесено зміни до Положення N 148. Звертаємо увагу на те, що Національний банк України впорядкував питання оприбуткування готівки на торгових об’єктах та питання обов’язковості використання касової книги тими відокремленими підрозділами, які не проводять операції з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами. У новій редакції викладено п. 11 розділу I Положення N 148, чим врегульовано питання оприбуткування готівки на торгових об’єктах, а саме: «11. Готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб — підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат (або книги обліку доходів), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат (або книзі обліку доходів) на підставі товарних чеків (квитанцій). Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб — підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО / занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО». Отже, касова книга не використовується, якщо на відокремлених підрозділах установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО, здійснення обліку готівки у повній сумі її фактичних надходжень проводиться на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО / занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО (лист ДФС України від 15.06.2018 р. N 20639/6/99-99-14-05-01-15).

ЩОДО ОБЛІКУ ДОХОДІВ ТА ВИТРАТ ПІДПРИЄМЦЯМИ — ПЛАТНИКАМИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

Форми та порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками ПДВ та книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.15 № 579, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.07.15 за № 800/27245. Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які не є платниками податку на додану вартість (далі — ПДВ), ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Записи у Книзі доходів виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Підприємці — платники єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, ведуть облік доходів та витрат. Записи у Книзі доходів та витрат виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, окремо про кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги) та понесені витрати, зокрема оплачені придбані товари (роботи, послуги), виплачена заробітна плата, сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування тощо. Для реєстрації Книг такі платники єдиного податку подають до фіскального органу за місцем обліку примірник книги, у разі обрання способу ведення книги у паперовому вигляді. Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку. Книга зберігається у платника податку протягом 3 років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис.

Що таке податкова знижка, або кому і за що держава повертає гроші

Громадяни, які не є суб’єктами господарювання і які протягом минулого року отримували заробітну плату з якої утримувався податок на доходи фізичних осіб, мають право на отримання податкової знижки (ст.166 Податкового кодексу України). Держава надає можливість людям, які отримують зарплату і сплачують податок на доходи фізичних осіб та внески на загальнодержавне обов’язкове пенсійне страхування, відшкодовувати частину понесених у звітному податковому році витрат на навчання, іпотеку, страхування, благодійність, переобладнання транспортного засобу, при сплаті видатків на будівництво (придбання) доступного житла за державними програмами або за сплату допоміжних репродуктивних технологій. Для отримання зазначеної знижки необхідно заповнити та подати до органу фіскальної служби за місцем реєстрації декларацію про майновий стан та доходи, отримані у минулому році. У декларації необхідно вказати суму одержаного за рік доходу у вигляді зарплати, вид понесених витрат, їх розмір і розраховану суму податку на доходи фізичних осіб до повернення. Право на отримання податкової знижки мають лише члени сім’ї першого ступеня спорідненості: чоловік, дружина, діти, батьки. Слід враховувати, що загальна сума податкової знижки не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у вигляді заробітної плати. Існує головна умова для отримання знижки – це офіційне працевлаштування та отримання заробітної плати. Після подання декларації обраховується та визначається сума для перерахування на банківський рахунок, вказаний громадянином. Для всієї процедури законодавчо передбачено 60 днів.

Новостворена юридична особа: початок дії єдиного податку третьої групи

Відповідно до абзацу другого п. п. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації. Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб’єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої, зокрема, для третьої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація (абзац другий п. 294.4 ст. 294 ПКУ).

Сплата ЄВ протягом року своєчасна, а звітність подано не за встановленою формою: відповідальність платника

Форми та строки подання звітності передбачені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 із змінами і доповненнями (далі – Порядок №435).

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №435 визначено, що фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, без використання праці найманих працівників, формують та подають Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом, за формою згідно таблиці 1 додатка 5 до Порядку №435 із зазначенням типу форми «початкова». Відповідно до п. 7 частини одинадцятої ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464) за подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464, органом ДФС здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частиною першою ст. 165 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), зокрема, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу – підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від 30 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із правопорушень, зазначених у частині першій ст. 165 прим.1 КУпАП, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу – підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від 40 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Звітність з єдиного внеску за новими формами — з 1 вересня 2018 року

Керівник Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев повідомляє, що наказом Міністерства фінансів України від 15.05.2018 р. №511 внесено зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Порядок), затверджений  Наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435. Звітність за новими формами подаватимуть платники єдиного внеску, починаючи з 1 вересня 2018 року. Цей Порядок визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Звіт) до Державної фіскальної служби України. Правила формування і подання Звіту не змінилися. Звіт подають страхувальники або відповідальні особи страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску. Відзначимо, що Звіт страхувальники подають в повному обсязі, а складений з порушенням вимог Порядку, у тому числі без обов’язкових реквізитів, та поданий без необхідних таблиць, не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб. Якщо юридичні особи або фізичні особи-підприємці не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, Звіт за найманих працівників не подають. Фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов’язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім фізичних осіб-підприємців, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік у терміни, визначені Порядком. Для членів фермерських господарств, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, звітними періодами є календарні місяці, які формуються та відображаються у річній звітності, що подається до 1 травня року за результатами фінансового року. Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. При державній реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При прийнятті рішення про ліквідацію, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та члени фермерських господарств, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах,  на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», зобов’язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня подання до органу доходів і зборів заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску. Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна» формують та подають до органу доходів і зборів: — фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, — протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності; — особи, які провадять незалежну професійну діяльність та члени фермерських господарств, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, – протягом 30 календарних днів з дня подання  заяви до органу доходів і зборів про зняття з обліку платника єдиного внеску.

Доходи нараховані у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконані роботи (надані послуги): оподаткування ПДФО

Відповідно до п. п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. При цьому при отриманні зазначених у п. п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПКУ доходів від фізичних осіб – платників єдиного податку четвертої групи, їх отримувач зобов’язаний включити суми таких доходів до річної податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний рік та самостійно сплатити з них установлені ПКУ податки та збори. При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) (абзац другий п. 164.6 ст. 164 ПКУ). Однак, слід зауважити, що з 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року №909-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон №909), яким, зокрема, внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в частині скасування утримання єдиного внеску з фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами на підприємствах, в установах,організаціях, у інших юридичних осіб (роботодавців) чи у фізичних осіб – підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно. Крім того, Законом №909 до ПКУ внесено зміни в частині встановлення єдиної ставки податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) у розмірі 18 відсотків, зокрема, для доходів у вигляді суми винагород, нарахованих (виплачених) платнику податку за цивільно-правовими договорами (п. 167.1 ст. 167 ПКУ). Враховуючи викладене, оскільки Законом №909 з 1 січня 2016 року скасовано утримання єдиного внеску з фізичних осіб, які отримують винагороди за цивільно-правовими договорами, то база оподаткування ПДФО дорівнює нарахованим сумам таких винагород, до яких застосовується ставка 18 відсотків.

Сплата транспортного податку громадянами

Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що згідно з пп.267.2.1ПКУ об’єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Оскільки з 1 січня 2018 року розмір мінімальної зарплати становить 3723 грн, то така вартість зросла до 1 396 125 грн. Фізичними особами транспортний податок сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Також, повідомляємо, що  відповідно до пп. 267.6.10 ПКУ фізичні особи — платники транспортного податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку. При виявленні розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема, документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування, перехід права власності на об’єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платникам єдиного податку: не допускайте утворення податкового боргу

Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС  у Харківській області наголошує, що відповідно до вимог п.п.8 п.п. 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, при наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів. Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ. Погашення податкового боргу – це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (п. п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Також акцентуємо увагу платників на тому, що у випадку, коли платник податків не здійснить такий перехід самостійно, контролюючий орган має право виключити його з реєстру платників єдиного податку. Разом з тим,  звертаємо увагу, що підлягає виключенню з реєстру платник, який допустив наявність податкового боргу не як фізична особа, а саме як суб’єкт підприємницької діяльності.

Робота кінологічної команди Харківської митниці ДФС. Найцікавіші знахідки

Кінологічна команда Харківської митниці ДФС котрий рік поспіль визнана однією з найкращих в Україні. Результатом високих показників виявлення контрабанди наркотичних засобів на державному кордоні України є використання спеціально підготовлених собак. Початком стосунків тривалістю в життя є поява маленького пухнастого цуценя вдома у інспектора. Зі знайомства з родинним колом, новою домівкою починається довгий шлях тісної співпраці тваринки з інспектором. Адже домашня атмосфера, відношення до улюбленця саме як до члена родини, впливає на формування характеру та набуття навичок. Щоденне спілкування та тренування – є запорукою високих показників в подальшій роботі. Вибір напарника для інспектора не обмежений визначеною породою, проте частіше за все до службових собак митниці потрапляють вівчарки, спанієлі та природжені шукачі контрабанди – лабрадори. На даний час в Харківській митниці ДФС налічується 6 собак. Всі вони пройшли іспити, отримали сертифікати та постійно підвищують свою кваліфікацію найкращих пошуковців наркотичних засобів на митному кордоні України. Упродовж 2018 року кінологічною командою було виявлено 23 факти незаконного переміщення через митний кордон України наркотичних засобів загальною вагою 22 кілограми. При цьому, половина всіх виявлень наркотиків у митниці здійснюється кінологічною командою. З найцікавіших  фактів за останній час треба виділити наступний, який відбувся в червні на митному посту «Щербаківка». До зони митного контролю у напрямку Російської Федерації в’їхав транспортний засіб під керуванням громадянина України, мешканця міста Харкова. Під час проходження митного контролю чоловік повідомив про відсутність обмежених чи заборонених до переміщення товарів та предметів. Але ж в ході проведення митного огляду авто службовий собака митниці Ів Сент Лоран спрацював на передні крила транспортного засобу. Після демонтажу передніх підкрилків у технологічному просторі автомобіля було виявлено 46 пакунків марихуани загальною вагою 7,4 кг. Також треба відзначити ще один факт виявлення наркотиків, який відбувся в липні цього року – знов на  митному посту «Щербаківка» та знов знахідка Ів Сент Лорана. При митному контролі автомобіля, який рухався з України до Росії, водій помітно нервував, чим й привернув до себе увагу інспектора-кінолога. В ході подальшого огляду після демонтажу паливного баку транспортного засобу було виявлено 18 пакунків з травичкою загальною вагою близько 10 кілограмів та 8 пакунків з гашишем вагою 4 кілограми. Загальна вага виявлених наркотиків становила майже 14 кг. Щоденна праця інспектора та його чотирилапого друга зі швидкого виявлення найбільш небезпечних предметів і речовин, які запаковані або знаходяться в тайниках, забезпечує високі досягнення митниці у боротьбі із контрабандою наркотичних речовин.

Розстрочення та відстрочення заборгованості по сплаті ЄСВ законодавством не передбачено

Перший заступник начальника Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області Дмитро Таран, звертає увагу платників, що чинним законодавством, яке регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ), не передбачено розстрочення та відстрочення заборгованості по сплаті ЄСВ. Відповідно до частини 12 ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2464) ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника ЄСВ одночасно із зобов’язаннями із сплати ЄСВ зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати ЄСВ виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу). У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати ЄСВ до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку ЄСВ, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 ст. 9 Закону № 2464).

Як перевірити термін дії ключа ЕЦП — алгоритм від ДФС

Перший заступник начальника Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області Дмитро Таран звертає увагу платників податків: перевірку чинності та терміну дії посиленого сертифіката ЕПЦ можна здійснити самостійно. Відповідно до норм Порядку № 557 автоматизована перевірка електронного документа включає, зокрема перевірку правового статусу електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП) шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від акредитованого центру сертифікації ключів (далі – АЦСК) в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК. У разі отримання послуг ЕЦП в Акредитованому центрі сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (далі – АЦСК ІДД), інформацію щодо терміну дії посиленого сертифіката ЕЦП платник податків може отримати самостійно з офіційного інформаційного ресурсу АЦСК ІДД. Для цього необхідно здійснити пошук за реєстраційним номером облікової картки платника податків та завантажити посилений сертифікат ЕЦП. Окрім того, перевірку строку чинності посиленого сертифіката клієнт АЦСК ІДД може здійснити за допомогою надійного засобу ЕЦП «ІІТ Користувач ЦСК-1», який можна безкоштовно завантажити з офіційного інформаційного ресурсу АЦСК ІДД (розділ «Програмне забезпечення» вкладка «Надійний засіб електронного цифрового підпису – «ІІТ Користувач ЦСК-1»). Додатково у зазначеному розділі розміщено Настанову користувача «ІІТ Користувач ЦСК-1.3.1», що містить детальну інформацію щодо можливостей даного програмного забезпечення. У разі якщо термін дії посиленого сертифіката ЕЦП сплинув або його статус змінено на заблокований, платнику необхідно звернутись до АЦСК ІДД.

Яким чином страхувальнику у звіті щодо сум нарахованого ЄВ, після закінчення терміну її подання, виправити помилки, що не стосуються грошових показників?

Виправлення страхувальником помилок у звіті по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Звіт) у разі самостійного виявлення недостовірних відомостей, які подані після закінчення звітного періоду та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі – Порядок № 435). Так, п. 2 розд. V Порядку № 435 визначено, що у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення звітного періоду помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми «скасовуючи» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам» додатка 4 до Порядку № 435 повинна містити дані по кожній застрахованій особі окремо. Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не повинен містити таблиць 1 — 4 додатка 4 до Порядку № 435. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв’язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається. Згідно з абзацом першим п. 4 розд. V до Порядку № 435 якщо в таблиці 5 «Відомості про трудові відносини осіб» додатка 4 до Порядку № 435 страхувальник не зазначив будь-якої дії щодо застрахованої особи з тих, що передбачені п. 8 розд. IV Порядку № 435 (укладення або розірвання трудового договору із застрахованою особою, яка працевлаштована на нове робоче місце; надання особі відпустки по догляду за дитиною від трирічного віку до досягнення нею шестирічного віку тощо), він подає Звіт за попередній період, який містить: титульний аркуш (перелік таблиць Звіту) із зазначенням типу форми «додаткова» та таблицю 5 з зазначенням типу форми «додаткова», яка містить дані на цю застраховану особу. Звіт з позначкою «додаткова» не повинен містити таблиць 1 — 4 додатка 4 до цього Порядку. Аналогічно подається таблиця 7 «Наявність підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства» додатка 4 до Порядку № 435 (абзац другий п. 4 розд. V Порядку № 435). Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5 та 7 додатка 4 до Порядку № 435, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу (абзац третій п. 2 розд. V Порядку № 435.) У разі якщо страхувальник подає за один і той самий звітний період таблиці зі статусами «скасовуюча» та «додаткова», вони подаються з окремими титульними аркушами (як два окремих Звіти) (п. 6 розд V Порядку № 435).

Подання заключної звітності до фіскальної служби при припиненні підприємницької діяльності є обов’язковою умовою

В який термін ФОП подають звіт та сплачують ЄВ у разі припинення підприємницької діяльності? Відповідно до п.п. 3 п. 1 розд. ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами і доповненнями (далі – Інструкція № 449), платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП — платники ЄП. Згідно з п. 2 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 435), ФОП, в тому числі ФОП — платники ЄП, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у п. 2 розд. ІІІ Порядку № 435, такі особи зобов’язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 10 розд. ІІІ Порядку № 435). Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна» формують та подають до органу доходів і зборів страхувальники, зазначені у п. 2 розд. ІІІ Порядку № 435, – протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 11 розд. ІІІ Порядку № 435). Відповідно до п.п. 1 п. 13 розд ІV Інструкції № 449 для платників, зазначених у п.п. 3 п. 1 розд. II Інструкції № 449, останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити ЄВ, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення.ЄВ сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання Звіту із зазначенням типу форми «ліквідаційна».

Строк давності при нарахуванні та сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не застосовується

Перший заступник начальника Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області Дмитро Таран роз’яснює процедуру застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок). Відповідно до п. 2 розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями (далі – Інструкція № 449), у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розд. VII Інструкції № 449. Згідно з п.п. 2 п. 2 розд. VІI Інструкції № 449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до платників, визначених підпунктами 1–4 п. 1 розд. II Інструкції № 449, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відс. своєчасно не сплачених сум, а починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, – у розмірі 20 відс. своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до Інструкції № 449. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу. При застосуванні штрафів, зазначених у п.п. 2 п. 2 розд. VІI Інструкції № 449, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період. Підпунктом 5 п. 2 розд. VІІ Інструкції № 449 визначено, що за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею Сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відс. таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 15 до Інструкції № 449. Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску. На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (п. 5 розд. VІІ Інструкції № 449). Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Згідно з п. 7 розд. VІІ Інструкції № 449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених, зокрема, пп. 2 та 5 розд. VІІ Інструкції № 449, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного фіскального органу або його заступник. Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках. Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається підпідпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі – платнику єдиного внеску. Другий примірник залишається в фіскальному органі. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються в журналі обліку рішень за формою згідно з додатком 19 до Інструкції № 449. Нумерація рішень провадиться в журналі, починаючи з першого номера, у межах календарного року. Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника єдиного внеску підпідпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Рішення про застосування штрафів вважається надісланим (врученим) фізичнійособі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування з повідомленням про вручення. Якщо платник на день надсилання йому фіскальним органом рішення про нарахування пені та застосування штрафів не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), рішення вважається належним чином врученим навіть у разі його повернення як такого, що не знайшло адресата. У разі коли неможливо вручити платнику єдиного внеску рішення про нарахування пені та застосування штрафів поштою у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти рішення, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається врученим платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Частиною п’ятнадцятою ст. 25 Закону Українивід 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та пп. 10 та 11 розд. VІІ Інструкції № 449 встановлено, що рішення контролюючого органу про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом. У разі якщо платник ЄВ чи банк отримали рішення про нарахування пені та/або застосування штрафів і не сплатили зазначені в них суми протягом десяти календарних днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний контролюючий орган про його оскарження, таке рішення передається для виконання органу державної виконавчої служби або до органів Казначейства. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску (п. 12 розд. VІІ Інструкції № 449). Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов’язано з виникненням та сплатою недоїмки. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (п. 13 розд. VІІ Інструкції № 449).

Порядок формування страхувальниками Звіту з ЄСВ щодо кількості застрахованих осіб

Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області роз’яснює, показник «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення)» зазначається в основних реквізитах заголовної частини таблиці 1 додатка 4 (Звіт з ЄСВ). Він включає осіб, за яких подаються вiдомостi до системи персонiфiкованого облiку. Так, в таблиці 6 додатка 4 (Звіт з ЄСВ) персоніфіковано по кожному працівникові відображається сума нарахованої зарплати, винагороди за виконану роботу (надані послуги) за ЦПД, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами. На одну застраховану особу допускається декілька записів у таблиці 6 додатка 4, якщо, зокрема, протягом одного звітного періоду застрахованій особі нарахування здійснювалися за поточні та майбутні (відпускні, допомога у зв’язку з вагітністю та пологами), за минулі (лікарняні, тимчасова непрацездатність та перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та нарахування сум зарплати (доходу) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, а також за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду — середня заробітна плата за вимушений прогул) періоди. Проте, працівнику чи іншій фізичній особі, у зв’язку з відпусткою без збереження зарплати, перебуванням повний місяць на лікарняному, який буде оплачено в наступному місяці, чи відсутністю доходу, оскільки відпускні були нараховані в попередньому місяці, у таблиці 6 додатка 4 зазначаються тільки кількість днів, відповідно до показника «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення)» таблиці 1 додатка 4 такі особи не включаються.

Помилка в рядках «сума штрафу» та/або «пеня» уточнюючої звітності: як виправити?

Відповідно до п. 50.1 ПКУ, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ПКУ: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПКУ у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку. Виправлення помилок, що допущенні при заповненні уточнюючого розрахунку, здійснюється виключно шляхом подання нового уточнюючого розрахунку з урахуванням показників попереднього уточнюючого розрахунку. Разом з тим повідомляємо, що ПКУ не передбачено можливості виправлення або скасування нарахованої штрафної санкції, оскільки платник самостійно обчислив таку суму штрафної санкції та нарахував відповідно до поданої уточнюючого розрахунку, або у складі декларації з відповідного податку. Отже, така сума штрафної санкції вважається узгодженою платником та відповідно штрафні санкції не застосовуються. У разі ненарахування платником податків суми податкового зобов’язання контролюючий орган самостійно визначає суму такого зобов’язання на підставах визначених пп. 54.3.1., 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПКУ з накладанням на платника податків штрафу в розмірі 25% від суми визначенного податкового зобов’язання. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку тягн за собою накладання на платника податків штрафу в розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов’язання. Порядок нарахування пені визначено ст. 129 ПКУ. Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання. У разі якщо платником податків у складеному уточнюючому розрахунку до податкової деклації збільшено суму податкових зобов’язань та самостійно нараховано штрафні санкції від суми недоплати, такий платник зобов’язаний сплатити суму таких податкових зобов’язань та суму штрафної санкції. А у випадку, якщо суму податкового зобов’язання та штрафної санкції не сплачено до бюджету після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання та штрафних санкцій, розпочинається нарахування пені відповідно до ст. 129 ПКУ.

Постачальник не зазначив нулі на початку ІПН покупця у ПН: що з податковим кредитом за нею?

Від 21.08.2018 р. № 3638/6/99-99-15-03-02-15/ІПК зазначила, що при реєстрації в ЄРПН ПН/РК, складених на покупця — платника ПДВ, здійснюється звіряння даних щодо перебування продавця/покупця у реєстрі платників ПДВ. ПН/РК, складені на покупця — платника ПДВ, не можуть бути зареєстровані в ЄРПН, якщо особу (продавця/покупця), зазначену у такій ПН/РК, не внесено до реєстру та такій особі не присвоєно ІПН. Своєю чергою, відповідно до п. 201.10 ПКУ помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 ПКУ (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді. Якщо у податковій накладній при заповненні поля «ІПН отримувача (покупця)» постачальником не зазначено нуль, який є першим символом (цифрою) у ІПН покупця, та така податкова накладна зареєстрована у ЄРПН, то така помилка: не заважає ідентифікувати здійснену операцію (зокрема, покупця товарів/послуг), не може бути єдиною причиною для невизнання податкового кредиту за такою ПН.

Як відзвітувати за витрачені кошти, отримані з корпоративної чи особистої картки?

За п. 6 розділу ІІ Положення №148, суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами між собою — у розмірі до 10 000 гривень включно. Дане обмеження стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою електронного платіжного засобу. Пунктом 20 розділу ІІ Положення №148 визначено, що довірені особи установ/підприємств, які одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного чи особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії установи/підприємства: авансовий звіт разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, визначені для підзвітних осіб законодавством України, документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала) разом з невитраченим залишком готівки.

Про позицію ДФС України стосовно порядку оформлення податкового векселя при отриманні на нафтопереробному підприємстві пального

Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області   повідомляє, що Міністерством фінансів України було розглянуто пропозиції надіслані  Державною фіскальною службою України стосовно вдосконалення порядку оформлення податкового векселя при отриманні на нафтопереробному підприємстві пального. Після розгляду зазначених пропозицій Міністерство фінансів погоджується з необхідністю внесення змін до порядків випуску, обігу та погашення податкових векселів, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1215, від 27.12.2010 № 1257 та від 17.01.2018 № 21, щодо подання контролюючому органу податкового векселя в трьох примірниках (перший — заповнюється на вексельному бланку, другий (копія) — подаватиметься нафтопереробному підприємству, третій (копія) — залишатиметься векселедавцю). Також Міністерство фінансів вважає слушною пропозицію ДФС рекомендувати суб’єктам господарювання подавати до контролюючого органу три примірники податкового векселя у випадку отримання пального на нафтопереробному підприємстві до нормативного врегулювання зазначеного питання. Докладніше у листі Міністерства фінансів України від 16.07.2018 № 11320-10-10/181853

Алкоголь як сировина для виробництва харчових продуктів: облік та зберігання

1. Чи поширюються вимоги ст. 11 Закону №481 на випадки зберігання алкогольних напоїв як сировини для виробництва харчових продуктів (кондитерських виробів)? Стаття 11 Закону № 481 не встановлює правових норм порядку зберігання алкогольних напоїв як сировини для виробництва харчових продуктів (кондитерських виробів). Разом з цим, статтею 15 Закону № 481 встановлено, що зберігання алкогольних напоїв здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв, внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі Єдиний реєстр), незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб’єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Таким чином, зберігання алкогольних напоїв, незалежно від напрямку їх використання, повинно здійснюватися в місцях, внесених до Єдиного реєстру. За порушення норм Закону №481 посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів відповідно до статті 17 Закону № 481. Зокрема, за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, — 100%  вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень. 2. Чи може виробник харчових продуктів у зазначеному випадку зберігати відповідні алкогольні напої у іншій, ніж передбачено Законом №481 тарі, придатній для зберігання харчових продуктів, що підтверджується відповідними сертифікатами або висновками санітарно-епідеміологічної експертизи? Статтею 11 встановлено, що розлив алкогольних напоїв здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами тару, а також регламентовано місткість тари (зокрема 1,0 л і більше). Відповідно до статті 9 Закону № 481 алкогольні напої повинні відповідати вимогам, затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні. Пунктом 9 ДСТУ 4700:2006 «Коньяки України. Технічні умови» встановлено вимоги до пакування зазначеної продукції. Зокрема Коньяки України розливають у тару більше 1,0 дм3, яка дозволена для використовування центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України та хімічно стійку до коньяків. Враховуючи зазначене, коньяки можуть зберігатися у тарі більше 1,0 літра за умови наявності дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України та хімічно стійку до такої продукції. 3. Якщо алкогольні напої зберігаються (отримано від постачальника) в тарі ємністю 1000 л., чи підлягають такі алкогольні напої маркуванню марками акцизного податку?Пунктами 226.1 ПКУ визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов’язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. Ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються (п. 226.11 ПКУ). Пунктом 226.6 ПКУ визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої із вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об’ємних одиниць. Статтею 227 ПКУ визначено, що суб’єкти господарювання — юридичні та фізичні особи, які уклали з іноземними виробниками або іншими нерезидентами контракт (договір) про постачання в Україну алкогольних напоїв і тютюнових виробів, мають право ввозити на митну територію України імпортні алкогольні напої і тютюнові вироби, якщо: ввезення їх на митну територію України здійснюється виключно через визначені Кабінетом Міністрів України пункти пропуску через державний кордон, які зазначені покупцями марок (імпортерами) у заявці-розрахунку; маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється в установленому порядку марками акцизного податку встановленого зразка; алкогольні напої в автомобільних і залізничних цистернах, а також у баках, бачках та інших ємностях місткістю більш як 5 літрів ввозяться в Україну з метою продажу або обміну на митній території України та не підлягають маркуванню. У такому разі податок сплачується до або під час митного оформлення. Контроль за його сплатою здійснюється митними органами; покупець марок (імпортер) подав контролюючому органу митну декларацію, копію декларації про максимальні роздрібні ціни (для тютюнових виробів) та примірник заявки-розрахунку з відміткою продавця марок акцизного податку про сплату сум податку до відповідного бюджету в повному обсязі. Враховуючи викладене, маркуванню підлягають усі алкогольні напої, які реалізуються в Україні, як вироблені в Україні, так і ті, що імпортуються в Україну, із вмістом спирту етилового понад 8,5% об’ємних одиниць та розлиті у споживчу тару, в т.ч. алкогольні напої в інших ємностях місткістю більш як 5 літрів.

Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області