Плазмолифтинг | blog.premier.ua

У ДФС презентували громадськості «Смарт»-митницю

Побудова митниці, яка застосовує усі інноваційні методи та технології, постійно оновлюється та вдосконалюється – процес над яким сьогодні активно працюють в ДФС у рамках виконання Стратегічних ініціатив розвитку служби до 2020 року. Смарт»-митниця поєднує в собі всі інноваційні процеси, які вже функціонують на митницях та які ще планується запровадити. Це процес постійного інноваційного вдосконалення процедур митного оформлення та митного контролю. В основу концепції нової митниці покладено застосування інноваційних технологій, що перетворюють митне адміністрування в швидкий і високотехнологічний процес. Смарт»-митниця використовуватиме інтелектуальну систему ризиків, єдиний портал надання дозвільних документів (надаватиметься 31 дозвільний документ), електронне декларування, здійснюватиме управління та контроль над всіма ланцюгами поставок, постмитний контроль та постаудит, застосовуватиме високотехнологічні технічні засоби митного контролю. Митниця здійснюватиме обмін попередньою інформацією з авіалініями, морськими лінійними агентами, Укрзалізницею, адміністрацією Державної прикордонної служби, NCTS – TIRepd. Так, надаватиметься інформація щодо реєстру номера транспортного засобу, назви товару та ваги. Використання високотехнологічних технічних засобів митного контролю передбачатиме відеоспостереження та відеоконтроль, зчитування номерних знаків, ваговий контроль та застосування скануючих систем. Важливою новацією стане застосування електронного талону в пунктах пропуску через державний кордон. В талон вноситиметься інформація про номер та дату операції, номер транспортного засобу. Ця інформація перевірятиметься адміністрацією Держприкордонслужби, яка зчитуватиме вхідні дані з E-ticket у власну інформаційну систему, здійснюватиме аналіз ризиків, вноситиме мінімально необхідні дані для ДФСУ, проставлятиме відмітку «перевірено» та передаватиме для перевірки в ДФС. У свою чергу ДФС зчитуватиме дані у власну інформаційну систему, вноситиме дані, необхідні для проведення митного контролю, здійснюватиме аналіз ризиків та проставлятиме відмітку «перевірено». За цим талоном транспортний засіб виїжджає за межі пункту пропуску. Така процедура дозволить пришвидшити проведення митних процедур при перетині митного кордону. Декларування товарів на «Смарт»-митниці здійснюватиметься за принципом «Єдиного вікна». Інформаційний веб-портал «Єдине вікно» матиме WEB‑інтерфейси державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти та корми, ветеринарно-санітарного контролю, фітосанітарного контролю, державних органів, що видають дозвільні документи. Впроваджуватиметься також процедура автоматизованого випуску товарів у митний режим на основі результатів застосування системи аналізу ризиків. Передбачається три канали випуску товарів за митними деклараціями. Перший – «зелений канал» — передбачатиме автоматизований випуск товарів за МД без здійснення додаткової перевірки документів та проведення митного огляду. «Жовтий канал» — випуск товарів за МД здійснюватиметься після проведення документального контролю, а «червоний канал» (найбільш ризикові операції) — після здійснення документального контролю та митного огляду. Така система дозволить уніфікувати митні процедури, усунути вплив людського фактору та скоротити час на здійснення митних процедур.

Благодійна допомога переселенцям, що не перевищує 500 мінімальних зарплат, не оподатковується

До оподатковуваного доходу платника податку не включається благодійна допомога, що надається згідно з п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у сумі, що сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 500 розмірів мінімальної заробітної плати (2018 рік – 1861500 грн.), встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, — на відновлення втраченого майна та на інші потреби за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України, що виникли у платників податку, визначених п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 ПКУ. Якщо загальна сума отриманої благодійної допомоги протягом звітного (податкового) року перевищує зазначений граничний розмір, сума перевищення над таким розміром оподатковується за ставкою 18 відс., і платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням сум благодійної допомоги. Відповідно до п.п. «а» п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума (вартість) благодійної допомоги, виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками — фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції в порядку, визначеному Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», на користь, зокрема: — фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводиться (проводилася) антитерористична операція, та/або вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням антитерористичної операції в таких населених пунктах; — фізичних осіб, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та вимушено покинули місце проживання у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, визначеної Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Зазначені у п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 ПКУ доходи не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку до 31 грудня (включно) року, наступного за роком, у якому завершено антитерористичну операцію. Сума (вартість) зазначеної у п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 ПКУ благодійної допомоги, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку, визначається згідно з п.п. 170.7.8 п. 170.7 ст. 170 ПКУ.

Вартість спадщини (подарунку) отриманої ФО — нерезидентом від ФО – резидента оподатковується за ставкою 18 відсотків

Фізична особа — нерезидент, яка отримала спадщину (подарунок) від фізичної особи — резидента, зобов’язана сплатити податок на доходи фізичних осіб до нотаріального оформлення успадкованого (подарованого) об’єкта, або в сільських населених пунктах — до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, за ставкою 18 відсотків. Відповідно до п. 174.6 ст. 174 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 -VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єкти дарування, зазначені в п. 174.1 ст. 174 ПКУ, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини. Об’єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст. 167 ПКУ, для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем — нерезидентом від спадкодавця — резидента (п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 ПКУ). Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 — 167.5 ст. 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Пунктом 174.3 ст.174 ПКУ передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації про майновий стан і доходи, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах — до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями — резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах — до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Про факт прийняття на роботу найманого працівника роботодавець зобов’язаний повідомити орган ДФС

Відповідно до норм трудового законодавства, працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору та повідомлення органу фіскальної служби, — звертають увагу в Центральному управлінні ГУ ДФС у Харківській області. Отож, оформлюючи нового працівника на роботу, суб’єкту господарювання необхідно: — укласти в письмовій формі трудовий договір; — оформити наказ про прийняття на роботу; — повідомити орган ДФС про прийняття працівника на роботу (форма повідомлення згідно постанови КМУ від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу»). Нагадаємо, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 649-р «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення» (далі – Розпорядження) передбачено проведення Державною службою України з питань праці, Державною фіскальною службою України, Пенсійним фондом України, Національною поліцією України, іншими центральними органами виконавчої влади спільно з органами місцевого самоврядування комплексних заходів, спрямованих на детінізацію ринку праці та вдосконалення контролю за оформленням трудових відносин із найманими працівниками. Зазначеним Розпорядженням передбачено посилення координації органів державної влади в питаннях проведення роз’яснювальної роботи, здійснення заходів щодо виявлення фактів застосування не задекларованої праці, а також перегляд актів органів виконавчої влади та внесення змін до них з метою посилення контролю за оформленням трудових відносин.

Чим може обернутися отримання зарплати в «конверті»

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що триває проведення інформаційно-роз’яснювальної кампанії для суб’єктів господарювання і робітників підприємств, установ і організацій щодо легалізації трудових відносин, важливість офіційного працевлаштування та ризики, що несе згода працівників отримувати зарплату в «конвертах». Законом передбачено нарахування ЄСВ за кожну застраховану особу, а своєчасна і повна сплата податків до Пенсійного фонду – обов’язок кожного. Законом передбачена відповідальність роботодавців за навмисне ухилення від сплати податків і порушення норм законодавства. Нагадуємо, що реалізацію своїх трудових прав і забезпечення майбутнього найманий працівник повинен подбати і сам, вимагаючи від роботодавця легального працевлаштування. У разі відмови кожен громадянин має право звернутися до компетентних державних органів за захистом своїх конституційних прав.

У яких випадках ФОП – платники єдиного податку застосовують РРО?

Пунктом 1 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями, встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності мають право здійснювати розрахунки без застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій при здійсненні роздрібної торгівлі продовольчими товарами (крім підакцизних товарів), що здійснюється фізичними особами — підприємцями, які сплачують єдиний податок. Згідно з п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) РРО не застосовуються платниками єдиного податку: — першої групи; — другої – четвертої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 000 000 гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку. Норми п. 296.10 ст. 296 ПКУ не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту. Доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ). Враховуючи викладене вище, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої – четвертої груп, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів у разі: — перевищення в календарному році незалежно від обраного виду діяльності обсягу доходу понад 1 000 000 гривень; — здійснення реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, незалежно від групи єдиного податку та обсягу річного доходу; — здійснення роздрібної торгівлі підакцизних товарів, у тому числі пивом у пляшках і бляшанках.

Система e-Receipt: бізнес очікують зміни щодо реєстрації розрахункових операцій

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 року № 472 (далі — Постанова № 472) було затверджено проведення пілотного проекту щодо реєстрації та експлуатації новітніх моделей програмних та/або програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій. Отже, бізнес очікують зміни щодо реєстрації розрахункових операцій, які дозволять спростити та здешевити процес, а також покращити умови ведення господарської діяльності. Слід зазначити, що інноваційна електронна система e-Receipt передбачає: — можливість використання новітніх моделей комплексів та їх миттєву фіскалізацію; — можливість використання контрольно-звітної інформації, що передається від пристрою (чеки) суб’єктами господарювання, для самоконтролю та громадянами для захисту їх прав як споживачів; — відмову від друку паперових чеків; — відмову від послуг інформаційного екваєра; — безкоштовне програмне забезпечення та інтерфейси користувачів — суб’єктів господарювання та покупців; — створення центру супроводження бізнесу, який включатиме адміністраторів серверного обладнання та службу підтримки користувачів; — цілодобову доступність користувачів до системи, можливість їх обслуговування у режимі 24/7/365. Заходи, які здійснюються для вдосконалення процедур реєстрації і застосування РРО, спрямовано на дерегуляцію відносин між державою та бізнесом у сфері застосування РРО, адже створення нової системи з досить широким функціоналом стане не тільки ефективним інструментом контролю за проведенням розрахункових операцій з боку держави, а й зручним електронним сервісом для користувачів РРО та громадян-покупців. Нагадуємо, що інноваційна система реєстрації та обліку реєстраторів розрахункових операцій — e-Receipt, розроблена ДФС, передбачає оnline реєстрацію пристроїв (персональні комп’ютери, планшети, смартфони), без подання до контролюючих органів будь-яких паперових документів та не потребує абонентської плати за користування нею. Е-Receipt може бути встановлена та підтримуватиметься будь-яким пристроєм. Вона передбачає програмне забезпечення для платника (продавця), покупця та ДФС, а також буде інтегрована з «Електронним кабінетом». Всі кейси цієї системи є безкоштовними для її користувачів та не потребують абонентської плати за користування. Крім того, система e-Receipt працюватиме цілодобово та міститиме значний масив інформації для забезпечення потреб її користувачів. Система e-Receipt також матиме можливість інтегруватися з іншими системами ДФС та бухгалтерськими програмами, відповідатиме вимогам захисту інформації та передбачатиме мінімальні затрати часу на процес фіскалізації.

Маєш нежитлові приміщення – сплати податок

Центральне управління Головного управління ДФС у Харківській області нагадує громадянам – власникам нерухомості, що податок на нерухоме майно сплачується не лише за житлові приміщення, а і за об’єкти нежитлового фонду. Такими об’єктами є будівлі готельні, офісі, торгівельні, гаражі, склади, господарські (присадибні) будівлі . Якщо повідомлення – рішення про сплату податку не отримано, це не означає, що платити податок не потрібно. В цьому випадку слід звернутися до територіального податкового органу за місцем своєї реєстрації. Податок за нерухомість сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення — рішення

Юридична особа перейшла з єдиного на сплату податку на прибуток: як звітувати?

Платники єдиного податку, які з 01 січня поточного року або пізніше переходять на загальну систему оподаткування, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається з дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року. Отже, у разі переходу платником єдиного податку на загальну систему оподаткування в середині року такий платник податку подає податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, за податковий (звітний) рік, який починається з дати переходу на загальну систему оподаткування та закінчується 31 грудня такого року. Разом з такою Декларацією необхідно подати фінансову звітність, у тому числі, за період перебування на спрощеній системі оподаткування. Якщо сума доходів за податковий (звітний) рік, який починається з дати переходу на загальну систему оподаткування та закінчується 31 грудня такого року, не перевищує 20 млн. грн., то об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за умови прийняття рішення про таке незастосування і зазначення інформації про таке рішення у Декларації. Зазначена норма передбачена п. 137.5 ст. 137, пп. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкови

Внесли кошти до статутного фонду: не забудьте про податковий розрахунок за формою 1ДФх агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (далі – Порядок). Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку, визначено, що сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи — емітента корпоративних прав в обмін на такі корпоративні права, відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «178». Разом з тим, згідно з п. п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи — емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права. Тобто юридична особа — емітент корпоративних прав виступає як податковий агент лише в частині відображення в податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «178» суми грошових коштів або майна, внесених фізичною особою до статутного фонду такої юридичної особи в обмін на корпоративні права. Відповідно податковий розрахунок за ф. 1ДФ заповнюється наступним чином: — у графі 3а відображається сума нарахованого доходу; — у графі 3 сума виплаченого доходу; — у графі 4а та графі 4 проставляються прочерки; — у графі 5 зазначається ознака доходу «178».

Якщо ви переобладнали автомобіль на альтернативні види палива, можете скористатися податковою знижкою

Така можливість передбачена п.п.166.3.7 п.166.3 ст.166 Податкового кодексу України. Платник податку за наслідками звітного податкового року має право зменшити свій оподатковуваний дохід, визначений з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 Кодексу, включивши до податкової знижки фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати на переобладнання транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива. Відповідно до п.п.166.2.1 п.166.2 ст.166 ПКУ до податкової знижки включаються, зокрема, фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Слід враховувати при цьому, що податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту — фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті; Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Для переходу на спрощену систему дохід за попередній календарний рік визначається на момент подання заяви

У разі прийняття фізичною особою — підприємцем рішення про перехід на спрощену систему оподаткування з 1 січня наступного року заява до контролюючого органу подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку нового року разом із розрахунком доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування. Отже, дохід за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, визначається на момент подання заяви із врахуванням запланованої суми отримання доходу, за період що залишився до кінця року після подання заяви. Згідно з п.п.298.1.4 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року. Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому п.п.298.1.4 п.298.1 ст.298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п.291.4 ст.291 ПКУ. До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою 1 розд.XIV ПКУ. Розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 № 1675.

Виплата дивідендів нерезидентам: контрольована операція чи ні

У зв’язку з надходженням запитів платників податків стосовно впливу операцій з нарахування (виплати) дивідендів платником податку на прибуток на користь нерезидентів на об’єкт оподаткування податком на прибуток з метою визнання таких операцій контрольованими, керуючись листом Міністерства фінансів України від 26.09.2018 № 11420-10-10/25191 «Щодо застосування окремих положень Податкового кодексу України» (далі – лист Мінфіну № 25191), в якому Мінфін висловив свою позицію стосовно зазначеного питання, у листі від 27.09.2018 № 29993/7/99-99-15-02-02-17 «Про надання методологічної допомоги» (далі – лист ДФС України № 29993) повідомила наступне. Відповідно до пп. 14.1.49 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) виплата дивідендів є розподіл частини чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини). Відповідно до пп. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57 ПКУ емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток. Як визначено пп. 134.1.3 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно з п. 141.4 ст. 141 ПКУ. Дивіденди, які сплачуються резидентом на користь нерезидента, включено до доходів нерезидентів із джерелом походження з України, що підлягають оподаткуванню відповідно до положень п. 141.4 ст. 141 ПКУ. Так, згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 – 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Таким чином, виплата платником податку на прибуток дивідендів у грошовій формі на користь нерезидента не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток такого платника. Також зазначаємо, що віднесення операцій до контрольованих має на меті можливість проконтролювати таку операцію на відповідність принципу «витягнутої руки» із застосуванням методів встановлення такої відповідності, передбачених п. 39.3 ст. 39 ПКУ. Оскільки жоден з методів не може бути застосований до господарської операції із виплати дивідендів платником податку на прибуток на користь нерезидента, а отже, не існує законодавчо визначеної можливості проконтролювати таку операцію на відповідність принципу «витягнутої руки», визнання зазначеної операції контрольованою та включення її до звіту про контрольовані операції не має сенсу. Враховуючи наведене, операції з нарахування (виплати) дивідендів у грошовій формі платником податку на прибуток на користь нерезидентів не є контрольованими. Якщо дивіденди на користь нерезидентів виплачуються у формі, відмінній від грошової, то відповідно до вимог пп. 57.1¹.2 п. 57.¹1 ст. 57 ПКУ до таких операцій застосовуються правила трансфертного ціноутворення у порядку, встановленому ст. 39 ПКУ. Листи Мінфіну № 25191 та ДФС України № 29993 розміщені на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням:http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/73024.html

Зміни в оподаткуванні аліментів

Начальник Центрального управління Головного управління ДФС у Харківській області Юрій Зайцев нагадує, що 28.07.2018 набрав чинності Закон України від 03 липня 2018 року № 2477-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України» (далі – Закон № 2477). Внесеними Законом № 2477 змінами у новій редакції викладено пп. 165.1.14 ст. 165 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Так, відповідно до нової редакції пп. 165.1.14 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) з метою оподаткування ПДФО не включаються аліменти, що виплачуються платнику згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із Сімейним кодексом України, у тому числі аліменти, що виплачуються нерезидентом. Слід зазначити, що до внесених змін аліменти, що виплачувались нерезидентом, оподатковувались ПДФО.

Офіційне працевлаштування: розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області доводить до відома, що згідно із ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами та доповненнями (далі – КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; 10) призову або мобілізації власника – фізичної особи під час особливого періоду; 11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Отже, роботодавцям необхідно додержуватись норм КЗпП. За порушення законодавства про працю передбачені штрафи.

Трудові відносини: прийняття на роботу внутрішньо переміщених осіб здійснюється без випробування

Начальник Центрального управління Головного управління ДФС у Харківській області Юрій Зайцев нагадує, що відповідно до ст. 7 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» із змінами та доповненнями для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи забезпечується реалізація прав, зокрема, на зайнятість. Слід зазначити, що згідно із ст. 26 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами та доповненнями (далі – КЗпП) при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 (далі – Постанова № 413). Постановою № 413 встановлена форма Повідомлення про прийняття працівника на роботу (далі – Повідомлення). Повідомлення подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

До уваги новостворених ФОП, які обирають третю групу єдиного податку!

Начальник Центрального управління Головного управління ДФС у Харківській області Юрій Зайцев повідомляє, що правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV «Спеціальні режими оподаткування» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ). Зокрема, зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10-ти днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації (пп. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПКУ). Слід зазначити, що ПКУ не передбачено перенесення граничного строку подання такої заяви, якщо останній день строку подання припадає на вихідний або святковий день. Разом з тим, згідно з частиною першою ст. 251 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ), строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Частино п’ятою п. 254.5 ст. 254 ЦКУ визначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, для новостворених фізичних осіб – підприємців, у яких 10-ий день з дня їх державної реєстрації припадає на святковий або вихідний день, термін подання заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплати ПДВ, переноситься на перший робочий день, наступний за вихідним або святковим днем. Відповідна інформація розміщена у категорії 107.07 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».

Право власності більше трьох років: коли дохід від продажу нерухомості не оподатковується

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що відповідно до п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) дохід, отриманий платником податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується. Умова щодо перебування такого майна у власності платника ПДФО понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину. Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається. Відповідно до п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником ПДФО від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у п. 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (5 відсотків бази оподаткування).

За порушення законодавства про працю передбачені штрафні санкції

Відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами та доповненнями (далі – КЗпП) передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю. Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі, зокрема: ► фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; ► порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; ► недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; ► недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; ► недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; ►вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, – у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Припинення підприємницької діяльності ФОП: порядок подання ліквідаційної звітності

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що відповідно до Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» із змінами, внесено зміни до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) щодо визначення останнього базового податкового (звітного) періоду та строку подання податкової декларації про майновий стан і доходи при реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (далі – ФОП). ФОП, які перебували на загальній системі і щодо яких починаючи з 01.01.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр) внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП, подають ліквідаційні податкові декларації про майновий стан і доходи щодо отриманих доходів на загальній системі оподаткування востаннє за звітний період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. Нормами ПКУ не передбачено подання ліквідаційної звітності для ФОП, які перебували на спрощеній системі оподаткування. Отже, ФОП, які перебували на спрощеній системі оподаткування і щодо яких починаючи з 01.01.2017 до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП, подають податкові декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця востаннє за податковий (звітний) квартал в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, з наростаючим підсумком з початку року протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Звертаємо увагу, що ліквідаційна податкова декларація про майновий стан і доходи та остання податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця подається за вибором платника податків в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Сімейні фермерські господарства мають можливість працювати у новому форматі

Законом України від 10 липня 2018 року № 2497, який набрав чинності 15 серпня 2018 року, внесено зміни до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств. Зокрема, згідно внесених змін фізичні особи, які організували фермерське господарство, зможуть зареєструватись фізичними особами – підприємцями платниками єдиного податку четвертої групи за умови виконання сукупності вимог, визначених п .291.4 ст. 291 ПКУ: ► здійснювати виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власно вирощеної або відгодованої продукції та її продаж; ► вести господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; ► не використовувати працю найманих осіб; ► членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України; ► площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 2 га, але не більше 20 га. Крім того, внесено зміни до Закону України від 24 червня 2004 року № 1877-IV «Про державну підтримку сільського господарства України», якими, зокрема, передбачено пільговий порядок сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для членів/голови сімейного фермерського господарства протягом 10 років за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України.

Коригування при зміні окремих показників табличної частини податкової накладної

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє платників ПДВ про розгляд ситуації, коли після складання податкової накладної (далі – ПН) відбувається повне повернення суми попередньої оплати (авансу)/поставлених товарів або повернення залишку суми попередньої оплати (авансу)/поставлених товарів. 1.1. Загальні правила Розрахунок коригування до податкової накладної (далі – РК), яка була складена на дату отримання коштів/постачання товарів, складається постачальником (продавцем) на дату такого повернення. В зазначеному у цьому пункті порядку РК заповнюється виключно у разі, якщо товар або кошти (залишок товару або коштів) повертаються у повному обсязі, зазначеному у відповідних рядках ПН (з урахуванням наявності фактів коригування, які мали місце раніше), тобто, коли в результаті проведення такого коригування підсумкові показники ПН будуть рівними нулю. У разі, якщо товар або кошти повертаються частково (у продавця залишається частина авансу в рахунок майбутнього постачання товарів/послуг або покупець повертає частину поставленого товару), то РК складається у порядку, передбаченому для випадків зміни ціни або кількості товарів/послуг (залежно від того, внаслідок зміни кількості чи ціни відбувається часткове повернення товарів/коштів). 1.2. Особливості складання РК у випадку повного повернення суми попередньої оплати (авансу)/поставлених товарів або повернення залишку суми попередньої оплати (авансу)/поставлених товарів В табличній частині такого РК (розділ Б) зазначаються: ▪ в графі 1– номер рядка податкової накладної, що коригується; ▪ в графі 2 – причина коригування «Повернення товару або авансових платежів». Причина коригування вказується в графі 2 без лапок та інших додаткових розділових знаків; ▪ в графі 7 «Коригування кількості; зміна кількості, об’єму, обсягу (–)(+)» зі знаком «–» вказується кількість (об’єм, обсяг) товарів/послуг, зазначена у графі 6 рядка податкової накладної, що коригується (з урахуванням наявності фактів коригування такого рядка, які мали місце раніше); ▪ в графі 8 «Коригування кількості; ціна постачання товарів/послуг» вказується ціна, зазначена у графі 7 рядка податкової накладної, що коригується (з урахуванням наявності фактів коригування такого рядка, які мали місце раніше); ▪ графа 9 «Коригування вартості; зміна ціни (–)(+)» та графа 10 «Коригування вартості; кількість постачання товарів/послуг» залишаються незаповненими; ▪ в графах 3, 4.1 – 4.3, 5, 6, 11 та 12 зазначаються незмінними показники відповідних граф рядка податкової накладної, що коригується; ▪ в графі 13 зі знаком «–» вказується загальний обсяг постачання (без ПДВ), зазначений у графі 10 рядка податкової накладної, що коригується (з урахуванням наявності фактів коригування такого рядка, які мали місце раніше). Залежно від того за якою ставкою ПДВ оподатковувалась операція, що коригується (за основною ставкою, ставками 7 %, 0 %, чи звільнялася від оподаткування ПДВ), заповнюється відповідна графа розділу «А» РК.

ПСП надається одному з батьків до кінця року, в якому дитина досягає 18 років

Відповідно до п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), на суму податкової соціальної пільги (далі – ПСП), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Згідно з пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 ПКУ платник ПДФО, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на ПСП у розмірі 100 відсотків суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ (у 2016 році – 689 грн, у 2017 році – 800,0 грн, у 2018 році – 881,0 грн) – у розрахунку на кожну таку дитину. Підпунктом 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ визначено, що право на ПСП у розмірі, що дорівнює 150 відсотків суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ (у 2016 році – 1033,5 грн, у 2017 році – 1200,0 грн, у 2018 році – 1321,50 грн), має право платник податку який: а) є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; б) утримує дитину-інваліда – у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років. При цьому, ПСП, передбачена пп. 169.1.2 та підпунктами «а» та «б» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а у разі її смерті до досягнення зазначеного віку – до кінця року, на який припадає смерть (пп.169.3.3 п.169.3 ст.169 ПКУ).

Деякі особливості заповнення додатка ПН до декларації з податку на прибуток підприємств

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що додаток ПН до рядка 23 ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація), форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 із змінами, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1415/27860, заповнюється окремо по кожному нерезиденту, якому виплачуються доходи із джерелом їх походження з України. У додатку ПН до Декларації зазначаються такі відомості про нерезидента: ► повне найменування нерезидента; ► місцезнаходження нерезидента; ► код нерезидента в країні резиденції; ► назва країни резиденції нерезидента; ► код країни резиденції; ► відмітка про наявність офшорного статусу. Поле «Код нерезидента в країні резиденції» додатка ПН до Декларації заповнюється за наявності інформації про код нерезидента, у випадку відсутності інформації поле заповнюється з прокресленням.

Які дії фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку у разі втрати книги обліку доходів та витрат та чи передбачена при цьому відповідальність?

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої – третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 – 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ. Форми книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість), книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість) (далі – Книги обліку) та порядки їх ведення (далі – Порядки) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за № 800/27245, (далі – Наказ № 579). Згідно з п. 44.5 ст. 44 ПКУ встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених у підпунктах 44.1 і 44.3 ст. 44 ПКУ, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому ПКУ для подання податкової звітності. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. Відповідно до п. 6.10 глави 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у разі втрати Книги обліку фізична особа – підприємець – платник єдиного податку повинна звернутися до органів внутрішніх справ для подання заяви про втрату Книги обліку та отримати довідку про надання такої заяви. Пунктом 7 Порядків встановлено, що Книги обліку зберігаються у платника податку протягом 3 років після виконання останнього запису. Відповідно до ст. 121 ПКУ незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Статтею 164¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями (далі – КУпАП) неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першою ст. 164 прим.1 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, у разі втрати фізичною особою – підприємцем Книги обліку до неї застосовується адміністративна та фінансова відповідальність за умови недотримання нею вимог п. 44.5 ст. 44 ПКУ.

Відповідне питання та відповідь на нього розміщене у категорії 107.07 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».

ДФС запустила для тестування E-Receipt

E-Receipt – у тестовій дії. ДФС забезпечено функціонування інформаційної системи E-Receipt, що розробляється службою в рамках реалізації експериментального проекту, розпочатого Мінфіном відповідно до постанови Кабміну щодо реєстрації та експлуатації новітніх моделей програмних та/або програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій. Для тестування пропонується безплатне клієнтське програмне забезпечення (інсталяційний пакет) для операційних систем Windows та Android, що розміщене за посиланням. Наступним етапом буде розробка програмного забезпечення для операційної системи IOS. Для реєстрації кас та касирів у приватній частині Електронного кабінету створено електронний сервіс «Експериментальний проект РРО». Даний сервіс надає можливість платникам обрати із запропонованого списку господарську одиницю, де розміщено касу, пілотний проект, у якому вона візьме участь, та зареєструвати в режимі он-лайн касу та касирів. Для того, щоб розпочати роботу з касою необхідно відкрити зміну, сформувати електронний чек. Формування електронного чеку здійснюється за допомогою довідника номенклатури товару, який необхідно заповнити до початку роботи з касою відповідно до інструкції користувача, що розміщена за посиланням. Інструкція користувача щодо роботи з сервісом в Електронному кабінеті розміщена в меню «Допомога». У разі виникнення питань під час тестування, а також пропозицій (зауважень) щодо роботи електронного сервісу, пропонуємо надсилати листи на поштову адресу: infozvit@sfs.gov.ua. За результатами тестування інформаційної системи E-Receipt ДФС буде подано до Мінфіну пропозиції щодо участі у експериментальному проекті у порядку, визначеному постановою № 472. Крім того, ДФС реалізовано і електронний сервіс, який дозволяє покупцеві товарів (послуг) здійснювати пошук та перегляд фіскального касового чеку, що формується як традиційними реєстраторами розрахункових операцій, так і електронний фіскальний чек, створений новітніми РРО. Сервіс знаходиться у відкритій частині Електронного кабінету, доступ до якої здійснюється в режимі реального часу (24/7/365) без ідентифікації особи за посиланням. Для пошуку та перегляду фіскального касового чеку необхідно ввести: фіскальний номер РРО дату та час видачі чеку (для традиційних РРО). Пошук електронного чеку здійснюється за його фіскальним номером та датою. Якщо ви не знайшли свого е-чека в системі, зробіть його фото та надішліть за адресою infozvit@sfs.gov.ua. ДФС буде вивчено причину, через яку електронний чек не потрапив до системи та вжито відповідних заходів. Запрошуємо взяти участь у тестуванні зазначеного електронного сервісу. Довідково: E-Receipt-нова інформаційна система реєстрації та обліку реєстраторів розрахункових операцій, що передбачатиме оnline реєстрацію пристроїв без подання до контролюючих органів будь-яких паперових документів та не потребуватиме абонентської плати за користування нею. Електронний чек генеруватиметься, реєструватиметься в системі ДФС і доповнюватиметься QR-кодом, після чого передаватиметься на пристрій. Інформація про фіскальний номер чеку та його QR-код зберігатиметься в e-Receipt та буде доступною для перегляду в Електронному кабінеті платника як платником, так і покупцем.

Нюанси сплати ЄСВ для ФОП, який є одночасно найманим працівником

Фізична особа — підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачує щомісяця ЄСВ за себе. Крім того, вона є найманим працівником у юридичної особи, за якого щомісяця нараховується і сплачується ЄСВ за рахунок роботодавця. Чи може така фізична особа — підприємець сплачувати ЄСВ як найманий працівник або як підприємець один раз, а не подвійно? Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону). Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ). Також платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, є фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками. Єдиний внесок для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. З частини першої ст. 7 цього Закону). Як визначено п. 2 цієї частини, базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб — підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, фізичні особи — підприємці, у то і у числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов’язкової звітності за себе як фізичні особи — підприємці. Сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу — підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає).

Податкова знижка: підстави для її нарахування, перелік витрат, обмеження права на її нарахування

З метою використання права на податкову знижку за витратами понесеними у звітному році на користь закладу освіти платник податку може включити до податкової знижки за навчання члена його сім’ї першого ступеня споріднення з урахуванням п. 166.4 ст.166 ПКУ лише суми коштів, сплата яких здійснена безпосередньо платником податку, який звертається за податковою знижкою та фактично підтверджена відповідними розрахунковими документами (квитанції, касові ордери, чеки тощо). При цьому за результатами звітного року будуть враховуватися фактично понесені витрати протягом звітного (податкового) року платника податку, який сплачує за навчання члена його сім’ї першого ступеня споріднення, незалежно від того отримував, чи ні такий член сім’ї доходи у вигляді заробітної плати. Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року. При цьому, якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. Крім того обмеження щодо періоду, протягом якого платник податків та/або член його сім’ї першого ступеня споріднення у звітному (податковому) році навчався, з 01.01.2017 скасовано. Нагадаймо, що податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Податковим кодексом. Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Право платника податку на податкову знижку, підстави для її нарахування, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, обмеження права на її нарахування визначені ст. 166 Податкового кодексу.

Податковий календар на жовтень 2018 року

Вівторок, 9 жовтня 2018 Останній день подання: — звіту про обсяги виробництва та реалізації спирту за вересень (форма № 1-РС); — звіту про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за вересень (форма № 2-РС); — звіту про обсяги виробництва та реалізації тютюнових виробів за вересень (форма № 3-РС); — звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за вересень (форма № 1-ОА); — звіту про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за вересень (форма № 1-ОТ). Вівторок, 16 жовтня 2018 Останній день подання: — звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за вересень (форма № ЗВР-1), якщо не передбачено подання інформації дротовими або бездротовими каналами зв’язку; довідки про використані розрахункові книжки за вересень. П’ятниця, 19 жовтня 2018 Останній день сплати — авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб фізичними особами — підприємцями, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування; — єдиного податку на жовтень платниками першої та другої групп; — єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичними особами — підприємцями, в тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, і членами фермерського господарства за IІІ квартал. Понеділок, 22 жовтня 2018 Останній день подання — податкової декларації з ПДВ за вересень платниками, у яких базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю; — декларації акцизного податку за вересень (Суми податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, що діють відповідно до норм ПКУ, виробниками тютюнових виробів сплачуються до бюджету протягом 15 робочих днів після отримання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання податкової декларації (пп. 222.1.2 ст. 222 ПКУ); — декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать спільному підприємству з іноземними інвестиціями — резиденту України і знаходяться за її межами, за IIІ квартал; — податкової декларації з рентної плати з розрахунком: рентної плати за користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини за вересень; рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за вересень; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами за вересень; рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України. — звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (форма № Д4 (місячна)) за вересень; — податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (крім громадян) за вересень у разі не подання податкової декларації за 2018 р. Останній день сплати: — єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування роботодавцями за вересень (крім гірничих підприємств). Понеділок, 29 жовтня 2018 Останній день сплати: — єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування гірничими підприємствами за вересень; — авансового внеску з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, юридичними особами за ІІІ квартал; — авансового внеску з транспортного податку юридичними особами за III квартал. Вівторок, 30 жовтня 2018 Останній день сплати: — ПДВ за вересень платниками, у яких базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю; — акцизного податку за вересень; — рентної плати за користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини за вересень; — рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за вересень; — рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами територією України за вересень; — рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України за вересень; — плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (крім громадян) за вересень; — єдиного податку платниками четвертої групи за ІІІ квартал; — податку на доходи фізичних осіб з нарахованого, але не виплаченого доходу за вересень; — податку на доходи фізичних осіб із загальної суми процентів, нарахованих за вересень на поточний або депозитний банківський рахунок; на вклади членів кредитної спілки; — військового збору з нарахованого, але не виплаченого доходу за вересень

Порядок виправлення помилки у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску

Виправлення помилок у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), що стосуються грошових показників, страхувальник може здійснити у звітному місяці із застосуванням кодів типу нарахувань, передбачених п. 9 розд. IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 із змінами і доповненнями. Так, коди типу нарахувань 2 – 9 зазначаються лише у випадках донарахування або зменшення суми єдиного та страхового внесків застрахованій особі. Якщо донараховують або зменшують суму єдиного внеску на суму заробітної плати (доходу), нарахованої в попередніх звітних періодах, застосовують коди типу нарахувань 2 та 3: 2 — сума заробітної плати (доходу), нарахована у попередніх звітних періодах на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку страхувальником самостійно донараховано суму ЄВ; 3 — сума заробітної плати (доходу), нарахована у попередніх звітних періодах на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку страхувальником самостійно зменшено зайво нараховану суму ЄВ. Якщо донараховують або зменшують суму внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період до 01 січня 2011 року, на суму заробітної плати (доходу), нарахованої застрахованій особі в попередніх звітних періодах, застосовують коди типу нарахувань 6 – 9, зокрема: 6 — сума заробітної плати (доходу), нарахована в попередніх звітних періодах на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку страхувальником самостійно донараховано суму внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період до 01 січня 2011 року; 7 — сума заробітної плати (доходу), нарахована у попередніх звітних періодах на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку страхувальником самостійно зменшено зайво нараховану суму внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період до 01 січня 2011 року. З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 301).

З 02 жовтня 2018 року зросли мінімальні ціни на окремі види алкогольних напоїв

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року №748 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957» (далі – Постанова №748) внесено зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв». Постанову № 748 опубліковано в офіційному виданні «Урядовий кур’єр» 22.09.2018 № 178. Вона набирає чинності через 10 днів з дня її опублікування – 02 жовтня 2018 року. Відповідно до Постанови №748 підвищено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін залежно від коду виробів: – на горілку та лікеро-горілчані вироби на 12,4-19,6%; – віскі, ром та джин на 12 % – коньяк (бренді) на 6,6-9,5%; – вина на 4,5-13,5 %. Наприклад, мінімальна роздрібна ціна за пляшку горілки 0,5 літра з вмістом спирту 40 % зросте з 79,55 до 89,40 гривень або на 12,4 %. Слід нагадати, що за реалізацію алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін передбачено фінансові санкції. Розмір штрафу у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої – 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень (ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

Як перереєструвати юридичну чи самозайняту особу при зміні місцезнаходження (місця проживання)

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє платникам податків, що відповідно до п.66.1 ст.66 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема: — інформація органів державної реєстрації; — документально підтверджена інформація, що надається платниками податків. При виникненні змін у даних або внесенні змін до документів, що подають для взяття на облік згідно з главою 6 ПКУ, крім змін, які вносять до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний подати до контролюючого органу, у якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів (п.66.5 ст.66 ПКУ). Відповідно до ст.9 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями (далі – Закон №755) у ЄДР містяться дані, зокрема, і про місцезнаходження юридичної особи та місце проживання фізичної особи – підприємця. При зміні платниками податків місцезнаходження (місця проживання) у межах одного адміністративного району змінюються дані, що містяться у Єдиному банку даних юридичних осіб та Реєстрі самозайнятих осіб, але при цьому не змінюється їх основне місце обліку у контролюючих органах. Порядок внесення змін до облікових даних платників податків встановлено розділом ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі – Порядок). При виникненні змін у даних або внесенні змін до документів, що подають для взяття на облік, крім змін, які вносяться до ЄДР, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи у такому самому порядку, як і при взятті на облік. Додаткову реєстраційну заяву за формами №1-ОПП, №5-ОПП подають з позначкою «Зміни» або за формою №1-РПП – з позначкою «Перереєстрація, зміни» (п. 9.2 розділу IX Порядку). Отже, стосовно платників податків, відомості про яких включаються до ЄДР: — інформація про зміну місцезнаходження/місця проживання оновлюється вуконтролюючих органах на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора, вупорядку, визначеному Законом №755. Стосовно платників податків, відомості про яких не включаються до ЄДР, інформація про зміну місцезнаходження/місця проживання оновлюється на підставі уточнених документів та заяви за формами №1-ОПП, №5-ОПП або за формою №1-РПП.

Трудові відносини: порядок прийняття на роботу працівника

Начальник Центрального управління Головного управління ДФС у Харківській області Юрій Зайцев нагадує, що згідно із ст.24 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII (далі – КЗпП) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 (далі – Постанова №413). Зокрема, Постановою №413 встановлено форму Повідомлення про прийняття працівника на роботу (далі – Повідомлення). Повідомлення подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Повідомлення можна подати: — засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; — на паперових носіях разом із копією в електронній формі; — на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більш ніж із п’ятьма особами. Також, нагадуємо, що відповідно до ст.265 КЗпП, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ та відповідних податків, юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу — у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника щодо якого скоєно порушення. У 2018 році ця сума складає 111 690 гривень.

Податкова знижка при будівництві (придбанні) доступного житла

Відповідно до норм Податкового кодексу України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п.164.6 ст.164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним. Законом України від 25 грудня 2008 року № 800 «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» передбачено, що пільговий іпотечний житловий кредит – це фінансовий кредит, що надається громадянинові для будівництва або придбання доступного житла уповноваженим банком, рефінансування якого здійснює Державна іпотечна установа або Національний банк України, чи фінансовою установою – виконавцем державної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла. Доступне житло – збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири. Згідно з Порядком забезпечення громадян доступним житлом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 року № 140 із змінами та доповненнями (далі – Порядок), державна підтримка надається шляхом: — сплати за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету 30% або 50% вартості нормативної площі доступного житла для відповідних категорій громадян, визначених абзацами третім – п’ятим п. 1 Порядку. При цьому громадянин вносить на свій поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, кошти в обсязі 70% або 50% вартості нормативної площі доступного житла відповідно; — надання уповноваженими банками або виконавцем (у разі, коли це передбачено законом) пільгового іпотечного житлового кредиту на строк до 30 років. При цьому відсоткова ставка фінансування за кредитами на будівництво (придбання) доступного житла, що надаються виконавцем, встановлюється у розмірі 7% річних. Відсоткова ставка фінансування за кредитами на будівництво (придбання) доступного житла, що надаються уповноваженими банками, встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України плюс 2 %. При цьому державна підтримка надається з розрахунку не більш як 21 квадратний метр на одну особу та додатково 10,5 квадратних метра загальної площі житла на сім’ю. Решту вартості житла сплачує громадянин, який уклав договір про будівництво (придбання) доступного житла, за власні кошти. Враховуючи те, що при будівництві (придбанні) доступного житла платник податків має право скористатися державною підтримкою у вигляді сплати державою 30% або 50% вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або надання пільгового іпотечного житлового кредиту в уповноваженому банку, а решта вартості житла сплачується фізичною особою за власні кошти, то до складу податкової знижки включаються витрати, які особисто понесені фізичною особою на будівництво (придбання) доступного житла та погашення пільгового іпотечного житлового кредиту і відсотків за ним. З таким роз’ясненням можна ознайомитися на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (категорія 103.06.08).

Затверджено Реєстр великих платників податків на 2019 рік

Наказом від 26.09.2018 №617 Державна фіскальна служба України затвердила Реєстр великих платників податків на 2019 рік. У разі включення платника до Реєстру великих платників податків на нього поширюються особливості, визначені Податковим кодексом для великих платників податків. Нагадаємо, що відповідно до Податкового кодексу України великий платник податків — це юридична особа або постійне представництво нерезидента на території України, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 50 мільйонів євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, або загальна сума податків, зборів, платежів, сплачених до Державного бюджету України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує еквівалент 1 мільйона євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, у разі якщо сума таких податків, зборів, платежів, крім митних платежів, перевищує еквівалент 500 тисяч євро. Після включення платника податків до Реєстру великих платників й отримання повідомлення ДФС України про таке включення платник податків зобов’язаний стати на облік у контролюючому органі, що здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано цей Реєстр.

СПЛАТА ПДФО ТА ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ ІЗ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ, НАРАХОВАНИХ ЗА ОРЕНДУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

Стаття 168 ПКУ регулює порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету. Законом України від 10.07.2018 N 2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств», який набрав чинності з 15.08.2018, були внесені зміни до ПКУ, зокрема пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ. Так, відповідно до пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених цим Кодексом, — за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості). Водночас згідно із пп. 168.4.9. п. 168.4 ст. 168 ПКУ суми податку, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису). Враховуючи викладене, податковий агент, який здійснює нарахування (виплату) доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, починаючи з 15.08.2018 року сплачує (перераховує) податок на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості). Крім цього, статтею 29 Бюджетного кодексу України, із змінами та доповненнями (далі — БКУ), визначено перелік доходів, що включаються до складу доходів Державного бюджету України. До доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно зі ст. ст. 64, 66, 69 та 71 Бюджетного кодексу закріплені за місцевими бюджетами (п. 29.1 ст. 29 БКУ). Військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з п. 16 ¹ підрозд. 10 розд. XX Перехідні положення Податкового кодексу України, із змінами і доповненнями (далі — ПКУ), належить до доходів загального фонду Державного бюджету України (п. 29.2 ст. 29 БКУ). Одночасно, відповідно до пп. 1.4 п. 16 ¹ підрозд. 10 розд. XX Перехідні положення ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ. Згідно з пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 ПКУ податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з БКУ. Так, ст. 64 БКУ визначено, що податок на доходи фізичних осіб податковим агентом — юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента — юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі. Однак, вищезазначена норма регламентує порядок перерахування податку до місцевого бюджету, а оскільки військовий збір зараховується до державного бюджету, зазначена в абзаці другому пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ норма не може бути застосована для військового збору. Таким чином, юридична особа перераховує військовий збір як за себе, так і за неуповноважений відокремлений підрозділ до бюджету за своїм місцезнаходженням (реєстрації). Суми військового збору, нараховані уповноваженим відокремленим підрозділом, перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням (реєстрації) такого відокремленого підрозділу.

Матеріальна допомога, що надається фізичним особам за рахунок місцевого бюджету, не підлягає оподаткуванню

Відповідно до п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 розд. IV Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом. Згідно з п. 1 ст. 16 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», зі змінами та доповненнями органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, зокрема, затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування (п. 22 ст. 26 Закону № 280). Відповідно, матеріальна допомога, що надається фізичним особам за рахунок міського бюджету, не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за умови виконання міською радою затвердженої програми соціально-економічного розвитку чи цільової програми з питань діяльності місцевого самоврядування, в якій передбачено надання такої допомоги за рахунок коштів місцевого бюджету (з конкретним визначенням її напрямів, умов надання та кошторисом), та відображається у Податковому розрахунку за формою 1 ДФ під ознакою доходу «128».

Документи, що підтвердять витрати з оплати товарів, послуг фізичній особі-продавцю

Згідно із п. 44.1 ст. 44 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – самозайняті особи), зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (п. 177.10 ст. 177 ПКУ). Документами, які підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов’язані з отриманим доходом, можуть бути платіжні доручення, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг. Слід зазначити, що відповідно до п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПКУ. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати ПДФО із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ. При цьому особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (далі – податковий розрахунок) до контролюючого органу за місцем свого розташування. Отже фізична особа – підприємець як податковий агент при оплаті товарів, робіт, послуг (оренди та інше) у готівковій формі іншій фізичній особі – продавцю (виконавцю робіт, послуг), що не зареєстрована як самозайнята особа, може підтвердити понесені витрати договорами та актами закупки (виконаних робіт, наданих послуг) складеними на його ім’я та фізичної особи – продавця (виконавця робіт, послуг); платіжними документами, що підтверджують факт утримання ПДФО (військового збору) та перерахування його до бюджету; відомостями з податкового розрахунку.

Коли не подано Звіт про суми податкових пільг

При несвоєчасному поданні суб’єктом господарювання Звіту про суми податкових пільг (далі – Звіт) контролюючим органом проводиться камеральна перевірка протягом 30 календарних днів, що настають за днем фактичного подання Звіту. Крім того, несвоєчасне подання суб’єктом господарювання звіту про суми податкових пільг може бути предметом камеральної перевірки з питання своєчасності подання податкових декларацій (розрахунків). Така перевірка може бути проведена з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Разом з цим, неподання платником податків в установлений законом строк Звіту є підставою для проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки платника. При цьому тривалість документальних позапланових перевірок встановлена п. 82.2 ст. 82 ПКУ.

Щоб не проґавити обов’язкову реєстрацію платником ПДВ

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої — третьої групи. Згідно із п. 183.2 ст. 183 ПКУ при обов’язковій реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 ПКУ. Пунктом 183.10 ст. 183 ПКУ визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Окрім того, згідно із п. п. 6 п. 180.1 ст. 180 ПКУ платником ПДВ є особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у ст. 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної п. 181.1 ст. 181 ПКУ, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Коли підприємцю необхідно виправити показники декларації єдиного податку

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що декларація може подаватися фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку як звітна (звітна нова), так і уточнююча (відповідні відмітки робляться в полі 01 декларації). При поданні звітної (звітної нової) декларації у полі 02 такої декларації зазначається звітний (податковий) період, за який вона подається. Якщо у складі звітної (звітної нової) уточнюються показники минулих звітних періодів, то у полі 03 декларації зазначається звітний (податковий) період, який уточнюється. При цьому, у складі звітної або звітної нової декларації платник може уточнити показники декларації за один податковий (звітний) період, що минув. При поданні уточнюючої декларації у полях 02 та 03 такої декларації податковий (звітний) період та податковий (звітний) період, який уточнюється, заповнюються однаковими значеннями, що відповідають звітному (податковому) періоду, що уточнюється. Якщо виправлення помилок за минулі звітні періоди здійснюється у складі звітної (звітної нової) декларації, то фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, в залежності від обраної групи, зазначає правильні значення показників господарської діяльності за звітний (податковий) період, за який подається декларація, у відповідних розділах з ІІ по ІV декларації, та визначає: — виправлені податкові зобов’язання по єдиному податку за звітний (податковий) період у розділі V декларації (рядки 08 – 14); — суму збільшення (зменшення) податкового зобов’язання по єдиному податку у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за минулі періоди, суму пені та штрафу (в розмірі 5% від суми збільшення) у розділі VІ декларації (рядки 15 – 20). Якщо виправлення проводиться в уточнюючій декларації, то фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, залежно від обраної групи, зазначає правильні показники господарської діяльності за звітний (податковий) період, що уточнюється у відповідних розділах з ІІ по ІV декларації, та визначає: — податкове зобов’язання за звітний (податковий) період, що уточнюється в розділі V декларації (рядки 08 – 14); — суму збільшення (зменшення) податкового зобов’язання по єдиному податку у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, суму пені та штрафу (в розмірі 3% від суми збільшення) у розділі VІ декларації (рядки 15 – 20).

Чи можуть іноземці скористатися пільгами при сплаті земельного податку

Відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) від сплати земельного податку звільняються інваліди першої і другої групи, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 281.2 ст. 281 ПКУ передбачено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм: — для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари; — для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара; — для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара; — для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара; — для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара. Статтею 121 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання із земель державної або комунальної власності земельних ділянок, у межах зазначених граничних норм, мають громадяни України. Іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права набувати права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Враховуючи зазначене, іноземні громадяни та особи без громадянства не користуються пільгами щодо сплати земельного податку.

Строк для подання скарги на податкове повідомлення-рішення за порушення законодавства у сфері ЗЕД

Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПКУ у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скаргу подають до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби – з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 ПКУ) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ст. 56 ПКУ). Оскільки згідно із п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності є грошовим зобов’язанням, і якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму такого грошового зобов’язання, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків такого рішення.

Варто нагадати про нараховування та сплату ЄВ за себе членами фермерського господарства

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що починаючи з 1 січня 2018 року члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, нараховують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) за себе у розмірі 22 відсотки на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відзначимо, що зазначена категорія платників зобов’язана сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мають члени фермерського господарства, якщо вони належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, або отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку та отримують пенсію або соціальну допомогу.

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області

premier.ua

08.10.2018, 17:17

985

Метки: налоговая, новости

Новини Центральної ОДПІ Харкова

Добавить комментарий Отменить ответ

Популярные статьи

Рекомендуемые статьи