Цивільно-правовий договір (договір підряду) і трудовий договір: головні відмінності

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами і доповненнями). Відповідно до глави 52 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами і доповненнями договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) – це угода між громадянином і підприємством або підприємцем, предметом якої є виконання фізичною особою певної роботи, спрямованої на досягнення конкретного результату. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Тобто, за договорами підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється виплата винагороди. Враховуючи зазначене, якщо роботодавець укладає договір, який передбачає оплату процесу праці, тобто містить ознаки трудового договору, то такий платник враховує працівників, яких залучає за таким договором, до загальної кількості осіб, що перебувають з ним в трудових відносинах. Якщо укладений договір відповідає нормам договору підряду, то роботодавець не враховує працівників, яких залучає за таким договором, до загальної кількості осіб, що перебувають з ним в трудових відносинах.

Добові, що перевищують норму, включаються до оподатковуваного доходу

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що до оподатковуваного доходу не включаються витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон – не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день (п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)). Постановою Кабінету Міністрів України від  02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями,  які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» із змінами окремо визначаються суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену п. 170.9 ст. 170 ПКУ. Отже, якщо добові витрати на відрядження перевищують встановлені норми, то сума перевищення є додатковим благом платника податку на доходи фізичних осіб (далі – податок) і така сума включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо відображається у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ під ознакою доходу «118».

Електронні сервіси ДФС – комфорт для платників

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу платників, що одним із важливих завдань органів ДФС сьогодні є створення комфортних умов для бізнесу, зокрема, забезпечення якісного обслуговування платників, електронізація сервісів, які дозволять обслуговувати платників дистанційно, а також зменшення витрат часу на адміністрування податкових платежів. Так, Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс («ЗІР»), який постійно оновлюється та надає можливість суб’єктам господарювання самостійно у зручний для них час отримати достовірну і повну довідкову інформацію з питань щодо оподаткування, державної митної справи, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, електронних довірчих послуг (далі – ЄДП) та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДФС. З 1 жовтня 2018 року ДФС запроваджено нові електронні формати для фізичних осіб щодо отримання інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків. Доповнена інформація про суму виплаченого доходу, суму перерахованого податку, а також про дати прийняття/звільнення з роботи відповідно до Податкових розрахунків за формою № 1ДФ, які подаються податковими агентами до контролюючих органів. Зазначені електронні формати розміщені на офіційному веб-порталі ДФС України у сервісі «Електронна звітність». З метою реалізації платниками податків своїх прав та обов’язків, визначених Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями функціонує інформаційно-телекомунікаційна система «Електронний кабінет». Отже, електронні сервіси ДФС забезпечують комфортні умови для платників, скорочують час на пошук необхідної інформації і дозволяють отримати її дистанційно.

Особливості заповнення графи ПН/РК «Сума податку на додану вартість»

ДФС України у листі від 27.11.2018 №  36942/7/99-99-15-03-02-17 звернула увагу на особивості заповнення графи податкової накладної (далі – ПН) та/або розрахунку коригування (далі – РК) «Сума податку на додану вартість». Так, графа 11 розділу Б ПН (графа 14 розділу Б РК) «Сума податку на додану вартість» є обов’язковою до заповнення в усіх випадках, коли за здійсненою операцією нараховується сума ПДВ за ставкою 20 або 7 відсотків. Значення графи 11 розділу Б ПН (графи 14 розділу Б РК) обчислюється шляхом множення значення графи 10 розділу Б ПН (графи 13 розділу Б РК) на відповідне значення ставки ПДВ, код якої зазначено у графі 8 розділу Б ПН (графі 11 розділу Б РК). Графа 11 розділу Б ПН (графа 14 розділу Б РК) заповнюється у гривнях з копійками, але з урахуванням особливостей здійснення окремих операцій з постачання товарів/послуг допускається зазначення в цій графі показника з урахуванням арифметичного округлення до 6 знаків включно після коми. Графа 11 розділу Б ПН (графа 14 розділу Б РК) «Сума податку на додану вартість» не заповнюється у разі здійснення: а) операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою (у графі 8 розділу Б ПН (графі 11 розділу Б РК) має бути зазначено код ставки «901» або «902»); б) операцій, звільнених від оподаткування (у графі 8 розділу Б ПН (графі 11 розділу Б РК) має бути зазначено код ставки «903» та у графі 9 розділу Б ПН (графі 12 розділу Б РК) має бути вказаний код відповідної пільги з ПДВ згідно з Довідниками податкових пільг). Якщо графа 11 розділу Б ПН (графа 14 розділу Б РК) не заповнюється, нулі, прочерки та інші знаки чи символи у цій графі не проставляються. Нагадуємо, що Лист № 36942 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням:http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/73086.html

Податкова знижка: у договорі про навчання зазначається ПІБ особи, яка буде безпосередньо навчатися

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев нагадує, що право платника податку на доходи фізичних осіб (далі – податок) на податкову знижку, підстави для її нарахування, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, обмеження права на її нарахування визначені ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ). Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення свого оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення (п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПКУ). Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу    IV ПКУ вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені (п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Законом України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» встановлено, що договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату. Враховуючи вищевикладене, з метою використання права на компенсацію вартості навчання члена сім’ї першого ступеня споріднення один із батьків може включити до податкової знижки на навчання лише суми коштів, сплата яких фактично підтверджена відповідним розрахунковим документом (квитанції, касові ордери, чеки тощо), в якому зазначено, що платіж за навчання здійснено безпосередньо особою, яка звертається за податковим кредитом. При цьому, у договорі про навчання повинно бути зазначено прізвище, ім’я та по батькові особи, яка буде безпосередньо навчатися (дитини).

Особливості заповнення заяви про анулювання реєстрації платника акцизного податку, який реалізує пальне

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу, що платником акцизного податку (далі – податок) є особа, яка реалізує пальне (п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ)). Такі особи підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, до початку здійснення реалізації пального (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ). Пунктом 6 Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 113 (далі – Порядок № 113), встановлено, що реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується Міністерством фінансів України. Виключення платника податку з реєстру платників здійснюється, зокрема, якщо відповідна особа подає реєстраційну заяву про анулювання реєстрації у разі припинення діяльності з реалізації пального. Така заява надсилається у порядку, встановленому для реєстрації, розглядається контролюючим органом протягом трьох робочих днів після її подання. У такому разі датою анулювання реєстрації платника податку є дата виключення з реєстру платників (п. 13 Порядку № 113). Наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2016 року № 218 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.03.2016 за № 405/28535) затверджена форма заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального (далі – Заява), яка надається і при анулюванні реєстрації у разі припинення діяльності з реалізації пального При цьому, при заповненні Заяви у графі 2 «Дія» ставиться позначка «Анулювання реєстрації», а графа 5 «Відомості про пункти (склади, комплекси, станції, інші об’єкти) реалізації пального» не заповнюється.

За несвоєчасно сплачені розстрочені суми податкового боргу передбачена відповідальність

У разі, якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу, то договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу (п.п. 100.12.2 п. 100.12 ст. 100 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року  № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ)). Пунктом 4.6 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 574, визначено, що з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених ПКУ.

Новорічні подарунки: правила оподаткування

Незабаром розпочнуться свята, тож чимало роботодавеців куплятимуть для дітей своїх працівників новорічні подарунки . Як бути з їх оподаткуванням? Вартість подарунку дітям працівників у межах 930,75 грн не оподатковується податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовим збором. Якщо ж подарунок коштує більше, то всю суму подарунку доведеться оподаткувати ПДФО та військовим збором. ЄСВ не обчислюється із вартості розданих подарунків, оскільки такі подарунки надаються працівникам для їхніх дітей до свята – Нового року. Це встановлено п. 8 розд. ІІ Постанови КМУ № 1170. Оподаткування податком на додану вартість новорічних подарунків регулює спеціальний Закон №2117, який діє лише в ці святково-казкові дні — щорічно в період з 15 листопада поточного року до 15 січня наступного року. Відповідно до ст. 2 цього закону, операції з продажу виробничими та торговими підприємствами дитячих святкових подарунків звільняються від оподаткування ПДВ. Тож на роботодавця-платника ПДВ продавцем святкових дитячих подарунків буде складено та зареєстровано в ЄРПН ПН на звільнену операцію. Зверніть увагу: під дитячими святковими подарунками в цьому Законі розуміють набори товарів, які містять лише кондитерські вироби та іграшки вітчизняного виробництва і фрукти, загальною вартістю не більше 8% прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня звітного податкового року. Тож пільга з ПДВ в 2018 році передбачена лише для тих новорічних подарунків, чия вартість не перевищує 1762 грн х 8% = 140,96 грн. Що стосується податку на прибуток, то серед затверджених розділом ІІІ Податкового кодексу немає податкової різниці, яка виникає при операціях з безоплатної роздачі майна фізособам. Тож незалежно від обсягу річного доходу платника податку на прибуток і обов’язку (чи права) проводити коригування фінансового результату, витрати на придбання і видачу новорічних подарунків враховуються при його визначенні за правилами бухгалтерського обліку.

Приватний нотаріус враховує у складі витрат звітного року сплату єдиного внеску

Сплата приватними нотаріусами єдиного внеску, у тому числі на користь найманих працівників, за попередній звітний рік, що фактично сплачена згідно остаточного розрахунку у поточному році, може бути включена до складу витрат при обчисленні оподатковуваного доходу за звітний рік.  Відповідно до п.178.3 ст.178 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.  На підставі положень Закону України від 02 березня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» та з метою встановлення єдиного переліку витрат, пов’язаних з організацією роботи приватних нотаріусів, Міністерством юстиції України видано лист від 02.02.2006 № 31-35/20, в якому наведено перелік витрат, які приватні нотаріуси мають право враховувати при обчисленні загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, сплату нотаріусами внесків, у тому числі на користь найманих працівників.

В ЄРПН несвоєчасно зареєстрували податкову накладну, що не надається покупцю. Чи буде застосовуватись штраф?

Порушення платниками ПДВ граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН тягне за собою накладення на платника, на якого покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі від 10 до 50%. Але зазначений штраф не застосовується до податкової накладної, яка не надається покупцю, складеної на постачання товарів/послуг для операцій які: — звільнені від оподаткування; — оподатковуються за нульовою ставкою. Крім того, у разі відсутності реєстрації протягом визначеного строку, податкової накладної (розрахунку коригування) в ЄРПН, що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеного за результатами перевірки фіскального органу, тягне за собою накладання штрафу в розмірі 50% суми податкових зобов’язань з ПДВ, зазначеної у такій податковій накладній, або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання, якщо податкову накладну не складено. Але вказаний штраф не застосовується до податкової накладної, яка не надається покупцю, складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Отже, за порушення термінів реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування) в ЄРПН, штрафні санкції не застосовуються до податкових накладних, що не видаються покупцю та складені на постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою. Зазначена норма передбачена п. 120-1.1, п.120-1.2 ст. 120-1.1; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу.

Що необхідно знати про оподаткування витрат на відрядження?

З метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, не є доходом платника податку — фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, сума відшкодованих йому у встановленому порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме: — на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), — оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, — оплату телефонних розмов, — оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), — обов’язкове страхування, — інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат. Зазначені витрати не є об’єктом оподаткування лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат. Такими документами є: — транспортні квитки або транспортні рахунки (багажні квитанції), у тому числі електронні квитки за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункові документи про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, — рахунки, отримані із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, — страхові поліси тощо. Крім того, будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно): — запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; — укладеного договору чи контракту; — інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; — документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає. Якщо згідно із законами країни відрядження або країн, територією яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, обов’язково необхідно здійснити страхування життя або здоров’я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (у разі використання транспортних засобів), то витрати на таке страхування не включаються до оподатковуваного доходу платника податку. За запитом представника контролюючого органу роботодавець/сторона, що відряджає, забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою. Крім того. до оподатковуваного доходу не включаються, і як наслідок, не оподатковуються витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням. Розмір добових у межах України визначається у сумі не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день відрядження, а для відряджень за кордон — не вище 80 євро за кожен календарний день відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим НБУ, в розрахунку за кожен день. Аванс на закордонне відрядження має видаватися у національній валюті тієї держави, до якої відряджають працівника, або у вільно конвертованій валюті. Якщо роботодавець приймає рішення про виплату добових у більшій сумі, то в такому разі сума перевищення оподатковується ПДФО за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5%. Зазначена норма передбачена п.п. 170.9.1 ст. 170 Податкового кодексу.

Маєте право на отримання податкової знижки? Подайте податкову декларацію до 31 грудня 2018 року.

З 1 січня 2018 року діє кампанія декларування доходів, отриманих фізичними особами у 2017 році. Під час кампанії декларування податкові декларації про майновий стан і доходи подають, зокрема, громадяни для застосування права на податкову знижку. Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання — це документально підтверджена сума витрат платника податку — резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Податковим кодексом. Для нарахування податкової знижки необхідно до 31 грудня (включно) наступного за звітним податкового року подати до фіскального органу річну податкову декларацію про майновий стан і доходи. Отже, для громадян, які мають право на податкову знижку, граничний строк подання податкової декларації – 31 грудня 2018 (включно). Податкова декларація подається за формою, затвердженою наказом МФУ у редакції від 06.06.2017 N 556. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0821-17 До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами. Таким документами можуть бути: квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери, копії договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Платник податку має право включити до податкової знижки такі витрати: — частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 Податкового кодексу; — суму коштів або вартість майна, перерахованих (переданих) платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, у розмірі, що не перевищує 4% суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року; — суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення; — суму коштів, сплачених на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування або лікування члена його сім’ї першого ступеня споріднення, а також суму коштів, сплачених платником податку, визнаного в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування; — суму витрат на сплату страхових платежів та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення, які не перевищують суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1 ст. 169 Податкового кодексу; — суму витрат платника податку на оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік; — суму витрат платника податку на оплату вартості державних послуг, пов’язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита; — суму коштів, сплачених платником податку у зв’язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива. — суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним. Зазначена норма передбачена ст. 166 Податкового кодексу України.

Перехід підприємства — платника єдиного податку на сплату податку на прибуток, якщо не дотримані правила перебування на спрощеній системі

Платники єдиного податку зобов’язані перейти на загальну систему оподаткування (податок на прибуток підприємств) у таких випадках та в строки: — у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; — у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків; — у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; — у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; — у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів — в останній день другого із двох послідовних кварталів. Ставки єдиного податку для юридичних осіб – платників 3-ї групи встановлюються у подвійному розмірі ставок, а саме, 6% — для платників ПДВ; 10% — для платників, що включають ПДВ до складу єдиного податку): — до суми перевищення обсягу доходу понад 5 млн. грн..; -до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж грошовий; — до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Крім того, платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів. Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву. Зазначена норма передбачена п.п. 298.2.1, п.п. 298.2.2, п.п. 298.2.3 ст. 298; п. 293.5 ст. 293 Податкового кодексу України.

За яких умов фізичні особи – підприємці можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої групи

До платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках чи провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень. До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво чи продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень. Відповідна норма визначена п. 291.4 ст.291 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями.

Для громадян-резидентів встановлено нові умови ввезення транспортних засобів

Громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, можуть ввозити такі автомобілі без сплати митних платежів на 60 днів протягом одного року, за умови, що транспортний засіб зареєстрований безпосередньо на цього громадянина. При переміщенні транспортного засобу громадянами-резидентами у режимі транзиту, сплачується грошова застава у розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких автомобілів на митну територію України з метою вільного обігу. Громадянин, який ввозить авто у режимі транзиту, сплачує визначену суму митних платежів на митниці, через яку здійснюється в’їзд на територію України, а при виїзді ця сума йому повертається. Громадяни, які ввезли автомобіль з 1 січня 2015 року до набрання чинності законом, передбачено перехідний період 180 діб. Саме протягом цього часу громадяни мають можливість оформити свої транспортні засоби, які були ввезені на територію України протягом вказаного періоду і перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту. Оформлення відбувається відповідно до тимчасового порядку, який на сьогодні опрацьовується Кабінетом Міністрів України. Громадяни, які мають авто з іноземною реєстрацією мають звернутися з реєстраційними документами та документом, що засвідчує право власності на авто, до митного брокера для оформлення цього транспортного засобу. На сьогодні, до розробки нового порядку, оформлення можна здійснити за діючими нормами законодавства Щодо розмитнення транспортних засобів, нарахування акцизного податку буде здійснюватись за єдиною формулою, яка складається з базової ставки, помноженої на коефіцієнт об’єму двигуна та коефіцієнт транспортного засобу. Базова ставка визначається окремо для кожного транспортного засобу в залежності від типу двигуна (бензиновий або дизельний) і в залежності від об’ємів циліндра. Карбюраторний і дизельний – це 50 євро або 100 євро від об’єму циліндру та  75 євро або 150 євро відповідно. Коефіцієнт об’єму двигуна визначається діленням об’єму циліндру двигуна внутрішнього згорання відповідного транспортного засобу на 1000 куб. сантиметрів. Коефіцієнт віку дорівнює кількості повних календарних років, наступних за роком виробництва відповідного транспортного засобу до року визначення ставки податку. Для нових транспортних засобів та авто, що використовувалися до одного повного календарного року, коефіцієнт дорівнює 1, а для транспортних засобів, що використовувалися понад п’ятнадцять повних календарних років, коефіцієнт дорівнює 15. Ставки акцизного податку для транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами (одним або декількома), встановлюються у розмірі 1 євро за 1 кіловат годину ємності електричного акумулятора таких транспортних засобів. Ставка акцизного податку на транспортні засоби, що приводяться  в рух тільки електричним двигуном, одним або декількома, встановлюється у розмірі 100 євро за 1 штуку. Крім того, тимчасово, протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України про внесення змін до Податкового кодексу щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів до акцизного податку буде застосовано коефіцієнт 0,5, крім електромобілів Зазначений коефіцієнт застосовується у разі ввезення легкового автомобіля фізичною особою для власного використання в кількості один транспортний засіб на одну особу. Слід зазначити, що протягом 180 днів митне оформлення транспортних засобів, щодо яких недотримані строки та умови митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати митних платежів та добровільної сплати фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб, коштів у сумі, що дорівнює розміру 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (8500 грн).

Яка передбачена відповідальність за несвоєчасну реєстрацію платником ПДВ?

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу платників податків, що обов’язковій реєстрації платником ПДВ підлягає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі впродовж останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ), крім осіб, які є платником єдиного податку 1-ї –3-ї груп, — це визначено п. 181.1. ст. 181 ПКУ. До оподатковуваних операцій для цілей реєстрації особи в якості платника ПДВ відносяться операції, що підлягають оподаткуванню по основній ставці ПДВ (20 %), ставці 7 %, нульовій ставці ПДВ. Для здійснення реєстрації платником ПДВ особа не пізніше 10 чисел календарного місяця, що йде за місяцем, в якому уперше досягнутий об’єм оподатковуваних операцій з поставки товарів/послуг більше 1 млн. грн., повинна подати до органу ДФС за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ – це передьачаєп. 181.2 ст. 181 ПКУ. У  разі неподання реєстраційної заяви,  вищезазначена особа несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування — п. 183.10. ст. 181 ПКУ. Якщо особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації в якості платника ПДВ, не подала своєчасно заяву і, відповідно, не зареєструвалася в якості платника ПДВ, орган ДФС самостійно визначає суму податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1 — 54.3.6 п. 54.3. ст. 54 ПКУ, таке порушення тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 %  суми визначеного податкового зобов’язання, а при повторному порушенні упродовж 1095 днів — 50 %  — п. 123.1 ст. 123 ПКУ.

До уваги платників ЄСВ: перераховуйте єдиний внесок вчасно

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев звертає увагу, що відповідно до п.п. 1 частини другої ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники ЄСВ зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених ст. 25 Закону № 2464. Частиною тринадцятою ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що суми помилково сплаченого ЄСВ зараховуються в рахунок майбутніх платежів ЄСВ або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Шановні платники акцизного податку! Вчасно подайте податкову звітність про обсяги виробництва та/або обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон №481) суб’єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу ДФС, щомісячно до 10 числа наступного місяця, звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Таким чином, 10 грудня 2018 року – останній день подання до органів ДФС: — звіту про обсяги виробництва та реалізації спирту за листопад (форма № 1-РС); — звіту про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за листопад (форма №2-РС); — звіту про обсяги виробництва та реалізації тютюнових виробів за листопад (форма №3-РС); — звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за листопад (форма №1-ОА); — звіту про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за листопад (форма №1-ОТ). Слід зазначити, що суб’єкти господарювання подають заначені звіти до органів ДФС за основним місцем обліку. Звертаємо увагу, що відповідно до абз.19 ч.2 ст. 17 Закону №481, у разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 17 000 гривень

За продаж алкогольних напоїв за цінами нижчими від мінімальних – штраф не менше 10000 гривень

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що  Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України. Згідно зі ст. 1 Закону № 481 мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої – ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари. Мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої – ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки. Відповідно до ст. 18 Закону № 481 право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» зі змінами та доповненнями встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних та роздрібних алкогольні вироби. Відповідно до ст. 17 Закону № 481 до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої — 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

При нарахуванні заробітної плати за грудень – не забудьте зробити річний перерахунок правильності нарахування ПДФО

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев нагадує, що порядок проведення перерахунку сум доходів та наданих податкових соціальних пільг встановлений п. 169.4 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Відповідно до п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування. Перерахунок полягає в уточненні виплачуваних протягом року місячних доходів з урахуванням сум, які були нараховані безпосередньо за відповідні звітні місяці (відпускні, лікарняні тощо). Уточнені місячні оподатковувані доходи розраховуються кожний окремо як об’єкти оподаткування Згідно з п.п. 169.4.2 п. 169.4 ст. 169 ПКУ роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги: за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року; під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених п.п. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПКУ (обмеження щодо застосування податкової соціальної пільги); під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем. Відповідно до п.п. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 ПКУ роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги. Згідно з п.п. 169.4.4 п. 169.4 ст. 169 ПКУ якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати. Результати проведеного перерахунку сум доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку, податковий агент відображає в податковому розрахунку за формою N 1ДФ, форму та порядок заповнення якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 N 4, в тому кварталі, в якому проведено такий перерахунок.

Розстрочення та відстрочення заборгованості по сплаті ЄСВ неможливе

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев повідомляє платникам які мають заборгованість зі сплати ЄСВ, чинним законодавством, що регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, не передбачено розстрочення та відстрочення заборгованості по сплаті ЄСВ. Відповідно до частини 12 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника ЄСВ одночасно із зобов’язаннями із сплати ЄСВ зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати ЄСВ виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу). У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати ЄСВ до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку ЄСВ, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 ст. 9 Закону № 2464).

Роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами через Інтернет-магазини заборонена

Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854, пунктом 4 яким передбачено, що суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно із санітарно-технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами, а також можливість використання електронних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари відповідно до законодавства.

Що є базою оподаткування ПДФО для доходів в іноземній валюті

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що відповідно до п. 164.3 ст. 164 розділу IV ПКУ при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах. Згідно із п. 164.4 ст. 164 ПКУ під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів. Враховуючи вищевикладене, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб для доходів, які отримані платником податку в іноземній валюті, є ці доходи, що перераховані у гривню за валютним курсом Національного банку України, який діяв на момент нарахування (отримання) таких доходів.

До уваги сільськогосподарських товаровиробників – платників єдиного податку!

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу, що дохід сільськогосподарського товаровиробника – платника єдиного податку 4-ої групи, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки визначено п.п. 298.8.3 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року (далі – ПКУ). Він включає доходи, отримані від: ► реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; ► реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; ► реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; ► реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства. У разі, коли сільськогосподарське підприємство утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення, у рік такого утворення до суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 – 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включаються також доходи, отримані протягом останнього податкового (звітного) періоду від надання супутніх послуг: ■ послуги із збирання врожаю, його брикетування, складування, пакування та підготовки продукції до збуту (сушіння, обрізування, сортування, очистка, розмелювання, дезінфекція (за наявності ліцензії), силосування, охолодження), які надаються покупцю такої продукції сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю); ■ послуги з догляду за худобою і птицею, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю); ■ послуги із зберігання сільськогосподарської продукції, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю); ■ послуги з відгодівлі та забою свійської худоби і птиці, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію до дати її фактичної передачі покупцю). У разі, коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник – юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах. Якщо така частка не перевищує 75 відсотків у зв’язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника єдиного податку 4-ої групи у наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується. Такі платники податку для підтвердження статусу платника єдиного податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб’єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин (п.п. 298.8.4. п. 298.8 ст. 298 ПКУ).

«Електронний кабінет» надає можливість фізичній особі сплачувати податки та збори дистанційно

«Електронний кабінет» забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року (далі – ПКУ), нормативно-правовими актами, що прийняті на підставі та на виконання ПКУ і законами з питань митної справи. Платник податків у меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини «Електронного кабінету» має доступ до своїх особових рахунків із сплати податків, зборів та інших платежів. При зверненні до зазначеного меню відображається зведена інформація станом на момент звернення, що містить інформацію по кожному виду платежу, зокрема бюджетний рахунок на поточну дату, МФО банку. Меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини «Електронного кабінету» надає можливість фізичним особам після ідентифікації за допомогою платіжної системи сплатити податки, збори, платежі. З інформацією щодо сплати податків, зборів, платежів фізичними особами можна ознайомитись у меню «Стан розрахунків з бюджетом» розділу «Допомога» «Електронного кабінету». Вхід до «Електронного кабінету» здійснюється за посиланням http://cabinet.sfs.gov.ua, а також через офіційний веб-портал ДФС України. Робота у приватній частині «Електронного кабінету» здійснюється з використанням особистого ключа кваліфікованого електронного підпису. Слід зауважити, що відповідно до п. 5. розділу VII Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155) електронний цифровий підпис та посилений сертифікат відкритого ключа, що його підтверджує, видані відповідно до вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» до набрання чинності Законом № 2155, використовуються користувачами електронних довірчих послуг, кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які продовжують їх обслуговувати, відповідно як кваліфікований електронний підпис та кваліфікований сертифікат електронного підпису до закінчення строку дії посиленого сертифіката відкритого ключа, але не пізніше двох років з дня набрання чинності Законом № 2155.

Чи має право суб’єкт господарювання визначити уповноважену особу для подання звітності та представництва його інтересів в контролюючих органах?

Відповідно до ст.19 Податкового кодексу України платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків — фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства. Представник платника податків користується правами, встановленими ПКУ для платників податків.

За порушення термінів сплати єдиного внеску передбачено відповідальність

В Центральному управлінні ГУ ДФС у Харківській області нагадують, що відповідно ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» єдиний соціальний підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до ст. 1 Закону № 2464 суми єдиного внеску, своєчасно не нараховані та/або не сплачені у встановлені строки, є недоїмкою. У разі несвоєчасної сплати або не в повному обсязі єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків несплачених або несвоєчасно сплачених сум єдиного внеску. За несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення. Крім того, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність. Зокрема, згідно зі ст. 165 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х-несплата або несвоєчасна сплата ЄCВ, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян(5100 грн.), – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОП або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За повторне за рік вчинення таких дій – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОП або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Несплата або несвоєчасна сплата ЄCВ, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОП або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За повторне за рік вчинення таких дій – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОП або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Звертаємо увагу, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з єдиного внеску не застосовується. Крім того, у разі несплати роботодавцем єдиного внеску, найманому працівникові такі періоди не зараховуються до страхового стажу.

ФОП після реєстрації в ЄДР за місцем проживання подає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за ф. № 20-ОПП

У разі, якщо місце проживання фізичної особи-підприємця є місцем, де провадиться підприємницька діяльність, або воно пов’язане із здійсненням підприємницької діяльності, то фізична особа-підприємець повинна подати повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП протягом 10 робочих днів після реєстрації, до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку (п. 22.1 ст. 22 ПКУ). Пунктом 65.1. ст. 65 ПКУ встановлено, що взяття на облік фізичних осіб — підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), наданих державним реєстратором згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».  Відповідно до положень ПКУ процедури обліку об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, визначені розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Мінфіну від 22.04.2014 № 462) (далі – Порядок).  Пунктом 8.1. розд. VIII Порядку визначено, що платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням контролюючий орган за основним місцем обліку.  Внесення змін до облікових даних фізичної особи-підприємця (у т.ч. про зміну його місцезнаходження (місця проживання)) здійснюється контролюючим органом на підставі інформації з ЄДР (п. 9.1 розд. ІХ Порядку).

Важливо: вийшло доповнення до спеціалізованого клієнтського програмного забезпечення

Станом на 27.11.2018 оновлено спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до «Єдиного вікна подання електронної звітності». Перелік змін та доповнень (версія 1.26.13.0) (станом на 27.11.2018):  Додано нові форми: З метою реалізації вимог наказу Міністерства фінансів України від 11 квітня 2016 року № 428 «Про затвердження форм заявок-розрахунків на виготовлення та придбання марок акцизного податку, звіту про використання марок акцизного податку та журналів для обліку марок акцизного податку» (з 01.12.2018): ■ F/J 1314301 — Попередня заявка-розрахунок про потребу в марках акцизного податку; ■ F/J 1314401 — Додаткова попередня заявка-розрахунок про потребу в марках акцизного податку. На виконання наказу Державної служби статистики  від 30 серпня 2017 року № 242 «Про затвердження форми державного статистичного спостереження  № 9сг (річна) «Звіт про використання добрив і пестицидів»»: ■ S2702010 — Звіт про використання добрив і пестицидів під урожай 20__ року. На виконання наказу Державної служби статистики від 06 липня 2018 року  № 133 «Про затвердження форм державного статистичного спостереження щодо площ, валових зборів і врожайності сільськогосподарських культур»: ■ S2702912 — Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 20__ року. Додано нові версії документів: На виконання наказу Міністерства фінансів України від 17 вересня 2018 року № 763 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307» (з 01.12.2018): ■ F/J1201010 — Податкова накладна; ■ F/J1201110 — Додаток 1 до податкової накладної; ■ F/J1201210 — Додаток 2 до податкової накладної. Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. Внесення змін до існуючих документів: Для можливості зазначення двох періодів перебування фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування в графі 6 «Тип платника та період перебування (місяць)» титульного аркушу Додатку 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» додано додаткові поля «з», «по»: ■ F3000512 — Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Форма № Д5 (річна). У «Відповіді на запит у електронному вигляді» у посиланнях після пункту 2 додано пункт 3 та змінено номери посилань 3-7 на 4-8 відповідно. ■ F1401802 — Відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді. Приклади формування електронних документів (Excel-файли): Податкова накладна(10).xls – Створено новий файл прикладу відповідно до його нової версії. Програмні модулі: У відповідності до протоколу про обмін інформацією між ДФС України та Пенсійним фондом України надано можливість формування та направлення звітів страхувальників (роботодавців) щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, в електронному вигляді за формою, що діяла з 01 травня 2015 року, якщо вони подаються до контролюючого органу за попередній звітний період (періоди) до 2016 року (коди форм: E04T00I-E04T09I, E05T00I-E05T06I, E06T00I-E06T04I, E07T00I-E07T01I).

Право на податкову знижку для платника із статусом внутрішньо переміщеної особи застосовується з 01 січня 2019 року

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу, що право платника податку на доходи фізичних осіб (далі – податок) на податкову знижку, підстави для її нарахування, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, обмеження права на її нарахування визначені ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року (далі – ПКУ). Підпунктом 166.3.9 п. 166.3 ст. 166 ПКУ передбачено, що платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично сплачені ним протягом звітного податкового року суми коштів, у вигляді орендної плати за договором оренди житла (квартири, будинку), оформленим відповідно до вимог чинного законодавства, фактично сплачених платником податку, який має статус внутрішньо переміщеної особи. Платник податку має право скористатися зазначеною у п.п. 166.3.9 п. 166.3 ст. 166 ПКУ податковою знижкою виключно за умови, що він та/або члени його сім’ї першого та другого ступенів споріднення: ● не мають у власності придатної для проживання житлової нерухомості, розташованої поза межами тимчасово окупованої території України; ● не отримують передбачених законодавством України бюджетних виплат для покриття витрат на проживання. Розмір такої знижки не може перевищувати (у розрахунку на календарний рік) 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року. Зауважимо, що отримання податкової знижки за орендоване житло застосовується з 1 січня 2019 року. Нагадуємо, що для отримання податкової знижки платнику податку необхідно подати до контролюючого органу за місцем реєстрації річну податкову декларацію, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ). Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься (п.п. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПКУ).

Для отримання бюджетного відшкодування ПДВ необхідно подати заяву

Платник ПДВ, який має право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість (далі – податкова декларація) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року (далі – ПКУ)). Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ (далі – Реєстр заяв) здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до п.п. 200.7.1 п. 200.1 ст. 200 ПКУ до Реєстру заяв вносяться такі дані: 1) найменування платника ПДВ та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника ПДВ у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума ПДВ, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника ПДВ у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов’язань, та/або погашення податкового боргу такого платника ПДВ з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) сума ПДВ, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; 5) реквізити поточного рахунка платника ПДВ для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника ПДВ з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування ПДВ; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, з обов’язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума ПДВ, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника ПДВ необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику ПДВ акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування ПДВ, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування ПДВ, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування ПДВ за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника ПДВ з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

Чи оподатковуються акцизним податком товари, які під час транспортування та зберігання були зіпсовані (знищені)?

Реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об’єктах громадського харчування. Такий суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, є платником акцизного податку. Об’єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Отже, об’єктом оподаткування акцизним податком роздрібного продажу підакцизних товарів визначаються операції з реалізації суб’єктами господарювання таких підакцизних товарів. При цьому, до об’єкта оподаткування не віднесено обсяги зіпсованих, знищених, втрачених підакцизних товарів. Зазначена норма передбачена п.п. 14.1.212 ст. 14, п.п. 212.1.11 ст. 212, п.п. 213.1.9 ст. Податкового кодексу.

ДФС України: Щодо змін в оподаткуванні акцизним податком легкових транспортних засобів

Внесеними змінами до Податкового кодексу України запроваджується нова система оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів. Це дозволить забезпечити доступність транспортних засобів для широких верств населення, а також створити правові та економічні умови для реєстрації раніше ввезених на митну територію України автомобілів з іноземною реєстрацією. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» від 08.11.2018 № 2611-VIII чинні положення Податкового кодексу доповнено нормою, згідно з якою звільняються від оподаткування акцизним податком операції з ввезення на митну територію України та реалізації на митній території України кузовів до автомобілів легкових, за умови подальшого виготовлення з них легкових автомобілів. Встановлені базові диференційовані ставки акцизного податку для легкових автомобілів, у тому числі для тих, що переобладнані у легкові автомобілі з вантажних транспортних засобів і подаються для реєстрації або перереєстрації у зв’язку із зміною моделі транспортного засобу. Зазначені базові ставки податку залежать від типу двигуна і об’єму його циліндрів, а саме: для бензинових автомобілів з об’ємом циліндрів двигуна до 3 000  см³ включно базова ставка акцизного податку становить 50 євро за одиницю; понад 3 000 см³ – 100 євро за одиницю; для дизельних автомобілів з об’ємом циліндрів двигуна до 3 500 см³ включно  – 75 євро за одиницю та понад 3 500 см³ – 150 євро за одиницю. Обчислення розміру ставки акцизного податку для кожного легкового транспортного засобу здійснюватиметься шляхом застосування до базових ставок акцизного податку коефіцієнтів – двигуна та віку. Коефіцієнт двигуна визначатиметься шляхом ділення об’єму циліндрів двигуна внутрішнього згоряння відповідного транспортного засобу в см³ на 1000. Коефіцієнт віку дорівнюватиме кількості повних календарних років з року, наступного за роком виробництва відповідного транспортного засобу, до року визначення ставки податку. При цьому для нових транспортних засобів та транспортних засобів, що використовувалися до одного повного календарного року, коефіцієнт дорівнює 1. Для автомобілів понад 15 років з дати вироблення встановлено граничний коефіцієнт віку на рівні 15. Нагадаємо, що відповідно до п. 29.1 ст. 29 Податкового кодексу України обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів. База оподаткування – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання   (п. 23.1 ст. 23 Кодексу). Отже, податкове зобов’язання з акцизного податку для кожного легкового транспортного засобу буде розраховуватися шляхом множення бази оподаткування на відповідну ставку податку із застосуванням коефіцієнтів двигуна та віку. Приклад: Для автомобіля з бензиновим двигуном з об’ємом циліндрів двигуна 2 000 см³, 2007 року випуску автомобіля, податкове зобов’язання становитиме: 50 євро х 2 х 10 х 1, що дорівнює 1 000 євро, де 50 євро – базова ставка податку за 1 штуку транспортного засобу, 2 – коефіцієнт двигуна (2 000 см³ / 1000), 10 – коефіцієнт віку (повних років). Податкове зобов’язання для автомобіля з таким самим об’ємом двигуна, але, наприклад, 2015 року випуску становитиме: 50 євро х 2 х 2 х 1 та дорівнює 200 євро. Для автомобіля з дизельним двигуном з об’ємом циліндрів двигуна 3 000 см³ та1998 роком випуску автомобіля (19 повних років), податкове зобов’язання складатиме: 75 євро х 3 х 15 (граничний коефіцієнт віку) х 1, тобто дорівнює 3 375 євро. Для такого ж самого автомобіля, але новіше, наприклад 2011 року випуску, податкове зобов’язання складатиме: 75 євро х 3 х 6 х 1, тобто дорівнює 1 350 євро. Увага! Наведені приклади стосуються розрахунку податкового зобов’язання у період після спливу 90 календарних днів з дня набрання чинності законом, тобто ставки податку розраховано для прикладу без застосування коефіцієнту 0,5. Приклад (із застосуванням коефіцієнту 0,5): Для автомобіля з бензиновим двигуном з об’ємом циліндрів двигуна 2 000 см³, 2007 року випуску автомобіля, податкове зобов’язання  становитиме: (50 євро х 2 х 10) х 0,5 х 1, що дорівнює 500 євро , де 50 євро – базова ставка податку за 1 штуку транспортного засобу, 2 – коефіцієнт двигуна (2 000 см³ / 1000), 10 – коефіцієнт віку (повних років), 0,5 – коефіцієнт, який застосовується протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 2611 для легкових транспортних засобів, що використовувалися, які ввозяться на митну територію України, фізичною особою для власного використання в кількості один легковий транспортний засіб на таку особу. Податкове зобов’язання для автомобіля з таким самим об’ємом двигуна, але, наприклад, 2015 року випуску становитиме: (50 євро х 2 х 2) х 0,5 х 1 та дорівнює 100 євро. Одночасно положеннями закону встановлено ставку акцизного податку для електричних легкових транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи декількома), у розмірі 1 євро за 1 кВт/час ємності електричного акумулятора. Приклад: Ставка акцизного податку для найбільш популярного в Україні електромобіля Nissan Leaf, ємність електричного акумулятора якого 24 кВт/ч, становитиме 24 євро. Встановлено ставку акцизного податку для гібридних легкових транспортних засобів у розмірі 100 євро за 1 штуку. Гібридні легкові транспортні засоби – високоекономічні авто, які рухаються завдяки системі «електродвигун – двигун внутрішнього згорання», споживаючи як пальне, так і заряд електроакумулятора, що дає можливість забезпечити додаткову потужність, не витрачаючи пальне і не забруднюючи навколишнє середовище. З набранням чинності зазначеного закону, обов’язок щодо подання контролюючим органам за своїм місцезнаходженням щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця, інформацію про транспортні засоби, щодо яких у фізичних осіб виникає або припиняється право власності, покладено на органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, замість органів внутрішніх справ. У разі здійснення переобладнання вантажного транспортного засобу у легковий автомобіль власник такого транспортного засобу для його реєстрації або перереєстрації подає документи до органу, що здійснює державну реєстрацію транспортних засобів, замість органу внутрішніх справ. У розділ ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України внесені наступні зміни: — у зв’язку з запровадженням нової системи оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів скасовано тимчасово встановлені (до 31 грудня 2018 року) особливості оподаткування акцизним податком легкових авто, вироблених після 1 січня 2010 року; — встановлено норму, згідно з якою тимчасово, протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності законом, ставки акцизного податку для автомобілів (крім електромобілів та гібридних легкових транспортних засобів) визначаються із застосуванням коефіцієнту 0,5. Зазначений коефіцієнт застосовується для легкових транспортних засобів, що використовувалися, які ввозяться на митну територію України, фізичною особою для власного використання в кількості один легковий транспортний засіб на таку особу. — встановлено норму, згідно з якою особи, якими здійснено митне оформлення автомобілів з дотриманням умов, визначених п. 9³ розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу (тобто за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто – 8500 гривень), звільняються від відповідальності, передбаченої п. 206.16 ст. 206 та п. 218.3 ст. 218 Кодексу, за порушення митних правил стосовно недотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту транспортного засобу. Розділом ІІ Прикінцевих положень зазначеного визначено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» від 08.11.2018 № 2611-VIII офіційно опубліковано у газеті «Голос України» 24 листопада 2018 року за № 223 (6978), тобто його норми набули чинності з 25 листопада 2018 року. Прикінцевими положеннями закону доручено Уряду внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо спрямування у 2018 та 2019 роках виключно на пенсійне забезпечення надходжень митних платежів, отриманих при розмитненні автомобілів, які були тимчасового ввезені або поміщені в митний режим транзит у період з 1 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року.

ПОДАТКОВА СОЦІАЛЬНА ПІЛЬГА ОДИНОКІЙ МАТЕРІ

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) cтавка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу), у тому числі, але не виключно, у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Водночас пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу визначено, що будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відс. розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, що у 2018 році становить 881 гривню. Згідно з абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. У 2018 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить 2470 грн. (1762 грн. х 1,4). Підпунктом «а» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Кодексу визначено, що платник податку, який є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 150 відс. суми пільги, яка визначена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, що у 2018 році дорівнює 1321,50 грн., у розрахунку на кожну таку дитину. Платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтвердні документи (пп. 169.3.2 п. 169.3 ст. 169 Кодексу). Отже, одинока мати, яка утримує дитину віком до 18 років, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, у розмірі, що дорівнює 150 відс. суми пільги (у 2018 році – 1321,50 грн.), якщо розмір отриманого протягом місяця доходу не перевищує граничний розмір доходу для застосування податкової соціальної пільги (у 2018 році – 2470 гривень).

Як складати нову зведену ПН на суму перевищення?

У разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст. 188 і 189 ПКУ, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання/звичайна ціна/балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець), зокрема може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену ПН з урахуванням сум ПДВ, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг. У ПН (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, замість позначки «Х» зазначається код ознаки 3 та зазначається тип причини 15 — Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання.Така ПН отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої ПН, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані. У графі 2 – опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця), крім опису (номенклатури) товарів/послуг, також зазначається, «перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст.ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання». Графи 3.1, 3.2, 3.3, 4, 5, 12 не заповнюються. Інші графи зведеної ПН заповнюються без особливостей.

Потрібно виправити заголовну частину ПН: як це зробити?

У разі допущення помилки в реквізитах заголовної частини ПН, зареєстрованої в Єдиному реєстрі ПН, яка не заважає ідентифікувати здійснену операцію, постачальник (продавець) на дату виявлення такої помилки складає РК до ПН, у якому всі правильно заповнені реквізити ПН повторюються, а реквізит, у якому допущено помилку, заповнюється без помилок. У цьому разі таблична частина розділів А та Б РК не заповнюється (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються). Не допускається виправлення даних щодо дати складання ПН та її порядкового номера.

Податкові наслідки компенсації покупцю вартості послуг «Нової пошти»

ДФСУ в індивідуальній консультації від 21.11.2018 р. № 4899/6/99-99-13-02-03-15/ІПК зазначила, що відповідно до  пп. «г» п. 164.2.17 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді, зокрема, суми грошового відшкодування будь-яких витрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом. При цьому серед виключень, які наведені у п. 165.1 ПКУ, міститься лише вартість товарів, які надходять платнику податку як гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості товарів, надана платнику податку в разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ніж ціна придбання таких товарів. Отже, якщо в рамках виконання гарантійних зобов’язань при проведенні роздрібного продажу товарів через інтернет-магазин юридичною особою (продавцем) на користь фізичної особи (покупця) відшкодовуються витрати, пов’язані з експрес доставкою «Нова пошта», то сума таких витрат включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як додаткове благо та оподатковується на загальних підставах. Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підр. 10 р. ХХ ПКУ). У формі №1ДФ податковим агентом такий дохід відображається під ознакою доходу «126». Зверніть увагу, що ПДФО та ВЗ повинні бути утримані з суми такої компенсації. Таким чином, покупець отримає компенсацію за вирахунком суми утриманих податків. Якщо ж підприємство здійснить сплату податків за власний рахунок, сума сплачених податків стане доходом такої фізособи-покупця.

Отримуєте інвалюту у касу: як це оформити?

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів (п. 11 розділу ІІ Положення №148). Установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті (п. 39 розділу ІV Положення №148). Прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями (п. 33 розділу ІІІ Положення №148). Водночас на сьогодні окремих вимог до оприбуткування готівкової іноземної валюти до каси не передбачено. Слід зауважити, що установа/підприємство на підставі Положення №148 зобов’язана розробити та затвердити внутрішнім документом порядок оприбуткування готівки в касі установи/підприємства, у якому максимально врахувати особливості роботи як установи/підприємства, так і її відокремлених підрозділів. Розроблений порядок повинен відповідати вимогам цього Положення та не суперечити законодавству України (п. 12 розділу ІІ Положення №148). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо (ч. 1 та 3 ст. 9 Закону про бухоблік). Для перерахунку іноземної валюти в гривню необхідно застосовувати офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений Нацбанком на дату оприбуткування коштів у касу. Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться відповідно до вимог ПБО 21, п. 4 якого встановлено, що валюта звітності – це грошова одиниця України, а валютний курс – це установлений Нацбанком курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України. На вимогу користувачів фінансова звітність може бути додатково перерахована в іноземну валюту (ст. 5 Закону про бухоблік). Отже, при отриманні готівкової іноземної валюти до каси суб’єкта господарювання необхідно виписати прибутковий касовий ордер, відривна квитанція якого передається особі, що вносить валюту. Такий прибутковий касовий ордер потрібно зареєструвати в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Водночас дані про отриману готівкову іноземну валюту та її еквівалент у національній валюті, зазначені в прибутковому касовому ордері, необхідно відобразити в касовій книзі. При цьому касова книга та журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів ведуться за кожною іноземною валютою окремо.

Затверджено регламент подання інформації, необхідної для забезпечення ведення обліку платників податків

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу, що 21.11.2018 набрав чинності наказ Міністерства юстиції України і Міністерства фінансів України від 02.11.2018 № 3424/5/874 «Щодо деяких питань подання інформації, необхідної для забезпечення ведення обліку платників податків, а також обчислення та справляння податків і зборів» (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05 листопада 2018 року за № 1265/32717) (далі – Наказ № 3424/5/874). Наказом № 3424/5/874 затверджено Регламент подання інформації, необхідної для забезпечення ведення обліку платників податків, а також обчислення та справляння податків і зборів (далі – Регламент), який визначає порядок та процедуру подання Міністерством юстиції України Державній фіскальній службі України інформації про об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у тому числі нерезидентів, про землевласників або землекористувачів, а також про об’єкти незавершеного будівництва та зміну даних, які включаються до облікової картки фізичної особи – платника податків. Зокрема, відповідно до Регламенту, ДФС України не пізніше трьох робочих днів з дня отримання інформаційного файлу про об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у тому числі нерезидентів формує файл-повідомлення про результат його обробки. Наказ № 3424/5/874 опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України» від 20.11.2018 № 89.

Для застосування пільги із сплати земельного податку заява фізичною особою подається до 01 травня

Відповідно до п. 287.2 ст. 287 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) облік фізичних осіб – платників земельного податку (далі – податок) і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до  01 травня. Згідно з п. 285.1 ст. 285 ПКУ базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Підпунктом 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ПКУ передбачено, що платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому ПКУ. Відповідно до п. 30.2 ст. 30 ПКУ підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету (п. 30.4 ст. 30 ПКУ). Перелік категорій фізичних осіб – власників земельних ділянок, які звільняються від сплати земельного податку, визначено у п. 281.1 ст. 281 ПКУ. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлених у п. 281.2 ст. 281 ПКУ. Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право (п. 284.2 ст. 284 ПКУ). Крім того, п. 281.4 ст. 281 ПКУ передбачено, що якщо фізична особа, визначена у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги. Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву. Згідно з абзацом п’ятим п. 286.5 ст. 286 ПКУ платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: ► розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; ► права на користування пільгою із сплати податку; ► розміру ставки податку; ►нарахованої суми податку. Отже, фізична особа – власник земельної ділянки або декількох земельних ділянок одного виду використання, яка належить до пільгових категорій, звільняється від сплати земельного податку за умови подання письмової заяви у довільній формі до 01 травня поточного року до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки (у разі наявності декількох ділянок – про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги) про надання пільги, яка починає застосовуватися з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.

Платник єдиного внеску — ФОП у разі припинення підприємницької діяльності з обліку в контролюючих органах знімається після проведення перевірки

У разі надходження від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру платник єдиного внеску (фізична особа – підприємець) знімається з обліку після проведення перевірки (у разі її проведення) та здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску. Законом України від 13 травня 2014 року № 1258-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців за заявницьким принципом» внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464). Зняття з обліку платників єдиного внеску – фізичних осіб – підприємців, здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 частини 1 ст. 5 Закону № 2464). У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою – підприємцем (частини 4 ст. 6 Закону № 2464). При цьому останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (частина 8 ст. 9 Закону № 2464). Платник єдиного внеску (фізична особа – підприємець) знімається з обліку після проведення перевірки та здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску. До реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску. Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників. Довідково: Загальнодоступний інформаційно –довідковий ресурс (категорія 301.02).

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області