Внесено зміни до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу, що 14 грудня 2018 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 19.10.2018 № 842, яким затверджено Зміни до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, зокрема: — поле 9 заголовної частини декларації «Особливі відмітки» доповнено новою категорією «платника єдиного податку». Таким чином, тепер при виконанні функції податкового агента резидентом — фізичною особою, який перераховує кошти нерезиденту, такий податковий агент має можливість перераховану та сплачену суму податку з доходу нерезидента задекларувати у податковій декларації з податку на прибуток підприємств; — додаток ЗП до рядка 16 ЗП декларації доповнено новим рядком 16.5 «Сума сплаченого за поточний податковий (звітний) період акцизного податку за зареєстрованими акцизними накладними на важкі дистиляти (газойль), що класифікуються у товарних підкатегоріях 2710 19 43 00, 2710 19 46 00, 2710 19 47 10 згідно з УКТ ЗЕД, якщо вони були використані для транспортних засобів, що класифікуються у товарних підкатегоріях 8602 10 00 00, 8704 10 10 10 згідно з УКТ ЗЕД. Залишок суми, не врахований у зменшення за поточний податковий (звітний) період, не зменшує податок на прибуток у наступних податкових (звітних) періодах (пункт 15 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України)»; — додаток РІ до рядка 03 РІ декларації, в якому згруповані всі різниці, на які збільшується (зменшується) фінансовий результат, передбачені Податковим кодексом України з посиланням на відповідні норми, викладено у новій редакції.
За нелегальних працівників до роботодавця у 2019 році застосовуються підвищені штрафи
Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев нагадує, що роботодавець до початку роботи найманого робітника зобов’язаний повідомити органи ДФС про прийняття працівника на роботу. Повідомлення про прийняття працівника на роботу (далі – Повідомлення) складають при укладанні безстрокового трудового договору, строкового трудового договору (на визначений строк, установлений за погодженням сторін; на час виконання певної роботи, з сезонними або тимчасовими працівниками), контракту. Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: ● засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; ● на паперових носіях разом з копією в електронній формі; ● на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами. Інформація, що міститься у Повідомленні, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України від від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями. Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 (далі – Постанова № 413). Повідомлення у разі заключення цивільно-правововлго договору не складається, тому що при цьому не укладається трудовий договір та, відповідно, відсутні трудові відносини. Слід зазначити, що штрафи за порушення законодавства про працю у 2019 році підвищено. Це пов’язано із прийняттям Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік». Цим законом підвищено мінімальну зарплату в 2019 році – 4 173 грн, від якої і залежать розміри штрафів за порушення трудового законодавства. Так, за фактичний допуск одного працівника до роботи без трудового договору, оформлення його не на повну ставку у разі фактичного виконання роботи цілий день або за виплату заробітної плати в «конверті» згідно з ст. 265 Кодексу законів про працю від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами та доповненнями працедавці у 2019 році сплатять 125 190 гривень (тридцятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення). Крім цього, ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення України від 07 грудня 1984 року № 8073-X із змінами та доповненнями передбачено адміністративну відповідальність на керівника підприємства від 8 500 грн до 17 000 грн за фактичний допуск працівника без трудового договору.
Затверджено Тимчасовий порядок розмитнення транспортних засобів з іноземною реєстрацією
Уряд затвердив Тимчасовий порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення транспортних засобів (ТЗ), ввезених громадянами в період з 1 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року для їх вільного обігу на території України. Документ опублікований та набув чинності. Згідно з Тимчасовим порядком, зазначене оформлення буде здійснюватися з такими особливостями: — застосування виключно електронної митної декларації для декларування транспортних засобів; — визначено документи, які необхідно подавати митницям, зокрема, рахунок або інший документ, що підтверджує вартість транспортного засобу, реєстраційний документ на ТЗ, виданий реєстраційним органом країни реєстрації, та документ, що підтверджує право власності на транспортний засіб або право розпоряджатися та декларувати автомобіль для вільного обігу на митній території України; — з метою зменшення часу фізичного перебування автомобілів у зонах митного контролю митниць та зменшення фінансових витрат громадян на оплату послуг стоянки встановлено, що доставлення автівки в зону митного контролю здійснюється декларантом після подання електронної митної декларації та отримання від митниці повідомлення із зазначенням дати та часу пред’явлення ТЗ; — скасовано необхідність оформлення митницями Посвідчення про реєстрацію транспортного засобу; — регламентації дій митниці та декларанта у разі перевірки заявленої фактурної вартості оцінюваного транспортного засобу. Для підтвердження заявленої фактурної вартості можуть подаватися, зокрема, такі документи: договір купівлі-продажу або документ, який його замінює, рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного ТЗ, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця транспортного засобу. Алгоритм дій митниці для перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу наступний: — використовується індикатор ризику, значення якого для кожного транспортного засобу встановлюється окремо. Цей показник має бути на рівні нижньої межі діапазону вартості ТЗ, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту. В цьому випадку використовується інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, що мають дані про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного ТЗ; — при заявленні фактурної вартості менше від встановленого індикатора, проводиться перевірка достовірності ціни; — при проведенні перевірки достовірності заявленої фактурної вартості, митниця в якості джерел додатково використовує спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС та цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об’єднаннями імпортерів та виробників; — у разі непідтвердження, особа, яка декларує транспортний засіб, повинна довести достовірність заявленої фактурної вартості; — при неможливості аргументовано довести достовірність заявленої фактурної вартості орган доходів та зборів відмовляє у митному оформленні такого транспортного засобу та приймає рішення про коригування заявленої вартості. Рішення прийняте на виконання Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України».
До уваги платників!
Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев нагадує, що з 02.07.2018 змінено реквізити усіх рахунків для перерахування податків та зборів до державного та місцевих бюджетів. З оновленими рахунками можна ознайомитися на суб-сайті «Територіальні органи ДФС у Харківській області» розділ «Бюджетні рахунки» підрозділ «Діючі рахунки». Рахунки для зарахування надходжень до державного та місцевих бюджетів у 2018 році, які відкриті за МФО 851011 (ГУ ДКСУ у Харківській області), закриті 11.09.2018. Кошти, які сплачені платниками після 11.09.2018 на рахунки за МФО 851011, повернені до установ банків органами держказначейства. Перевірити стан розрахунків за бюджетом можна через «електронний кабінет платника податків» або звернутись до ЦОП за місцем реєстрації (податкової адреси).
Пальне використовується для власного споживання: визначення дати реалізації пального з метою складання акцизної накладної
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що платник акцизного податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи (п. 231.1 ст. 231 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ)). Пунктом 231.3 ст. 231 ПКУ встановлено, що акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального. Порядок ведення Єдиного реєстру акцизних накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 114. Порядок електронного адміністрування реалізації пального затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 113 із змінами. Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 218 із змінами (далі – Порядок № 218). У випадку відвантаження пального для власного споживання також складається акцизна накладна (п. 8 розділу І Порядку № 218). Акцизна накладна складається при кожній повній або частковій операції з реалізації пального (п. 1 розділу II Порядку № 218). Оскільки датою складання акцизної накладної є дата передачі (відпуску, відвантаження) пального, то така вимога розповсюджується і на операції з передачі (відпуск, відвантаження) пального з метою використання його у власній господарській діяльності.
Чинним законодавством не передбачено виправлення помилок у Таблиці даних платника ПДВ
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області інформує, що відповідно до п. 29 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі – Порядок), платник ПДВ має право подати до ДФС України Таблицю даних платника податку (далі – Таблиця) за встановленою формою згідно з додатком 3 до Порядку. Таблиця із поясненнями розглядається комісіями регіонального рівня протягом п’яти робочих днів після дня її отримання (п. 32 Порядку). Пунком 33 Порядку визначено, що комісії регіонального рівня приймають рішення про врахування або неврахування Таблиці, яке протягом операційного дня стає доступним платнику ПДВ в «Електронному кабінеті». У рішенні про неврахування Таблиці в обов’язковому порядку зазначається причина такого неврахування (п. 34 Порядку). Чинним законодавством не передбачено виправлення помилок у Таблиці даних платника. Але платник ПДВ, після прийняття рішення комісіями регіонального рівня про неврахування Таблиці, має право надіслати нову Таблицю з правильними даними.
Про заповнення одиниць виміру у податковій накладній
Згідно із п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 1307), зокрема вносяться: до графи 2 – опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця); до граф 4 та 5 – одиниця виміру товарів/послуг. Графи 4 та 5 заповнюються відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку (КСПОВО), чинного на дату складання податкової накладної: у графі 4 зазначається умовне позначення відповідної назви одиниці вимірювання/обліку (українське), зазначеної у КСПОВО. У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у п. 11 Порядку № 1307, у графі 4 вказується «грн». У разі якщо товар/послуга, що постачається, має одиницю обліку, яка відсутня у КСПОВО, то: у графі 4 зазначається умовне позначення одиниці вимірювання таких товару/послуги, яке використовується для обліку та відображається у первинних документах; у графі 5 – код відповідної одиниці вимірювання/обліку, зазначений у КСПОВО. У разі якщо в графі 4 зазначено умовне позначення одиниці виміру, яка відсутня в КСПОВО, то графа 5 не заповнюється; до графи 7 – ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість. Враховуючи те, що постачання товару, ціну якого при придбанні було встановлено, наприклад, за вагову одиницю (кілограм, тонну тощо), може здійснюватися за ціною за кількісну одиницю (штуку тощо) такого товару, то одиниця виміру, вказана у графі 4 податкової накладної, складеної на операцію з постачання товару, може відрізнятися від одиниці виміру, що вказана у податковій накладній, отриманій платником податку при придбанні такого товару.
Відповідальність за несплату військового збору
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу платників податків, що згідно з п. п. 1.5 п. 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПКУ, зокрема, податковий агент. Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПКУ ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Крім цього, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, — після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня. Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного п. п. 129.1.3 п. 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Також частиною першою ст. 163 прим. 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) встановлено, що неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, – тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян — суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першою ст. 163 прим. 4 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян — суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, якщо самостійне виправлення помилки, щодо нарахованої (сплаченої) суми військового збору, призвело до збільшення податкового зобов’язання, до податкового агента застосовується відповідальність у вигляді штрафу та адміністративної відповідальності. Крім того після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, нараховується пеня.
Платники, які не виконали обов’язки щодо нарахування, обчислення та сплати ЄВ, несуть відповідальність
До платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ), які не виконали визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) обов’язки щодо нарахування, обчислення та сплати ЄСВ, застосовуються заходи впливу та стягнення. Так, у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум ЄСВ, такі платники ЄСВ зобов’язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником ЄСВ до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника ЄСВ також застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями (далі – Інструкція № 449). Отже, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум ЄСВ, такий орган доходів і зборів обчислює суми ЄСВ, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ Інструкції № 449. Сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом № 2464, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, якщо: ► дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум ЄСВ органами доходів і зборів; ► платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати ЄСВ; ►платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим п. 3 розділу VІ Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акту перевірки, а за наявності заперечень платника ЄСВ до акту перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику ЄСВ протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим п. 3 розділу VІ Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): ■ платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 п. 1 розділу II Інструкції № 449, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати ЄСВ (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); ■ платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 п. 1 розділу II Інструкції № 449, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати ЄСВ (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати ЄСВ (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей п. 3 розділу VІ Інструкції № 449 вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з ЄСВ, яка включає нараховані та несплачені суми ЄСВ (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов’язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник ЄСВ зобов’язаний сплатити суми недоїмки, штрафів та пені. У разі, якщо платник ЄСВ протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (тобто набирає чинності).
Вищевказані норми визначені розділом VІ Інструкції № 449.
У 2019 році податкова соціальна пільга застосовується у разі, якщо місячна заробітна плата не перевищує 2690 грн.
Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 грн. в розрахунку на місяць. Отже, розмір доходу (заробітної плати), що дає право на податкову соціальну пільгу у 2019 році, становить 2690 грн. на місяць (1921 грн. х 1,4). Зазначена норма передбачена пп. 169.4.1 ст. 169 Податкового Кодексу України.
Перевіряйте надійність ділових партнерів
На офіційному веб-порталі ДФС працює електронний сервіс «Дізнайся більше про свого бізнес-партнера». http://sfs.gov.ua/businesspartner Для того, щоб перевірити надійність ділового партнера достатньо знати його код ЄДРПОУ або точну його назву. Для перевірки інформації щодо наявності податкового боргу у платника податків необхідно ввести його код ЄДРПОУ або точну назву. Система здійснить пошук по ряду баз даних, доступних для публічного використання, і повідомить про результати пошуку. Оновлення інформації на веб-порталі щодо стану розрахунків платника податків з бюджетом (про наявність заборгованості) відбувається щоденно, крім вихідних та святкових днів, після проведення розрахунків зведених показників в центральній базі даних за результатами попереднього банківського дня. Крім того, щомісячно на офіційному веб-порталі ДФС оприлюднюється інформація про платників податків, які мають податковий борг, з якою можна ознайомитись за посиланням: Головна/Публічна інформація/Відкриті дані/Інформація про суб’єктів господарювання, які мають податковий борг/. http://sfs.gov.ua/priymalnya-gromadyan/dostup-do-publichnoi-inform/vidkriti-dani/informatsiya-pro-subektiv-gospodaryuva/.
Підприємець виплатив своєму працівнику лікарняні. Яку суму включати до витрат?
Об’єктом оподаткування доходів підприємців, які застосовують загальну систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такого підприємця. До витрат підприємця на загальній системі оподаткування відносяться, зокрема, витрати на оплату праці (як основну, так і додаткову) фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, а також інші заохочувальні, компенсаційні та обов’язкові виплати працівникам. Підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат, форма та порядок ведення якої затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1686-13 Сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці, відображаються у гр. 7 Книги (п.п. 7 п. 6 Порядку № 481). Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (ст. 31 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»). Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування України (ст. 22 Закону №1105). Отже, до витрат підприємця на загальній системі оподаткування включається сума виплаченого матеріального забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності найманого працівника (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця), яка відображається у гр. 7 Книги. Решта суми оплати днів непрацездатності, що перевищує 5 днів, фактично виплачує Фонд, отже не є витратами підприємця, і як наслідок, не включається до витрат, що враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу. Зазначена норма передбачена п. 177.2, п.п. 177.4.2, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу.
Увага суб’єктам господарювання! Не забудьте здійснити річний перерахунок податків та соціальних пільг!
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що згідно із пп.169.4.2 п.169.4 ст.169 Податкового кодексу України роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, з урахуванням положень абз. II п.167.1 ст.167 ПКУ, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги, за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року. Відповідно до пп.169.4.4 п.169.4 ст.169 Податкового кодексу України якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу – за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати. При цьому якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного податкового року та сплачується самим платником. Результати проведеного перерахунку сум доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку, податковий агент відображає у податковому розрахунку за формою №1ДФ, форму та порядок заповнення якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», в тому звітному періоді, в якому проведено такий перерахунок.
Сплачуйте нараховані податкові зобов’язання вчасно, не чекайте стягнення податкового боргу у примусовому порядку!
Відповідно до п.14.1.175 пп.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ. Обов’язок людини і громадянина щодо сплати податків і зборів у порядку і розмірах, встановлених законом, визначено ст.67 Конституції України. При цьому, податковим обов’язком платника є самостійне обчислення, декларування та сплата суми податку та збору у порядку та строки, визначені ПКУ. За несвоєчасну сплату грошових зобов’язань до платників податків застосовуються відповідні штрафні санкції, а також нараховується пеня за кожен день прострочення сплати. Згідно з п.87.1 та п.87.2 ст.87 ПКУ джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків, власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів, робіт або послуг, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані, як позика, та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Відповідно до п.95.1 ст.95 ПКУ контролюючі органи здійснюють за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Момент виникнення податкового боргу, відповідно до норм ПКУ, пов’язується із закінченням строків для сплати податкового зобов’язання, визначеного платником податку самостійно або узгодженого податкового зобов’язання у випадку, коли таке податкове зобов’язання не сплачене та не оскаржене платником податку у встановлені ПКУ порядку та строки (пп.14.1.175 п.14.1. ст.14 ПКУ). Згідно з п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Звертаємо увагу, що погашення податкового боргу є одним із пріоритетних напрямів роботи фіскальної служби. Сплачені вчасно податки – це запорука своєчасного фінансування охорони здоров’я, освіти та інших важливих на сьогодні соціальних зобов’язань держави перед громадянами.
Стоп корупція!
Керівник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев звертає увагу громадян, з метою упередження проявів корупції, в Державній фіскальній службі України діє інтерактивний антикорупційний сервіс «Пульс». На телефон якого 0-800-501-007 (напрямок 4) — можна цілодобово повідомляти про неправомірні дії або бездіяльність працівників відомства. Не будьте байдужими, проявляйте громадську свідомість та відразу повідомляйте про будь-які антикорупційні прояви, з якими ви зіткнулися. Разом здолаймо корупцію!
Податкова соціальна пільга на дітей: коли та як застосовувати?
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відс. бази оподаткування щодо нарахованих доходів (крім випадків, визначених у п.167.2 – п.167.5 ПКУ), у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Водночас відповідно до пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 ПКУ будь — який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, що дорівнює 50 відс. розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року, що у 2018 році становить 881 гривня (1762 грн х 50 відс.). У 2018 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить 2470 грн. (прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 1762 грн х 1,4 та заокругленої до найближчих 10 гривень (абз.І пп.169.4.1 ПКУ). Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відс. суми пільги, яка визначена пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 ПКУ, у розрахунку на кожну таку дитину (пп.169.1.2 ПКУ) (наприклад, у сім’ї виховується 3 дітей, тоді розрахунок буде такий: у 2018 році – 2643 грн. (881 грн х 3). При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбаченому пп.169.1.2 п.169.1 ст.169 ПКУ, визначається як добуток суми, визначеної в абз.І пп.169.4.1 п.169.4 ст.169 ПКУ, та відповідної кількості дітей (у 2018 році – 7410 грн. (2470 грн. х 3). Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (пп.169.2.2 п.169.2 ст.169 ПКУ). Скористатися правом на податкову соціальну пільгу може тільки один з батьків, тому у заяві потрібно зазначити, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні податкової соціальної пільги за місцем роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.
Порядок скорочення та округлення вартісних і кількісних показників податкової накладної
Згідно із п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (далі – Порядок № 1307), усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками, крім випадків, визначених Порядком № 1307. Водночас п.п. 5 п. 16 Порядку № 1307 передбачено, що графа 7 заповнюється у гривнях з копійками, якщо інше не передбачено чинним законодавством. Тобто графа 7 розділу Б податкової накладної податкової накладної повинна містити цифрове значення, що має не більше двох знаків після коми. В окремих випадках, коли ціни (тарифи) затверджено відповідними рішеннями уряду, у графі 7 податкової накладної може зазначатися числове значення з більшою кількістю знаків після коми. Підпунктом 9 п. 16 Порядку № 1307 визначено, що до графи 11 вноситься сума ПДВ. Графа 11 розділу Б податкової накладної (графа 14 розділу Б розрахунку коригування) заповнюється у гривнях з копійками, але з урахуванням особливостей здійснення окремих операцій з постачання товарів/послуг допускається зазначення в цій графі показника з урахуванням арифметичного округлення до 6 знаків включно після коми. Таким чином, вартісні показники податкової накладної повинні містити не більше двох знаків після коми (крім окремих випадків щодо показників граф 7 та 11). При цьому Порядком № 1307 не визначено обмеження щодо кількості знаків, яку можуть містити після коми кількісні показники, що зазначаються у графі 6 податкової накладної, а також правила округлення як вартісних так і кількісних показників, отриманих внаслідок розрахунку. Необхідною кількістю знаків після коми у кількісному показнику вважається така кількість, якої достатньо для вірного розрахунку вартісного показника у графі 10 податкової накладної та рядків I-IX розділу А податкової накладної. Розрахунок вартісного показника, у якому внаслідок добутку показників граф 6 та 7 податкової накладної отримується число, у якому кількість знаків після коми перевищує два, вважається вірним, якщо з метою скорочення такої кількості знаків до другого знаку після коми округлення не призводить до збільшення такого знаку на «1» (одиницю).
Щоб правильно заповнити заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу платників, які хочуть анулювати реєстрацію платника ПДВ. Так, в заяві про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою №3-ПДВ платник податку повинен вказати, зокрема, дату сплати податкових зобов’язань. В даному випадку під датою сплати податкових зобов’язань розуміється дата сплати податкових зобов’язань, які задекларовані платником в поданій податковій декларації за останній звітний (податковий) період. Якщо платником ПДВ, яким подано заяву про анулювання реєстрації у випадках, визначених підпунктами «а», «б» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, не проведено розрахунків із бюджетом за податковими зобов’язаннями останнього податкового періоду, контролюючий орган протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника ПДВ про анулювання реєстрації звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про анулювання реєстрації після проведення розрахунків із бюджетом. Після проведення розрахунків з бюджетом платник податку подає повторно до контролюючого органу заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою №3-ПДВ та в графі «Дата проведення розрахунків із бюджетом за податковими зобов’язаннями останнього податкового періоду» вказує дату сплати податкових зобов’язань, така дата повинна відповідати даті розрахунку з бюджетом останнього періоду.
Авансовий внесок при виплаті дивідендів: коли вказано код виду сплати невірно
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів визначено п. 57.1 прим. 1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). При прийнятті рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ. Згідно з п. п. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, крім випадків, передбачених п. п. 57.1 прим. 1.3 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 ПКУ. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Відповідно до п. 6 Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 №666 (далі – Порядок), сплата за кожним видом платежу та за кожним видом сплати має оформлятися окремим документом на переказ. Перелік кодів видів сплати (які зазначаються в полі «Призначення платежу») розрахункового документа наведено в додатку до Порядку (п. 10 Порядку). Зокрема, в полі «Призначення платежу» платіжного доручення зазначаються коди видів сплати: код 101 – суми грошового зобов’язання, код 125 – авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів. При переказі авансового внеску при виплаті дивідендів (частини чистого прибутку) у полі «Призначення платежу» платіжного доручення платником податку на прибуток помилково замість коду виду сплати 125 зазначено код виду сплати 101, але водночас код бюджетної класифікації та розрахунковий рахунок зазначені вірно, то даний документ на переказ органом ДФС приймається до виконання і вважається, що такий платник сплачує грошове зобов’язання з податку на прибуток підприємств. При цьому відповідальність до такого платника податку на прибуток не застосовується.
Період для відображення розрахунку коригування
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) відповідно до пункту 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України. Так, при зменшенні суми компенсації вартості товарів/послуг: — постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого отримувачем в ЄРПН, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН; — покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни. При збільшенні суми компенсації вартості товарів/послуг: — постачальник повинен збільшити податкові зобов’язання в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування; — покупець має право збільшити податковий кредит на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого в ЄРПН, у податковій декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, в якому його складено, або за будь-який наступний звітний (податковий) період, але не пізніше ніж через 1095 днів з дати його складення. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то покупець має право збільшити податковий кредит у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН, або будь-якого наступного звітного (податкового) періоду, але не пізніше ніж через 1095 днів з дати його складення. Якщо розрахунок коригування не зареєстрований в ЄРПН протягом 1095 календарних днів або взагалі не складений на таку операцію, то: — при збільшенні суми компенсації вартості товарів/послуг податковий кредит покупця не може бути збільшений, але постачальник не звільняється від обов’язку збільшення суми податкових зобов’язань за відповідний звітний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг; — при зменшенні суми компенсації вартості товарів/послуг податкові зобов’язання постачальника не можуть бути зменшені, але покупець зобов’язаний зменшити податковий кредит за відповідний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг.
Використовуйте нові форми реєстраційних документів при отриманні послуг електронного цифрового підпису
З 07 листопада 2018 року, у зв’язку з набранням чинності Закону України від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги», затверджено нові форми реєстраційних документів: Договір про надання електронних довірчих послуг; Реєстраційна картка для фізичної особи; Реєстраційна картка для юридичної особи; Додаток до Реєстраційної картки; Заява про зміну статусу посиленого сертифіката відкритого ключа; Додаток до заяви про зміну статусу посиленого сертифіката відкритого ключа. Отже, для отримання послуг електронного цифрового підпису з 07 листопада 2018 року необхідно використовувати реєстраційні документи нового зразка. Переглянути та завантажити актуальні форми реєстраційних документів можна у розділі «Отримання послуг електронного цифрового підпису». https://acskidd.gov.ua/r_kor Нагадуємо, що з 07.11.2018 року фізичні особи та суб’єкти господарювання приватного права можуть отримати електронні довірчі послуги від АЦСК ІДД ДФС виключно за їх особистої присутності.
Повертаєте товар чи аванс: як скласти РК до ПН?
Податківці у підкатегорії 101.16 системи «ЗІР» роз’яснили порядок заповнення табличної частини РК до ПН у випадках повернення ним суми авансу або повернення йому товарів. Постачальник має скласти РК до ПН на дату такого повернення. В табличній частині такого РК, зокрема, в розділі Б зазначаються: у графі 1.1 – номер за порядком; у графі 1.2 – порядковий номер рядка ПН, який коригується; у графі 2.1 – код причини коригування 103 (повернення товару або авансових платежів); у графі 2.2 – «№ з/п групи коригування»; у графі 7 – зі знаком «-» значення графи 6 рядка ПН, що коригується; у графі 8 – значення графи 7 рядка ПН, що коригується. При цьому знак «-» у цій графі не вказується; графи 9 – 10 не заповнюються, залишаються незаповненими; значення граф 3 – 6 відповідає значенню відповідно граф 2 – 5 рядка ПН, що коригується; у графі 13 зі знаком «-» зазначається значення графи 10 рядка ПН, що коригується; у графі 14 – сума ПДВ з графи 11 ПН зі знаком «-».
Неприбуткові профспілкові організації можуть надавати матеріальну допомогу своїм членам
Податківці у ІПК від 12.12.2018 р. №5204/ІПК/26-15-12-03-11 нагадали, що обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (пп. 133.4.2 ПКУ). Своєю чергою, до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ПКУ і не є платниками податку, можуть бути віднесені зокрема, профспілкові організації (пп. 133.4.6 ПКУ). Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки та ведуть свою діяльність на підставі статуту. Правове регулювання, засади створення, права та гарантій діяльності професійних спілок визначено у Законі №1045. Зокрема, у ст. 14 Закону №1045 визначено, що джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання визначаються в їх статутних документах. Таким чином, статутом профспілкової організації повинно бути передбачено можливість члена профспілки отримувати матеріальну допомогу за рахунок коштів профспілки на підставі рішення комітетів профспілки або їх президій. В такому випадку виплата матеріальної допомоги здійснюється виключно для реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених статутом. А отже, виплата не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) та не є підставою для виключення первинної профспілкової організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Виплачуєте спадкоємцям дивіденди: як бути з формою №1ДФ?
Особливості оподаткування доходів фізособи у вигляді дивідендів регламентуються п. 170.5 ПКУ. Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у пп. 165.1.18 ПКУ, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (пп. 170.5.1 ПКУ). Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (пп. 170.5.2 ПКУ). Згідно з п. 162.3 ПКУ у разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов’язань як нерезидента згідно з ПКУ) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. Водночас, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦКУ). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ). Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (пп. «б» п. 176.2 ПКУ). Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі – податковий розрахунок за формою № 1ДФ), затверджено наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4. Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, сума доходу у вигляді дивідендів відображається у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ під ознакою доходу «109» (крім дивідендів, визначених у пп. 165.1.18 ПКУ). Пунктом 3.2. розд. ІІІ Порядку встановлено ,що у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а «Сума нарахованого доходу» є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні. У графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податкоим агентом (п. 3.3 розд. ІІІ Порядку). У графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством (п. 3.4 розд. ІІІ Порядку). У графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету (п. 3.5 розд. ІІІ Порядку). Враховуючи викладене, дохід у вигляді дивідендів, який нарахований юридичною особою на користь померлої фізичної особи (акціонера), відображається податковим агентом в податковому розрахунку за формою № 1ДФ у останньому звітному періоді на який припадає день смерті фізичної особи з зазначенням іі коду платника податків-фізичної особи або серії та номера паспорта, шляхом заповнення граф 3а, 4а та 4. При цьому графа 3 податкового розрахунку форми №1ДФ заповнюється податковим агентом в тому кварталі, в якому відбулась виплата зазначених дивідендів фізичним особам (спадкоємцям).
Харківська митниця ДФС надає роз’яснення щодо митного оформлення транспортних засобів на іноземній реєстрації
25.11.2018 набрали чинності Закони України № 2611-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» та № 2612-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», якими для громадян — резидентів встановлено нові умови ввезення транспортних засобів. На виконання зазначених законів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.12.2018 № 1077 «Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України» (далі – Тимчасовий порядок). Тимчасовий порядок стосується легкових транспортних засобів, що ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року, а також: 1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; 2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25 листопада 2018 року та ввезені повторно. Для оподаткування транспортних засобів застосовується фактурна вартість цих транспортних засобів. Тимчасовий порядок визначає перелік документів, що можуть подаватися для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортних засобів. Це зокрема: — договір купівлі-продажу або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; — рахунок-фактура (інвойс); — банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу; — інші платіжні документи, що підтверджують вартість оцінюваного транспортного засобу та містять реквізити, необхідні для ідентифікації такого транспортного засобу; — договір (угода, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу; — рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); — каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) продавця транспортного засобу; — копія митної декларації країни експорту; — висновки про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість транспортного засобу; — довідкова інформація щодо вартості у країні експорту транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним транспортним засобам, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв’язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів. Рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортних засобів приймається митницею на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Якщо заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу є меншою від встановленого індикатора ризику, митницею проводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу. Під час встановлення значення індикатора ризику використовується інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. Посвідчення про реєстрацію транспортного засобу після завершення його митного оформлення митницею не оформлюється та не видається.
Харківські митники виявили пральний порошок із сюрпризом
Напередодні на митному посту «Харків — залізничний» харківські митники виявили 5 кг наркотиків. При митному контролі потяга «Харків-Москва» громадянин України заявив, що у своєму багажі та при собі заборонених предметів не переміщує. Але при подальшому огляді його сумки, була виявлена коробка з-під прального порошку, в якій громадянин приховував 5 пакетів з наркотичною речовиною вагою приблизно 5 кг. Відносно правопорушника складено протокол про порушення митних правил за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України.
Фізособи-єдинники з 2019 року при торгівлі ліками мають застосовувати рро
З 1 січня 2019 року фізичні особи підприємці — платники єдиного податку, які здійснюють продаж лікарських засобів та виробів медичного призначення, зобов’язані використовувати реєстратори розрахункових операцій незалежно від обсягу доходу.Відповідні зміни передбачені Законом України №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», який набере чинності 1 січня 2019 року. Так, абзац четвертий пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України, який зобов’язує використовувати реєстратори розрахункових операцій єдинників, які здійснюють реалізацію технічно складаних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, доповнено словами «а також лікарських засобів та виробів медичного призначення». Крім того, відповідні зміни внесено до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». При цьому зазначено, що вироби медичного призначення (медичні вироби) — це будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, призначені для діагностики, лікування, профілактики організму людини та (або) забезпечення таких процесів.
Самостійне виправлення помилок у податковій звітності. Дізнайтесь про особливості нарахування пені
При нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податку або податковим агентом, нарахування пені розпочинається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання. Пеня нараховується за кожний календарний день прострочення у сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100% річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день. Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань. У разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до ст. 50 Податкового кодексу пеня, передбачена ст. 129 ПКУ не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного Кодексом. Разом з тим, якщо зміни до податкової звітності здійснюються після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання за звітний період, за який виправляється помилка, то пеня нараховується за весь період заниження (починаючи з наступного дня за граничним терміном сплати податкових зобов’язань та підлягає сплаті до подання уточнюючого розрахунку). Зазначена норма передбачена п.п. 129.1.3, п.п. 129.3.1 , п. 129.4, п. 129.9 ст. 129 Податкового кодексу.
З 1 січня 2019 року змінено строки оскарження рішень контролюючих органів
З 01.01.2019 наберуть чинності норми Закону України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі — Закон № 2628). Так, згідно з чинною редакцією п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платник податків має право подати контролюючому органу, який проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності у термін п’ять робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Цей строк з 01.01.2019 буде змінено на 10 робочих днів. Слід також зазначити, що згідно з п. 56.2 ст. 56 ПКУ, редакція якого є чинною у поточному році, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Така скарга наразі подається протягом 10-ти календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. З 01.01.2019 строк подання вищезазначеної скарги буде також змінений — з 10 календарних на 10 робочих днів.
Щодо подачі письмових пояснень та копій документів у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН
Відповідно до пункту 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 із змінами (далі – Порядок), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі – ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податків має право подати документи, передбачені вимогами п. 14 Порядку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податків має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох ПН/РК, якщо такі ПН/РКскладені на одного отримувача – платника ПДВ за одним і тим самим договором або якщо в таких ПН/РК відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УК ТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг). Згідно з пунктом 16 Порядку, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 Порядку, платник подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв’язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим податковим накладним/розрахункам коригування за формою J(F)1312603). До таких Повідомлень додаються письмові пояснення та копії документів у вигляді окремих додатків за формою J(F)1360102 у форматі PDF, при цьому розмір кожного додатку не повинен перевищувати 2 МБ. Інформацію розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням http://sfs.gov.ua/nove-pro-podatki—novini-/361914.html
Платникам ПДВ про штрафні санкції за несвоєчасне подання декларації та порушення строків реєстрації ПН/РК
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) передбачені штрафні санкції. Так, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, – ● тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – ● тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім – п’ятим п. 50.1 ст. 50 ПКУ, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності – ● тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання (недоплати). При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань інші штрафи, передбачені главою 11 розділу ІІ ПКУ, не застосовуються. Вищевказані норми передбачені ст. 120 ПКУ. Крім того, ПКУ також передбачена відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі – ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та допущення помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів ПН. Так, порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, для реєстрації ПН/РК в ЄРПН (крім ПН, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 ПКУ покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: ► 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких ПН/РК, – у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; ► 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких ПН/РК, – у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; ► 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких ПН/РК, – у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; ► 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких Пн/РК, – у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; ► 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких ПН/Рк, – у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. У разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН згідно з п. 201.16 ст.201 ПКУ штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких ПН/РК згідно з п. п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПКУ. У разі реєстрації ПН/РК до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог ПКУ щодо своєчасності реєстрації таких документів в ЄРПН, штрафні санкції, передбачені п. 120¹.2 ст. 120¹ ПКУ, не застосовуються. Вищезазначені норми передбачені ст. 120¹ ПКУ.
Платникам про деякі особливості реєстрації РРО
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу платників, що для розширення функціональності ІТС «Податковий блок» створено новий режим «Реєстр паспортів РРО, які включено до державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій» (далі – режим). Новий режим надає можливість контролюючим органам здійснювати перегляд даних паспортів реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО), що додаються виробниками РРО до кожної випущеної ними моделі, та є еталонними (далі – еталонний паспорт). Режим застосовується, зокрема, під час здійснення реєстрації РРО для забезпечення звірки даних про РРО та копій паспортів модемів (у разі застосування зовнішнього модема), що надаються суб’єктам господарювання до контролюючих органів відповідно до вимог абзацу четвертого п. 4 глави 2 розділу ІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 із змінами та доповненнями, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918/29048 (далі – Порядок). У разі встановлення розбіжностей між даними еталонного паспорта з даними копії паспорту (формуляру), що додається до заяви про реєстрацію РРО, достовірними даними щодо РРО вважаються дані еталонного паспорту. Отже, у цьому випадку контролюючим органом, відповідно до вимог абзацу шостого п. 8 глави 2 розділу ІІ Порядку, приймається рішення щодо відмови у реєстрації РРО.
За недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці передбачена фінансова відповідальність
Конституція України гарантує виплату заробітної плати найманим працівникам на рівні не менше законодавчо встановленого мінімуму. Розмір мінімальної заробітної плати визначено Законом України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет на 2019 рік», який набере чинності 1 січня 2019 року. Так, мінімальна зарплата на 1 січня 2019 року становитиме: — у місячному розмірі – 4 173 грн; — у погодинному розмірі − 25,13 гривень. Отже, з 1 січня 2019 року роботодавцем заробітна плата не може нараховуватись жодному найманому працівнику менше 4 173 грн за відпрацьований повний місяць. Звертаємо увагу, що вищевказана законодавча норма обов’язкова для виконання як юридичним особам, так і фізичним особам – роботодавцям. Роботодавець зобов’язаний щомісяця нараховувати працівнику за повний відпрацьований місяць заробітну плату не менше встановленого законодавством розміру, який може складатися з окладу, премій, надбавок та інших постійних доплат. За недотримання вищезазначених вимог законодавства про працю роботодавці несуть фінансову та адміністративну відповідальність.
Внесено зміни до Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи
19 грудня 2018 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 01.11.2018 №866 (далі – Наказ №866), яким затверджено зміни до Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 (далі – Наказ №859). Зокрема, в абзаці другому п. п. 1 п. 5 розділу III Інструкції враховані зміни, внесені Законом України від 3 липня 2018 року №2477-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України» до п. п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України, відповідно до яких розширено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки. Витрати у вигляді суми коштів, сплачених на користь вітчизняних закладів освіти, крім витрат, понесених на здобуття середньої професійної або вищої освіти, доповнено витратами на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійнотехнічної) освіти. Так, з 2019 року платник податку на доходи фізичних осіб може скористатись правом на податкову знижку шляхом зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного 2018 податкового року на суму фактично здійснених ним витрат у вигляді суми коштів, сплачених на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, підтверджені відповідними документами. При цьому декларація про майновий стан і доходи подається до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, до 31 грудня 2019 року (включно) за звітний 2018 податковий рік.
Як та в які строки податківці проводять камеральні перевірки декларацій?
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.Камеральні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПКУ.Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування ПДВ (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, даних ЄРПН та даних митних декларацій), а також даних ЄРАН та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних в ЄРАН, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.Вищевказані норми визначені ст. 75 ПКУ. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова (п. 76.1.ПКУ).Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 ПКУ (п. 76.2 ПКУ). Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30-ти календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, – за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ (п. 76.3 ПКУ).
Коли «єдинник» звільняється від сплати плати за землю?
Платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі (пп. 14.1.72 ПКУ), у яких обов’язок сплати або право на звільнення від його сплати настає з дня виникнення прав власності або постійного користування земельною ділянкою (п. 287.1 ПКУ). У пп. 4 п. 297.1 ПКУ зазначено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської діяльності. У ст. 796 ЦКУ йдеться про те, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. При цьому плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (п. 1 ст. 797 ЦКУ). Отже, для цілей оподаткування, а саме підтвердження підстав для звільнення від сплати земельного податку, у договорі найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) сторони мають визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Таким чином, звільнення від сплати земельного податку, передбачене пп. 4 п. 297.1 ПКУ, поширюється на підприємство за умови використання ним земельної ділянки для провадження господарської діяльності, а беручи до уваги вид господарської діяльності підприємства — у разі надання в оренду належного йому нерухомого майна (або його частини) разом із земельною ділянкою, на якій воно розташовано, — за укладеними та зареєстрованими у визначеному порядку цивільно-правовими угодами. Що стосується прибудинкової території, то від оподаткування звільняється та площа земельної ділянки, яка вказана у договорі оренди. Водночас за земельну ділянку (її частину), що не використовується в господарській діяльності, земельний податок сплачується платником на загальних підставах. Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ. Форму податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджено наказом №560. При заповненні декларації у колонці 8 зазначається тільки та площа земельної ділянки, що не використовується у господарській діяльності та оподатковується на загальних підставах. При цьому у доповненні до декларації зазначається інформація щодо частини земельної ділянки, на яку поширюється дія пп. 4 п. 297.1 ПКУ, з наведенням підстав, а у розділі ІІІ декларації зазначається кількість аркушів, на яких ця інформація викладена (п. 46.4 ПКУ).
Місцезнаходження підприємства не співпадає з місцем діяльності: що має бути у реєстрі «єдинників»?
До Реєстру платників єдиного податку крім податкової адреси вносяться відомості, зокрема, щодо місця провадження господарської діяльності (п. 299.7 ПКУ). Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (п. 45.2 ПКУ). Водночас місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ст. 93 ЦКУ). Місцезнаходження юридичної особи може не збігатися з місцем провадження господарської діяльності. Отже, у разі якщо місцезнаходження підприємства (його податкова адреса) збігається з місцем провадження господарської діяльності у Реєстрі платників єдиного податку, місце провадження господарської діяльності визначається за податковою адресою. У разі невідповідності місцезнаходження підприємства з місцем провадження господарської діяльності у Реєстрі платників єдиного податку зазначається фактична адреса місця провадження такої діяльності.
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області
