Новини Центральної ОДПІ Харкова

Лише документально підтверджені витрати мають право враховувати приватні виконавці при визначенні сукупного доходу

При визначенні сукупного доходу до витрат фізичної особи, яка здійснює незалежну діяльність приватних виконавців, можуть бути віднесені документально підтверджені витрати, які пов’язані з організацією такої діяльності та обумовлені вимогами Законів України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження». Статтею 16 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 1403) визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому Законом № 1403. Приватний виконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності. Приватні виконавці, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно зі ст. 65 ПКУ. Оподаткування доходів фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до положень ст. 178 розд. IV ПКУ. Згідно з п. 178.3 ст. 178 ПКУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат (п. 178.3 ст. 178 ПКУ). При цьому, ПКУ не передбачено будь-якого переліку витрат для самозайнятих осіб, у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють незалежну діяльність приватних виконавців. Крім того, положенням ст. 178 ПКУ не передбачено затвердження нормативно-правового акту щодо визначення переліку витрат осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Слід зазначити, що п.3 ст. 42 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404 «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404) визначено, що витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Відповідно до абзацу 3 п. 3 ст. 42 Закону № 1404 розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (далі – Наказ № 2830/5) затверджено перелік та розмір витрат виконавчого провадження. Таким чином, при визначенні сукупного доходу до витрат фізичної особи, яка здійснює незалежну діяльність приватних виконавців, можуть бути віднесені документально підтверджені витрати, які пов’язані з організацією такої діяльності та обумовлені вимогами Законів № 1403 та № 1404 та Наказу № 2830/5.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання

Відповідно до п. 59.3 ст.59 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені ПКУ строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПКУ). Згідно із п. 59.1 ст. 59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Оцінка транспортних засобів здійснюється у порядку, визначеному спеціальною методикою

Оцінка транспортних засобів здійснюється у порядку передбаченому наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів». При цьому дохід від продажу (обміну) транспортного засобу за вибором платника податку визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості. Відповідно до п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст. 167 ПКУ. Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Порядок оцінки транспортних засобів визначено наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» із змінами та доповненнями (далі – Методика). Методика встановлює порядок оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі – КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов’язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб’єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб’єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб’єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3 розд. І Методики).

Зміни для постачальників електричної енергії, які застосовуються з 01.07.2019

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що згідно з положеннями Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019), починаючи з 01 липня 2019 року, купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі (ст. 66 Закону № 2019). Нормами ст. 212 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що платниками акцизного податку з електричної енергії є: ◄ особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини; ◄ особа – суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України; ◄ оптовий постачальник електричної енергії; ◄ виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії. Не є платниками акцизного податку особи, які здійснюють діяльність з виробництва електричної енергії за умови її продажу на оптовому ринку електричної енергії та/або з постачання електричної енергії, крім платників, зазначених у п.п. 212.1.12 п. 212.1 ст. 212 ПКУ. Відповідно до ст. 213 ПКУ об’єктом оподаткування акцизним податком є операції з: ► реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); ► оптового постачання електричної енергії. Базою оподаткування акцизним податком згідно з нормами п.п. 214.1.3 п. 214.1 ст. 214 ПКУ є вартість реалізованої електричної енергії без податку на додану вартість, виходячи з якої обчислюється сума податкового зобов’язання із врахуванням ставки у розмірі 3,2 % (п.п. 215.3.9 п. 215.3 ст. 215 ПКУ), а також дати виникнення податкових зобов’язань щодо постачання електричної енергії – дата підписання акта прийому-передачі електроенергії (п. 216.10 ст. 216 ПКУ). Не підлягають оподаткуванню операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (п.п. 213.2.8 п. 213.2 ст. 213 ПКУ). Зауважуємо, що платники, які здійснюють операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії і мають відповідні ліцензії на здійснення таких операцій, зобов’язані за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації з акцизного податку незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Особливості заповнення платіжних документів на сплату ЄСВ

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев повідомляє, що з 02.05.2019 вступили в дію нові небюджетні рахунки 3719, відкриті на ім’я територіальних органів ДФС України для сплати коштів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) та фінансових санкцій. Вимоги щодо заповнення платіжних документів на сплату ЄСВ визначені Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів (далі – Порядок), затвердженим наказом Міністерства фінансів України  від 24.07.2015 № 666, із змінами і доповненнями. Згідно з п. 5 Порядку при сплаті ЄСВ поле «Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється таким чином: ● у полі № 1 – зазначається службовий код («*»); ● у полі № 2 – друкується розділовий знак «;» та код виду сплати («101» – сплата суми ЄСВ); ● у полі № 3 – друкується розділовий знак «;» та код за ЄДРПОУ платника, який здійснює сплату; ● у полі № 4 – друкується розділовий знак «;» та роз’яснювальна інформація про призначення платежу; ● у полі № 5 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється; ● у полі № 6 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється; ● у полі № 7 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється. Пунктом 15 додатка 7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, із змінами визначено, що при заповненні реквізита «Отримувач»: ► зазначаються найменування отримувача, що відповідає найменуванню отримувача, яке заявлене в банку отримувача в картці із зразками підписів, або його скорочене найменування, яке відповідає зареєстрованому в установчих документах; ► зазначається прізвище, ім’я, по батькові отримувача, що відповідає прізвищу, імені, по батькові отримувача, яке заявлене в банку отримувача в картці із зразками підписів; ► під час сплати платежів до бюджету зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи, на ім’я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації. Зазначений порядок розповсюджується і на платників ЄСВ. Відповідно до частини шостої ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями для зарахування ЄСВ в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Отже, оскільки ЄСВ не належить до доходів бюджету, то код бюджетної класифікації не вказується, а у полі «Отримувач» платіжного доручення зазначаються найменування органу ДФС та його код ЄДРПОУ.

До уваги платників акцизного податку – реалізаторів пального та спирту етилового!

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській обласіт звертає увагу платників акцизного податку, що Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесенно зміни, зокрема до п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), який доповнено новим п.п. 14.1.6¹, що визначає поняття «акцизний склад пересувний». Так, акцизний склад пересувний – це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України. Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для: а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним п.п. «а» п. 2 частини другої ст. 91 Митного кодексу України); б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України; в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 ПКУ. Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Відповідальність за несплату ЄСВ для «незалежників» та членів фермерських господарств

Заступник начальника Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Дмитро Таран нагадує, що платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ. Норми визначені п.п. 1 п. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464). ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464). За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерських господарств несуть фінансову відповідальність відповідно до ст. 25 Закону № 2464, а особи, які провадять незалежну професійну діяльність, також несуть адміністративну відповідальність відповідно до ст. 165¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями (далі – КУпАП). Водночас слід зазначити, що для членів фермерських господарств адміністративна відповідальність відповідно до ст. 165¹ КУпАП не передбачена.

Нерухомість сільськогосптоваровиробника, частка якої здається її власником в оренду, оподатковується податком на нерухоме майно

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – податок на нерухомість), є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка. Норми встановлені п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Не є об’єктом оподаткування податком на нерухомість будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі – Класифікатор), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ). Якщо частка будівлі (споруди) сільськогосподарського товаровиробника (юридичної особи або фізичної особи), віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» код 1271) Класифікатора, здається їх власником в оренду, лізинг, позичку, то така будівля (споруда) оподатковується податком на нерухомість на загальних підставах.

Нелегальна праця має негативні наслідки для найманих працівників

Керівник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев звертає увагу, що боротьба з «тіньовою» зайнятістю та виплатою заробітної плати без оподаткування – один з пріоритетних напрямів роботи органів ДФС. Адже від надходжень до бюджетів за рахунок оподаткування доходів, які отримують громадяни, залежить вчасне фінансування закладів освіти, охорони здоров’я, оборони, безпеки, культури, забезпечення надання грошової допомоги багатосімейним і малозабезпеченим громадянам та інших виплат соціального напряму. Нелегальна праця знижує доходи, зокрема до місцевих бюджетів, бюджетів Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування. Крім того, «тіньова» зарплата має негативні наслідки для найманих працівників. Зокрема, це відсутність соціальних гарантій, передбачених для працівника, – права на відпустку (у тому числі на час вагітності та пологів), страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, права на оплату листків непрацездатності. Також громадяни втрачають пенсійний стаж та можливість отримання допомоги у разі втрати роботи. Неофіційно працевлаштована особа позбавлена законодавчого захисту та повністю залежить від роботодавця та його дій по відношенню до такого працівника. Отже, виявлення порушників податкового законодавства у частині виплати заробітної плати – один з кроків захисту інтересів працівників. Тому ДФС бере участь у діяльності робочих груп, створених при обласних державних адміністраціях з метою виявлення найманих працівників, які працюють неофіційно, та залучення їх до оподаткування. Зауважуємо, що офіційне працевлаштування – це обов’язок роботодавця, адже тільки офіційне працевлаштування надає гарантію соціальних, економічних та трудових прав для працівників і є запорукою підвищення надходжень до бюджетів України.

До уваги абітурієнтів!

Університет митної справи та фінансів запрошує усіх бажаючих на День відкритих дверей, який відбудеться 18 травня 2019 року о 10.00 за адресою: м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 2/4.

Строк сплати земельного податку фізичними особами

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення земельного податку. Земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: — при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу; — при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Застосування РРО платниками єдиного податку. Важливі аспекти!

Реєстратори розрахункових операцій (РРО) не застосовуються платниками єдиного податку другої — четвертої груп (фізичні особи — підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн грн. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 млн грн., застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку. Підприємці – платники єдиного податку, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, з метою визначення необхідності застосування РРО, повинні самостійно визначити перевищення обсягу доходу понад 1 млн. грн. Разом з тим, ці норми не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію: — технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, — лікарських засобів та виробів медичного призначення. Тобто, фізичні особи – підприємці другої — четвертої груп при реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення, незалежно від обсягу доходу, протягом календарного року повинні застосовувати РРО. «Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій» затверджено Постановою КМ України від 16.03.2017р. № 231. Вироби медичного призначення — це будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, призначені для діагностики, лікування, профілактики організму людини та (або) забезпечення таких процесів (абз. 13 ст. 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»). Лікарський засіб – це будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох активних фармацевтичних інгредієнтів (далі – АФІ) та допоміжних речовин)), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу (абз. 2 ст. 2 Закону України від 04.04.1996 № 123/96-ВР «Про лікарські засоби»). Водночас, у разі здійснення розрахунків за реалізовані товари (надані послуги) в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки РРО не застосовується.

Подати податкову декларацію про майновий стан і доходи можна за допомогою «Електронного кабінету»

З метою підвищення рівня добровільності декларування доходів громадян, ДФС запроваджено новий електронний сервіс в «Електронному кабінеті», у тому числі заповнення та подання податкової декларації про майновий стан і доходи платниками податків – фізичними особами в електронному вигляді. Крім того, на офіційному веб-порталі ДФС (sfs.gov.ua) в банері «Деклараційна кампанія 2019» розміщено електронні форми декларації та приклади її заповнення. Податкова декларація подається до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків. При цьому, за вибором платника декларація може бути подана в один із таких способів: особисто або уповноваженою на це особою; засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення. Слід зазначити, податкова декларація про майновий стан і доходи з метою відшкодування  податкової знижки подається за місцем реєстрації до 31 грудня 2019 року. Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

До початку роботи працівника потрібно подати повідомлення про прийняття на роботу

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та  подання повідомлення до територіальних органів Державної фіскальної служби. Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування одним із таких способів: засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами. Повідомлення про прийняття працівника на роботу  подається до початку роботи працівника за формою згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. №413.

На Гоптівці харківські митники зупинили чоловіка з 30 кг пороху

Співробітники Харківської митниці ДФС  виявили 56 банок з порохом, які громадянин України намагався вивезти до Росії, приховавши в металевому балоні. Напередодні в пункті пропуску «Гоптівка» під час митного контролю громадянин України, який рухався по «зеленому коридору», заявив про відсутність предметів, заборонених або обмежених до переміщення через митний кордон України. Але, в ході подальшого огляду його автівки в багажному відділені був виявлений балон, який на перший погляд був підключений до газового обладнання. Увагу митників привернула металева латка, яка була прикручена до балону бовтами. В цій схованці й знаходились банки з порохом. Відносно правопорушника складено протокол про порушення митних правил за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України. Предмети правопорушення передано до правоохоронних органів.

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *