Новини Центральної ОДПІ Харкова

Щодо застосування РРО при здійсненні розрахункових операцій

Статтею 3 Закону про РРО передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. У відповідності до пункту 6 статті 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) (наданні послуг) фізичними особами — підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій. Пунктом 296.10 статті 296 Податкового кодексу України передбачено, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи; другої і третьої груп (фізичні особи — підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку. Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення. У такому випадку застосування РРО є обов’язковим незалежно від обсягу доходів.

Коли підприємець має право на податкову знижку

Порядок застосування податкової знижки передбачений ст.166 Податкового кодексу України (далі ПКУ). Відповідно до п.п.166.4.2 ст.166 ПКУ загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата. Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з відносинами трудового найму. Отже, фізична особа – підприємець, яка є найманою особою, може скористатися правом на податкову знижку, виключно до доходів, одержаних протягом року у вигляді заробітної плати. Щодо доходів від підприємницької діяльності право на податкову знижку не застосовується.

Змінили прізвище або місце проживання – зверніться до органів фіскальної служби

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що відповідно до пп.70.7 ПКУ фізичні особи — платники податків зобов’язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки платника податків або повідомлення. Відомості про зміну даних подаються платником податку протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою 5-ДР до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, – до контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування. Пунктом п.45.1 ст.45 ПКУ передбачено, що платник податків зобов’язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків — фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків — фізична особа може мати одну податкову адресу.

Профспілка організувала тур вихідного дня без придбання путівок. Що з ПДФО?

Відповідно до п.п.165.1.35 ст.165 Податкового кодексу України (далі ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безплатно або зі знижкою профспілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку – члена такої профспілки. Тобто, положення зазначеного пункту поширюється на платників податків, які отримують виключно путівки від професійної спілки. Водночас п.п. «е» п.п.164.2.17 ст.164 ПКУ передбачено, що до загального оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді отриманих товарів (робіт, послуг). Податковий агент, який нараховує такий дохід зобов’язаний утримати податок із суми такого доходу за ставкою 18 відсотків. Отже, вартість турів вихідного дня та літнього відпочинку, що організуються та оплачуються за рахунок коштів професійної спілки для її членів та членів їх сімей без придбання путівок, включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах. З цим роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (у категорії 103.02).

Відмова в отриманні податкового повідомлення — рішення не звільняє від сплати податкових зобов’язань

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев звертає увагу платників податків, що відмова в отриманні податкового – повідомлення рішення не звільняє їх від сплати податкових зобов’язань. Підпунктом 58.3 ст.58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу). Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Продаж основних засобів юрособами – «єдинниками»: визначення доходу

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6 000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6 000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Норми визначені п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п.п. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Отже, у розумінні ПКУ основні засоби є товарами. Продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Згідно з п. 292.2 ст. 292 ПКУ при продажу основних засобів юридичними особами – платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів. Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу. Враховуючи вищевикладене, з метою визначення доходу від продажу основних засобів, однією із складових є сума коштів, отримана від продажу таких основних засобів, яка визначається згідно з договором про продаж основних засобів.

Увага! Антикорупційний сервіс ДФС України «Пульс»

Шановні платники податків Харківщини! Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев повідомляє, що для двостороннього зв’язку з громадянами та суб’єктами господарювання використовується інтерактивний Антикорупційний сервіс ДФС України «Пульс». Завдяки цьому .сервісу забезпечується приймання звернень щодо неправомірних дій або бездіяльності, можливих корупційних правопорушень у сфері службової діяльності працівників структурних підрозділів ДФС та її територіальних органів. Звертатись з цих питань можна на електронну скриньку idd@sfs.gov.ua. Також працює багатоканальний номер телефону 0 800 501 007(напрямок «4»). Не будьте байдужими!

Виплата доходу нерезиденту за договором оренди нерухомості, яка знаходиться за межами митної території України: оподаткування

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ. До доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, відноситься, зокрема, лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента – лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (п.п. «ґ» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ). Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 – 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Враховуючи те, що оподаткуванню підлягають доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, то резидент під час виплати доходу нерезиденту за договором лізингу/оренди нерухомого майна, яке знаходиться за межами митної території України, повинен утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків, якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору.

Хто приймає рішення про розстрочення та відстрочення сплати грошового зобов’язання або податкового боргу?

Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки приймається у такому порядку: ► стосовно загальнодержавних податків та зборів – керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням особливостей, визначених п. 100.9 ст. 100 Податкового кодексу України (далі – ПКУ); ► стосовно місцевих податків та зборів – керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки та збори. Норми встановлені п. 100.8. ст. 100 ПКУ. Згідно з п. 100.9 ст. 100 ПКУ рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, крім випадків, передбачених п. 100.9 ст. 100 ПКУ, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, про що повідомляється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, у разі, якщо сума, заявлена до розстрочення, відстрочення, або сума розстрочених, відстрочених грошових зобов’язань чи податкового боргу, щодо яких переносяться строки сплати, становить 1 мільйон гривень та більше, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум, якщо сума попередньо наданого розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу не була погашена, приймається за вмотивованим та обґрунтованим рішенням керівника (заступника керівника) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платник єдиного податку четвертої групи надає площі сільськогосподарських угідь в оренду: врахування в декларації

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що об’єктом оподаткування єдиним податком для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Норми встановлені п. 292¹.1 ст. 292¹ Податкового кодексу України (далі – ПКУ). При цьому ст. 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями. Платники єдиного податку четвертої групи у разі надання сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується (п.п. 295.9.6 п. 295.9 ст. 295 ПКУ). Враховуючи вищевикладене, до декларації платника єдиного податку четвертої групи (орендодавця) включаються площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що надані ним в користування за договором оренди (суборенди) платнику єдиного податку четвертої групи (орендарю). Якщо площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду надаються платником єдиного податку четвертої групи (орендодавцем) в користування за договором оренди (суборенди) іншому суб’єкту господарювання – не платнику єдиного податку четвертої групи (орендарю), то площі таких земельних ділянок не включаються до декларації платника єдиного податку четвертої групи (орендодавця). При цьому за такі земельні ділянки, що не використовуються платником єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, орендодавець сплачує земельний податок на загальних умовах.

До уваги банків та інших фінансових установ

У зв’язку із запровадженням в Україні з 05 серпня 2019 року міжнародного номера банківського рахунку за стандартом IBAN вносяться зміни до порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків та формату файлів повідомлень, призначених для обміну інформацією в електронному вигляді між органами ДФС та банками, іншими фінансовими установами. Наказ Міністерства фінансів України від 09.07.2019 № 292 «Про внесення змін до Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів» (далі – нова редакція Порядку) набере чинності з 05 серпня 2019 року, але не раніше дня його офіційного опублікування. У зв’язку з цим до набрання чинності новою редакцією Порядку ДФС створено тестове середовище для тестування обміну між банками та ДФС файлами повідомлень про відкриття/закриття та зміну рахунків за новою структурою. Пропонуємо банкам та іншим фінансовим установам починаючи з 01 серпня 2019 року 11:00 год розпочати тестування оновленого програмного забезпечення із використанням електронних документів у новому форматі. Інформуємо, що оновлені електронні форми документів для кожного типу файла повідомлень та схеми контролю розміщено на офіційному вебпорталі ДФС (www.sfs.gov.ua) у розділі «Електронна звітність» — «Програмний модуль для формування та направлення повідомлень про відкриття/закриття рахунків» — «Форми електронних повідомлень про відкриття/закриття рахунків». Для тестування пропонуємо використовувати Програмний модуль для формування та направлення повідомлень про відкриття/закриття рахунків (API), який можливо безкоштовно отримати з офіційного вебпорталу ДФС у розділі «Електронна звітність» — «Програмний модуль для формування та направлення повідомлень про відкриття/закриття рахунків». Вказаний модуль (АРІ) дає можливість накласти кваліфікований електронний підпис та печатку (за наявності) на електронне повідомлення про відкриття/закриття рахунків, підготовлене засобами будь-якого програмного забезпечення, та направити це повідомлення засобами телекомунікаційних мереж на адресу Інформаційного порталу ДФС. Тестування буде проводитись на тестовій базі даних ДФС, а отже направленні до ДФС повідомлення про відкриття/закриття рахунків у нових електронних форматах документів у тестовий період не будуть вважатися офіційно поданими до контролюючих органів. Після набрання чинності новою редакцією Порядку слід повторно надати відповідні повідомлення, якщо операція відкриття/закриття чи зміни рахунку була реальною.

Форма та порядок подання уточнюючого податкового розрахунку 1ДФ

Форма та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4. Порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податкові розрахунки подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до податкового агента. Коригування показників розділу I: — для виключення одного помилкового рядка з попередньо введеної інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у графі 9 вказати «1» — на виключення рядка; — для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у графі 9 указати «0» — на введення рядка; — для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно виключити помилкову інформацію та ввести правильну інформацію, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку в графі 9 указується «1» — рядок на виключення, а в другому – «0» — рядок на введення. Коригування показників розділу II: Підрозділ «Оподаткування процентів»: Для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у рядку «Оподаткування процентів — виключення**» потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку «Оподаткування процентів» відобразити правильну інформацію; Підрозділ «Оподаткування виграшів (призів) у лотерею»: Для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у рядку «Оподаткування виграшів (призів) у лотерею — виключення***» потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку «Оподаткування виграшів (призів) у лотерею» відобразити правильну інформацію; Підрозділ «Військовий збір»: Для виключення помилкового рядка з попередньо введеної інформації у рядку «Військовий збір — виключення****» потрібно повторити всі графи помилкового рядка, а в рядку «Військовий збір» відобразити правильну інформацію.

Списуються зіпсовані ТМЦ. Чи нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ?

Платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, — у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ). Податкові зобов’язання з ПДВ визначаються по товарах/послугах, необоротних активах, придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, — на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, оскільки платником ПДВ здійснюється операція зі списання товарно-матеріальних цінностей (зокрема, зіпсованих), то вони починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку. Оскільки під час придбання товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих) суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то платник податку повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за ставкою 20% виходячи з вартості придбання таких товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих). Зазначена норма передбачена п. 198.5 ст. 198 ст. 198 Податкового кодексу.

Основні засоби отримані у фінансову оренду. Особливості обліку з податку на прибуток

Розрахунок амортизації основних засобів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 138.3.2 — 138.3.4 ст. 138 Податкового кодексу. Групи основних засобів, мінімально допустимі строки їх амортизації, строки корисного використання (експлуатації) визначені у п.п. 138.3.3 ст. 138 ПКУ. Орендар відображає отриманий у фінансову оренду (лізинг) об’єкт одночасно і як актив, і як зобов’язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: або за справедливою вартістю об’єкта, або за теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів (п. 5 П(С)БО 14 Оренда» затвердженого наказом МФУ від 28.07.2000 № 181). Нарахування амортизації об’єкта фінансової оренди здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (п. 23 П(С)БО 7 «Основні засоби» затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 № 92). У разі використання міжнародних стандартів фінансової звітності, то згідно з параграфом 22 МФЗС 16 «Оренда» від 30.06.2017, на дату початку оренди орендар визнає актив з права користування та орендне зобов’язання. Якщо оренда передає право власності на базовий актив орендарю наприкінці строку оренди або якщо собівартість активу з права користування відображає той факт, що орендар скористається можливістю його придбати, то орендар має амортизувати актив з права користування від дати початку оренди і до кінця строку корисного використання базового активу (параграф 32 МФЗС 16). Зокрема, амортизацію активів починають, коли цей актив стає придатним до використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом (п. 55 МСБО 16, п. 97 ПСБО 38). Таким чином, об’єкт фінансової оренди (лізингу) відображається у бухгалтерському обліку орендаря як актив та амортизується протягом періоду очікуваного використання (до кінця строку корисного використання базового активу). У податковому обліку орендаря основні засоби, отримані у фінансову оренду (лізинг), підлягають амортизації згідно з п. 138.3 ст. 138 ПКУ. При цьому відповідно до п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації на такі основні засоби відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ. Податкова амортизація не застосовується до операцій з активами з права користування за договорами оренди.

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *