Заява на повернення коштів — через «Електронний кабінет»

З 1 серпня 2019 року платники податків мають можливість подати заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань по платежах, належних державному бюджету, в електронному вигляді через ІТС «Електронний кабінет». Вказана норма передбачена наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 року №60 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені», який набрав чинності з 26.04.2019року. Наказ застосовується щодо повернення платежів, що належать: — державному бюджету, з першого числа четвертого місяця, що настає за місяцем офіційного опублікування цього наказу, тобто з 01.08.2019 року; — місцевим бюджетам та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, з перш0ого числа сьомого місяця, що настає за місяцем офіційного опублікування цього наказу, тобто з 01.11.2019 року. Подавати заяву необхідно через меню «Листування з ДФС» приватної частини  Електронного кабінету. Нагадуємо, що робота у приватній частині Електронного кабінету виконується з використанням електронного цифрового підпису.

Про порядок та строки отримання індивідуальних податкових консультацій

Платники податків мають можливість отримати індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Така консультація надається за вибором платника податків в усній або письмовій формі: в усній формі консультації надаються контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі – контролюючими органами в областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. При цьому індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій (ІПК) та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Найменування (прізвища, ім’я, по батькові) платника податків, код згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкова адреса в ІПК, розміщених на сайті, не зазначаються. Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій розміщено на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України за посиланням: Головна/Електронний кабінет/Реєстри/Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій. Індивідуальна податкова консультація надається протягом 25 календарних днів, наступних за днем отримання контролюючим органом звернення від платника податків. Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації необхідно оформляти відповідним чином. В письмовій формі таке звернення повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв’язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації; підпис платника податків; дату підписання звернення. На звернення платника податків, що не відповідає зазначеним вимогам, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян». Звертаємо увагу, що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 10 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків.

Земельна ділянка отримана у спадщину (подарунок). Як розрахувати ПДФО

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що об’єкти дарування, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розд. ІV Податкового кодексу України (далі ПКУ) для оподаткування спадщини. Підпунктом 174.2.2 ст. 174 ПКУ встановлено, що вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у п.п. 174.2.1 ст. 174 ПКУ, оподатковується за ставкою 5 відс. (п.167.2 ст.167). Отже, фізична особа — резидент, яка отримує подарунок (спадщину) від фізичної особи — резидента, але не відноситься до членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення, сплачує податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. від вартості будь-якого подарунку. Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» (далі – Закон № 1378). Відповідно до ст. 5 та ст. 13 Закону № 1378 грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об’єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених Законом № 1378, а також іншими законами. Таким чином, з урахуванням норм ст. 5 та ст. 13 Закону України від 11.12.2003 № 1378 «Про оцінку земель» з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб вартості земельної ділянки як об’єкта подарунку (спадщини) застосовується оціночна вартість, яка визначається за допомогою експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Доходи від продажу одного легкового автомобіля протягом року ПДФО не оподатковуються

Доходи, отримані фізичною особою – резидентом від продажу протягом звітного (податкового) року одного легкового автомобіля, одного мотоцикла та одного мопеда, не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб операцій з продажу або обміну фізичними особами об’єктів рухомого майна визначений ст. 173 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ). Платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні (п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПКУ). Відповідно до абзацу першого п. 173.1 ст. 173 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ, а саме 5 відсотків. Як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню (п. 173.2 ст. 173 ПКУ). Довідково: Загальнодоступний інформаційно – довідковий ресурс (категорія 103.22).

Кошти, що перераховуються компанією-нерезидентом на користь її постійного представництва в Україні, не є об’єктом оподаткування ПДВ

Кошти, що надходять на рахунок постійного представництва нерезидента в Україні від головної компанії – нерезидента, не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються таким представництвом, а тому не належать до об’єкту оподаткування ПДВ. Відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» зі змінами та доповненнями іноземні суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності – установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження. Згідно ст. 95 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями представництво є відокремленим підрозділом головної компанії – нерезидента і не є юридичною особою. Представництво може наділятися майном юридичної особи, що її створила. Підпунктом «г» п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) передбачено, що особою для цілей розд. V ПКУ є, у тому числі, постійне представництво нерезидента. Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст 14 ПКУ). Довідково: Загальнодоступний інформаційно – довідковий ресурс (категорія 101.04).

Резервний РРО вводиться в експлуатацію не пізніше сьомого робочого дня з дня прийняття в ремонт РРО

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО. Норми встановлені ст. 5 Закону України від 06 липня 1995року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 265). Пунктом 2 ст. 14 Закону № 265 передбачено, що у разі виходу з ладу РРО центри сервісного обслуговування зобов’язані забезпечувати відновлення його роботи протягом 7 робочих днів. У разі незабезпечення центром сервісного обслуговування гарантійного ремонту РРО не пізніше сьомого робочого дня з дня прийняття в ремонт РРО ввести в експлуатацію належним чином зареєстрований на суб’єкта господарювання резервний РРО (п. 4 ст. 14 Закону № 265).

Строк позовної давності минув: чи можна виправити помилки у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску?

Нормами частини шістнадцятої ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями встановлено: строк давності щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), застосування та стягнення сум недоїмки з єдиного внеску, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Отже, страхувальник має право виправити помилки в звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску за періоди, за якими минув строк позовної давності.

Офіційне оформлення трудових відносин фізичною особою – підприємцем

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує роботодавцям – фізичним особам – підприємцям (далі – ФОП) про необхідність легального оформлення найманих робітників. Для офіційного оформлення найманого працівника на роботу ФОП необхідно: ► укласти трудовий договір з найманим працівником (реєструвати такий договір у центрі зайнятості не потрібно); ► оформити наказ (розпорядження) щодо прийняття працівника на роботу; ► до початку роботи працівника подати до територіального органу ДФС за місцем обліку ФОП як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування повідомлення про прийняття працівника на роботу за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413; ► зробити запис в трудовій книжці про прийняття працівника на роботу відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 із змінами. Наголошуємо, що офіційне працевлаштування дозволяє громадянину отримувати пакет соціальних гарантій, пільг та виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та допомоги при нещасному випадку; своєчасної та не нижче мінімального розміру виплати заробітної плати; щорічної відпустки та відпустки по догляду за дитиною; податкової знижки тощо.

Нерухоме майно знищено: уточнення показників у декларації про нерухомість

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – податок), є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Норми визначені п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ). Згідно з ст. 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр). Порядок проведення державної реєстрації припинення права власності на об’єкт нерухомого майна у зв’язку з його знищенням визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами і доповненнями. Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування Декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ). У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПКУ). Формою Декларації, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408 із змінами та доповненнями, передбачено зазначення типу Декларації: «Звітна», «Звітна нова» або «Уточнююча». Тобто, платник податку – юридична особа нараховує податок за об’єкт нерухомого майна, який було зруйновано/знищено, при наявності підтверджуючих документів щодо державної реєстрації припинення права власності на такий об’єкт нерухомого майна, за період з 01 січня звітного року до початку того місяця, в якому проведено таку державну реєстрацію. Якщо державна реєстрація припинення права власності на об’єкт нерухомого майна відбулась до 20 лютого звітного року, а «Звітну» Декларацію вже подано, то до закінчення граничного терміну її подання платником податків – юридичною особою Декларація подається за типом «Звітна нова», а після його закінчення – «Уточнююча».

Про термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб’єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов’язковій реєстрації в органі ДФС, а у сільській місцевості – в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб’єкта господарювання. Норми визначені ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями.

Нарахування єдиного внеску на заробітну плату зовнішнього сумісника

У разi якщо база нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Норми встановлені п. 5 ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року  № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464). Водночас при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (абзац третій частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464). Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями (далі – Закон №108) визначено, що мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст. 31 Закону № 108). Тобто, якщо працівник відпрацював повний місяць, роботодавець зобов’язаний нарахувати заробітну плату у розмірі, не нижчому від мінімального. Відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю від 10 грудня 1971 року із змінами та доповненнями за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Таким чином, роботодавець має право нарахувати працівнику, який працює неповний робочий день, заробітну плату, нижчу за мінімальну, але за умови, що сума нарахованої заробітної плати має бути не менша ніж частина від мінімальної заробітної плати, що припадає на фактично відпрацьований час. При цьому роботодавець розраховує суму єдиного внеску як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску незалежно від того, що працівник працював неповний робочий день. Отже, при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи (сумісникам) ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Як заповнюється податкова декларація «єдинника» у разі зміни групи?

Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду (тобто протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) року), в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи. Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду (тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу). Згідно з п.п. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи — підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ. При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними главою 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ, авансові внески, встановлені ПКУ. Платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають: 1) щомісячні авансові внески, визначені ПКУ; 2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку; 3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу). Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці) у податковій декларації окремо відображають: 1) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку; 2) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу). Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 із змінами і доповненнями (далі – податкова декларації). Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, яка протягом року самостійно прийняла рішення про зміну групи платника єдиного податку (незалежно від обраної нової групи платника єдиного податку), подає до контролюючого органу податкову декларацію наростаючим підсумком у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, в якій заповнює відповідні розділи податкової декларації для відповідної групи платника єдиного податку, на якій перебував такий платник. В подальшому податкова декларація подається наростаючим підсумком платниками єдиного податку першої та другої груп (за умови не перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного для цих груп) у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, а платниками єдиного податку третьої групи у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, в якій заповнюються відповідні розділи (показники господарської діяльності): для платника єдиного податку відповідної групи, на якій перебував такий платник – показники за минулий період; для платника єдиного податку відповідної групи, яку обрав (на якій перебуває) такий платник – показники за податковий (звітний) період.

Перехід на спрощену систему оподаткування СГ – юридичної особи

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що суб’єкти господарювання — юридичні особи, що є платниками інших податків і зборів, мають право прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один лише раз протягом календарного року. Перехід на спрощену систему оподаткування може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені пунктом 291.4 ст. 291 ПКУ. До поданої заяви СГ додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Право на податкову знижку за навчання дитини

Відповідно до п.п.166.3.3 ст.166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п.164.6 ст.164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку або члена його сім’ї І ступеня споріднення. Членами сім’ї фізичної особи І ступеня споріднення для цілей застосування податкової знижки вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Законом України від 5 вересня 2017 року №2145 «Про освіту» визначено, що договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату. Враховуючи викладене, з метою використання права на компенсацію вартості навчання члена сім’ї І ступеня споріднення один із батьків може включити до податкової знижки на навчання лише суми коштів, сплата яких фактично підтверджена відповідним розрахунковим документом (квитанції, касові ордери, чеки тощо), у якому зазначено, що платіж за навчання здійснено безпосередньо особою, яка звертається за податковою знижкою. При цьому, у договорі про навчання повинно бути зазначено прізвище, ім’я та по батькові особи, яка буде навчатися (дитини).

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області