Новини Центральної ОДПІ Харкова

Втратили КОРО чи РК — скасуйте їх реєстрацію

В разі втрати РК суб’єкт господарювання зобов’язаний повідомити контролюючий орган за місцем реєстрації КОРО не пізніше двох робочих днів з дня втрати. Скасування КОРО на РРО здійснюється, зокрема, за заявою суб’єкта господарювання в разі викрадення, втрати, прийняття розпорядчого документа про те, що у випадку виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО чи включення електроенергії, непридатності для використання тощо (абз. 1 п. 1 гл. 3 розд. II Порядку №547). Згідно з нормами п. 3 гл. 3 розд. II Порядку № 547 заяву про скасування КОРО суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем реєстрації КОРО не пізніше двох робочих днів із дня виникнення підстави для скасування. У разі викрадення КОРО суб’єкт господарювання разом із заявою про скасування КОРО надає до контролюючого органу копію відповідного документа органу поліції. Посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заяви про скасування КОРО проводить скасування реєстрації КОРО шляхом внесення даних до інформаційної системи ДФС. У разі скасування реєстрації КОРО на господарську одиницю посадова особа контролюючого органу здійснює запис на титульній сторінці КОРО (у разі її наявності) щодо скасування реєстрації, який засвідчує своїм підписом і печаткою контролюючого органу. Скасування реєстрації розрахункової книжки здійснюється за такою самою процедурою, що й скасування реєстрації КОРО.

 «Єдинник» 4 групи зробив помилку у розрахунку сільгоспчастки: чи можна виправити?

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев нагадує, що подання уточнюючого розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва окремо від податкової декларації платника ЄП 4 групи не передбачено. Юрособа – платник ЄП 4 групи при виявленні помилки, що міститься у раніше поданому розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, може заповнити та подати уточнюючий розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (у тому числі в електронному форматі) тільки у складі уточнюючого розрахунку платника ЄП 4 групи.

Фізособа-«єдинник» змінила місце діяльності, але не повідомила ДФС: що буде?

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що п. 298.3.1 ПКУ передбачено, що суб’єкти господарювання подають заяву з відповідними відомостями, зокрема, у разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, зміни місця провадження госпдіяльності. Якщо змінилась податкова адреса суб’єкта господарювання, місце провадження госпдіяльності, види госпдіяльності, заява подається платниками єдиного податку І-ї та ІІ-ї груп не пізніше 20–го числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни — п. 298.5 ПКУ. У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження госпдіяльності платниками єдиного податку ІІІ-ї групи заява подається разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни  — п. 298.6 ПКУ. Відповідно до норм ПКУ, платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій — п. 300.1 ПКУ, проте ПКУ не передбачена відповідальність за неподання фізособою – підприємцем – платником єдиного податку заяви про застосування спрощеної системи оподаткування у разі зміни місця провадження госпдіяльності. Водночас, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку І – ІІІ груп вимог, встановлених гл.1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» ПКУ, анулювання реєстрації платника єдиного податку І – ІІІ груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом – абз.1 п. 299.11 ПКУ. Крім того, якщо зміна місця провадження госпдіяльності призводить до збільшення розміру ставки єдиного податку, зокрема у разі здійснення платниками єдиного податку І-ї і ІІ-ї груп госпдіяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, то до платника, яким не подано заяву про зміну місця провадження діяльності, застосовується відповідальність, передбачена п. 122.1 ПКУ, — штраф у розмірі 50% ставки єдиного податку.

Хто з реалізаторів пального та спирту має стати платниками акцизу?

Порядок оподаткування акцизним податком визначено розділом VI ПКУ (далі – ПКУ). Проте 01 січня 2019 року набрав чинності Закон України від 23.11.2018 р. №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів». Відповідно до п. 22 підрозділу 5 розділу XX ПКУ платники податку зобов’язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року. Відповідно до змін ПКУ доповнено поняттями «акцизний склад пересувний» та «розпорядник акцизного складу пересувного». Також буде викладено у новій редакції поняття «акцизний склад» та «розпорядник акцизного складу», розширено визначення «платника акцизного податку», а також встановлено, що ведення обліку обсягів пального або спирту етилового має здійснюватися у СЕАРП та СЕ. Платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий на митній території України (пп. 212.1.15 ПКУ у редакції чинній з 01 липня 2019 року). Згідно з абз. 2 пп. 14.1.212 ПКУ в редакції, яка буде чинною 01 липня 2019 року, реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI ПКУ – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: – до акцизного складу; – до акцизного складу пересувного; – для власного споживання чи промислової переробки; – будь-яким іншим особам. Особи, які здійснюють реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового (пп. 212.3.4 ПКУ у редакції чинній з 01 липня 2019 року). Державна фіскальна служба веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку. Система електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) та спирту етилового (СЕ) запроваджується з 1 липня 2019 року з урахуванням перехідних положень, визначених п. 22-24 підрозділу 5 розділу XX ПКУ, якими встановлено, зокрема, наступне. Платники податку зобов’язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року. Суб’єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019 року, зобов’язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року. Акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку (п. 230.1 ПКУ у редакції чинній з 01 липня 2019 року). За порушення встановленого порядку реєстрації  платниками акцизного податку в контролюючих органах та відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування ПКУ передбачена відповідальність у вигляді штрафів (ст. 117 та 128¹ ПКУ у редакції чинній з 01 липня 2019 року). Тому, шановні платники, для забезпечення правильності ведення податкового обліку та уникнення обставин, які призводять до застосування штрафних санкцій в частині адміністрування акцизного податку – чітко дотримуйтеся норм чинного законодавства.

Видачу посвідчень водія, держреєстрацію авто будуть здійснювати через ЦНАП

У Верховній Раді зареєстровано законопроект №10163 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення роботи центрів надання адміністративних послуг та пришвидшення розвитку системи електронних послуг». Законопроектом пропонується: шляхом внесення зміни до ст. 6 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачити, що при центрах надання адміністративних послуг утворюються постійні довідкові служби, які протягом 12 годин на добу надають консультаційні довідки за телефоном, за допомогою систем обміну повідомленнями та мережі Інтернет; шляхом внесення змін до ст. 8 та 10 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачити паралельне опрацювання документів підрозділами, задіяними у етапах надання послуги; шляхом внесення змін до ст. 9 та 17 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачити створення електронного кабінету громадянина для доступу до електронних послуг та інформації з державних реєстрів, інтегрованого до Єдиного державного порталу адміністративних послуг, а також можливість застосування кваліфікованого електронного підпису та інших способів електронної ідентифікації, зокрема з використанням мобільного електронного підпису; шляхом внесення змін до ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» та ст. 15 та 52-1 Закону України «Про дорожній рух» визначити можливість проведення через ЦНАП видачі (обміну) посвідчень водія, державної реєстрації транспортних засобів та актів цивільного стану.

Якщо частина приміщення акцизного складу в оренді: які наслідки?

За ним акцизним складом вважатимуться, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Водночас не вважатиметься акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 куб. м, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку IV групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 куб.м (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Для платників єдиного податку IV групи обмеження місткості ємностей не встановлюється, а річний обсяг отримання пального збільшено до 10000 куб. м. ДФСУ у своїй ІПК від 27.02.2019 р. №785/6/99-99-12-01-02-15/ІПК зауважує, що у новій редакції ПКУ, що буде діяти з 1 липня 2019 р., немає прямої заборони щодо передачі в оренду відокремлених та ізольованих приміщень або територій для зберігання пального за вищеописаних умов, а обсяги пального, які відокремлено надходитимуть до них орендарю та належатимуть останньому, в цілях визначення кількісного критерію (1000 кубічних метрів) протягом року, враховуватимуться до  обсягів пального орендаря. Отже, у разі передання частини приміщення для зберігання пального в оренду іншій особі і при цьому таке приміщення перебуватиме у спільному користуванні орендодавця та орендаря, а приймання, зберігання, облік та відпуск пального для власного споживання будуть здійснюватися орендодавцем та орендарем відокремлено та ізольовано один від одного, обсяги пального, які надходитимуть до орендаря та належатимуть останньому, в цілях визначення кількісного критерію (1000 куб. м або 10000 куб.м для платників ЄП IV групи), враховуватимуться до складу обсягів пального орендаря. Іншими словами, обидві частини приміщення, одну з яких надано в оренду, розглядаються як окремі приміщення з метою застосування до них визначення акцизного складу згідно з пп. 14.1.6 ПКУ. Відповідно до п. 22 підрозділу 5 розділу XX ПКУ платники акцизного податку зобов’язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року. Крім цього, суб’єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019 року, зобов’язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками цього податку та зареєструвати в СЕА РП усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року. Ми про це пишемо у цій новині. Хто такий розпорядник акцизного складу, визначено у пп. 14.1.224 ПКУ. Це суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу. Таким чином, орендар приміщення теж може бути розпорядником акцизного складу, якщо він відповідає умовам пп. 14.1.224 ПКУ.

Як правильно поділити щорічну відпустку на частини?

Керівник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев повідомляє, що право на відпустку гарантується усім працівникам Конституцією України та Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 року. Відповідно до ст. 10 Закону «Про відпустки» черговість надання відпусток працівників визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Графік відпусток, складається у довільній формі, так як законодавчо не встановлена така форма. Ст. 12 Закону «Про відпустки» передбачає право поділу щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості на прохання працівника. Однак, поділити вказану відпустку можна за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою її частиною. Згідно зі ст. 8 Конвенції Міжнародної організації праці №132 «Про оплачувані відпустки», ратифікованої Україною Законом від 29.05.2001 р. №2481-III, розбивка щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути дозволена компетентним органом або іншим відповідним органом у кожній країні. Якщо інше не передбачено в угоді, яка стосується роботодавця і зацікавленої особи, що працює за наймом, і за умови, що тривалість роботи такої особи дає їй право на це, одна із таких частин відпустки складається принаймні з двох безперервних робочих тижнів (лист Мінсоцполітики від 05.07.2013 р. №290/13/116-13). Отже, основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин щорічної відпустки, яку може бути надано працівнику на його прохання. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою, другою чи іншою її частиною. Тобто, цією нормою передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник. Так, як остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник. Також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Крім того, працівник має право використати частину щорічної відпустки в наступному робочому році у терміни, визначені Законом України «Про відпустки».

Маєте свердловину і видобуваєте підземну воду: що з рентною платою?

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області на питання: чи є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин суб’єкт господарювання, який має свердловину і здійснює забір (видобування) та використання підземної води в об’ємі до 5 куб. метрів на добу (без отримання дозволу на спеціальне водокористування) та яка інформація зазначається у рядках 6.1.1 – 6.3.2 Додатка 1 до Податкової декларації з рентної плати у такому випадку? Суб’єкт господарювання, який має свердловину і здійснює забір (видобування) підземної води до 5 куб. метрів на добу (без отримання дозволу на спеціальне водокористування) для отримання економічної вигоди від їх використання є платником рентної плати за користування корисних копалин та подає Податкову декларацію з рентної плати разом з Додатком 1. При цьому, у такому випадку у р.6.1.4 Додатка 1 до декларації зазначається інформація про вид користування ділянкою надр, а саме проставляється позначка у р.6.1.5 «видобування корисних копалин» та інформація щодо дозволу на видобування корисних копалин (у разі наявності) у р.6.1.1 – 6.1.7 Додатка 1 до декларації.

Не отримали ППР щодо сплати земельного податку – штрафу не буде

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев нагадує, що податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Норми визначені ст. 285 ПКУ. Відповідно до ст. 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або користування ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб – платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцезнаходженням земельної ділянки щороку до 1 травня. Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов’язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у т.ч. за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин). Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Слід зауважити, у разі, якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у встановлені строки, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання.

Як ввезти електромобіль на митну територію України?

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що відповідно до ст. 74 МКУ імпорт (випуск для вільного обігу) – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України. При ввезенні на митну територію України транспортних засобів (далі – ТЗ), оснащених виключно електричними двигунами (одним чи декількома), що зазначені у товарній підкатегорії 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД, з метою вільного обігу сплачуються такі митні платежі: – ввізне мито згідно з частиною першою ст. 286 МКУ за ставками, встановленими Законом України від 19.09.2013 р. №584-VІІ «Про Митний тариф України» зі змінами і доповненнями (далі – Закон №584). Відповідно до розділу XVII Митного тарифу України, встановленого Законом №584, ставка ввізного мита на ТЗ, оснащені виключно електричними двигунами (одним чи декількома) у товарній підкатегорії 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД, становить 0 відсотків бази оподаткування (митної вартості). У випадках, встановлених законами України, товари, поміщені у митний режим імпорту, можуть оподатковуватися особливими видами мита; – податoк на додану вартість (далі – ПДВ) за ставкою, встановленою ст. 193 ПКУ; Водночас відповідно до змін, внесених до ПКУ Законом України від 23.11.2018 р. №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», передбачено тимчасове (на період до 31 грудня 2022 року) звільнення від оподаткування ПДВ операції із ввезення на митну територію України транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи декількома), що зазначені у товарній підкатегорії 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД (п. 64 підрозд. 2 розд. XX ПКУ); – акцизний податок за ставкою, встановленою абз. 10 пп. 215.3.5-1 ПКУ. Ставка акцизного податку для транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи кількома), встановлюється у розмірі 1 євро за 1 кіловат-годину ємності електричного акумулятора таких транспортних засобів.

Стали платником земельного податку посеред року: як звітувати?

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму земельного податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Норми визначені п. 286.2 ПКУ. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ПКУ). За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.4 ПКУ). Виходячи з можливості подання платниками плати за землю (за власним вибором) декларацій на поточний рік або щомісяця звітних декларацій, а також декларацій за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі впродовж поточного року, суб’єкт господарювання, який на початку року не був платником плати за землю та протягом року отримав право власності (користування) на земельну ділянку, подає відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки річну податкову декларацію з плати за землю або щомісячні декларації за типом «Звітна».

Як самозайнятим особам та фермерам заповнювати графу 3 звіту з ЄСВ?

У графі 3 «Сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації / Самостійно визначена сума доходу/Частка розподіленого доходу» таблиці 1 Звіту про ЄСВ (форма №Д5 річна), затвердженого наказом Мінфіну №435, відображаються: особами, які провадять незалежну професійну діяльність, – чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації. В рядках у розрізі кожного календарного місяця зазначається середньомісячний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник ЄСВ; членами фермерського господарства – частка розподіленого доходу, отриманого такими платниками від чистого прибутку фермерського господарства у звітному році, що підлягає оподаткуванню ПДФО. В рядках у розрізі кожного календарного місяця зазначається середньомісячний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного розподіленого доходу на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Податкова знижка з ПДФО за навчання дитини

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев нагадує, що право на користування податковою знижкою, зокрема, надається за послуги, сплачені на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів для здобуття середньо-професійної або вищої освіти. Як і раніше, право на отримання податкової знижки має платник податку або член сім’ї І ступеня споріднення. У вашому випадку це один із батьків. Фізична особа, яка має право скористатися податковою знижкою щодо суми коштів, сплачених за навчання, на вимогу контролюючого органу крім декларації про майновий стан і доходи подає: відповідні платіжні та розрахункові документи, зокрема квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери; договір з навчальним закладом, додаткову угоду за наявності; довідку про отримані у звітному році доходи; документи, які підтверджують ступінь споріднення, тощо. Для прискорення проведення контролюючим органом розрахунку сум, що підлягають поверненню з бюджету, і забезпечення правильності визначення зазначених сум доцільно надавати до контролюючого органу копії зазначених документів. Слід зазначити, що громадяни, які бажають скористатися правом на нарахування податкової знижки, мають право надати декларацію до кінця року, що настає за звітним, тобто до 31 грудня 2019 року.

Харківська митниця ДФС про порядок вивезення громадянами культурних цінностей та творів сучасного мистецтва

Митним Кодексом України встановлено, що культурні цінності – об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України. Порядок переміщення через митний кордон України культурних цінностей визначено Законом України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей». При цьому, дія згаданого Закону не поширюється на сучасні сувенірні вироби, предмети культурного призначення серійного та масового виробництва. Перелік культурних цінностей, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 436 «Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України». Відповідно до постанови документом, який підтверджує дотримання встановлених обмежень щодо переміщення через митний кордон України картин, малюнків та пастелей, повністю виконаних вручну, тощо є свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей. Разом з цим, такі обмеження не розповсюджуються на сувенірні вироби, предмети культурного і ужиткового призначення серійного і масового виробництва, перелік яких встановлюється Мінкультури України. Дозвіл Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України не потрібен при вивезенні: творів сучасного мистецтва, предметів народних художніх промислів, сувенірів, придбаних в торговельній мережі; живопису, пластики малих форм, авторської графіки, гобеленів, виробів декоративно-ужиткового мистецтва з кераміки, фарфору, фаянсу, скла, дерева, металу, текстилю та інших матеріалів, створених після 1950 року. Слід зазначити, що у м. Харкові закладами, яким надано право проведення державної експертизи культурних цінностей, є Обласний комунальний заклад Харківський художній музей та Харківська філія Національного науково-дослідного реставраційного центру України.

Оподаткування процентів на суми банківських депозитних рахунків фізичних осіб

Центральне управління ДФС у Харківській області нагадує, що до пасивних доходів, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб, належать проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування. Такі доходи остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування. Ставка податку на доходи фізичних осіб на доходи у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і процентів на вклад (депозит) у кредитних спілках встановлюються у розмірі 18% до бази оподаткування. Такі доходи є об’єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5%. У строки, визначені для місячного податкового періоду, податковим агентом до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку на доходи фізичних осіб, нарахованого за ставкою 18% із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків. Отже, банківська установа, яка є податковим агентом, перераховує податок на доходи фізичних осіб до бюджету із сум процентів, нарахованих за звітний місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків фізичних осіб у термін не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *