Новини Центральної ОДПІ Харкова

Фіскальна служба Харківщини запрошує громадян для звірки наявної нерухомості

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що громадяни – власники нерухомості мають право звернутися до органів фіскальної служби для проведення звірки щодо наявності об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості та розміру їх площі. Нагадуємо, що відповідно до статті 266 Податкового кодексу України, громадяни – власники житлових та/або нежитлових об’єктів нерухомості, сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Обчислення суми податку проводиться контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника нерухомості на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Сума податку залежить від ставки, затвердженої відповідним рішенням місцевої ради (не більше 1,5 відс.), що застосовується до мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року за 1 квадратний метр. Інформацію щодо ставок податку розміщено на суб-сайті «Територіальні органи ДФС у Харківській області» у розділі «Рішення місцевих рад». При обрахуванні податку загальна площа житлової нерухомості зменшується: — для квартири/квартир – на 60 кв.м. — для житлового будинку/будинків – на 120 кв. метрів; — для різних типів об’єктів житлової нерухомості(одночасне перебування у власності  квартири і будинку) – на 180 кв. метрів. У 2019 році мешканці Харківщини отримають податкові повідомлення – рішення про сплату податку на нерухоме майно за 2018 рік. У зв’язку з наближенням термінів надсилання (вручення)  платникам податкових повідомлень – рішень про сплату податку на нерухоме майно, з метою усунення розбіжностей між  даними контролюючих органів та даними оригіналів документів на право власності на майно,  врахування пільг (за їх наявності) та правильності визначення суми податку, запрошуємо громадян для проведення звірки до органів фіскальної служби за місцем реєстрації.

 

Нові види ліцензій вже з 01 липня 2019 року

Ліцензії на право виробництва пального Річна плата за ліцензії на право виробництва пального становить 780грн.; ліцензії на право виробництва пального видаються, призупиняються та анулюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику; ліцензії видаються терміном на п’ять років; плата за них справляється щорічно. Штрафна санкція за виробництво пального без наявності ліцензії — 1 000 000 грн. Ліцензії на право оптової торгівлі пальним Річна плата за ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним – 5 000 грн. за кожне таке місце; річна плата за ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним – 10 000 грн.; ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються органом виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України терміном на п’ять років. Штрафна санкція за оптову торгівлю пальним без наявності ліцензії — 500 000 грн. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2 000 грн. на кожне місце роздрібної торгівлі пальним; ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб’єкта господарювання; ліцензії видаються терміном на п’ять років; плата справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів. Штрафна санкція за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії — 250 000 грн. Ліцензії на право зберігання пального Річна плата за ліцензії на право зберігання пального становить 780 грн.; ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального; ліцензії видаються терміном на п’ять років. Штрафна санкція за зберігання пального без наявності ліцензії — 500 000 грн.  Імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб’єкта господарювання, що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

 

До уваги громадян – власників транспортних засобів з іноземною реєстрацією!

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев повідомляє, що Верховною Радою України внесені зміни до Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», якими строк запровадження нових штрафних санкцій за порушення митних правил, пов’язаних з переміщенням транспортних засобів з іноземною реєстрацією, відтерміновано до 22.08.2019. Відповідно, Кабінетом Міністрів України продовжено дію Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України.

 

Усі діючі РРО будуть включені до Реєстру

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що 19 квітня 2019 року набрав чинності наказ Miнicтepcтвa фiнансiв України від 13.02.2019 № 64 «Про затвердження порядків ведення реєстру екземплярiв реєстраторiв розрахункових операцiй та реєстру центрів сервiсного обслуговування реєстраторiв розрахункових операцій» (далi – Наказ № 64). Відповідно до прийнятого Наказу № 64 Державна фіскальна служба України  не пізніше двох мiсяцiв, наступних за місяцем набрання цим наказом чинності, формує реєстр екземплярiв РРО. До цього Реєстру РРО будуть включені всі екземпляри реєстраторiв розрахункових операцiй, якi зареєстрованi в органах ДФС i перебувають в експлуатації (крiм тих РРО, що зареєстровані для господарських одиниць чи суб’єктів господарювання iз мiсцезнаходженням на тимчасово окупованих територiях) або перебували в експлуатацii на дату набрання чинності цим наказом. При цьому кожному РРО буде присвоєно реєстрацiйний номер. Якщо ж касові апарати, поставка яких була здійснена до набрання чинностi Наказом № 64 та строк служби яких не сплив, не були включені до Реєстру РРО, то виробники (постачальники) повинні надати заяву про таке включення протягом трьох місяців, наступних за місяцем набрання чинності Наказом № 64. Якщо ж таку заяву до органу ДФС про реєстрацію РРО надає суб’єкт господарювання – користувач РРО, то до заяви додаються копії документів, які підтверджують факт купівлі або безоплатного отримання реєстратора у власність. А також іншого документа, що підтверджує право власності або користування, копії паспорта (формуляра) РРО та паспорта модему (у разі застосування зовнішнього модему). На пiдставi зазначених документів орган ДФС включає РРО до Реєстру РРО. При цьому первинне наповнення реєстру центрів сервісного обслуговування (далі – Реєстр ЦСО) РРО інформацією про центр сервiсного обслуговування (далі – ЦСО) РРО здiйснюється на пiдставi заяв виробникiв (постачальникiв) протягом двох місяців після набрання чинності Наказом № 64. Водночас ЦСО, який укладає договiр про технічне обслуговування та ремонт РРО, що вперше буде реєструватись в органах ДФС, на момент укладання такого договору має бути включений до Реєстру ЦСО.

 

Акцизний податок: реєстрація витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального

Відповідно до п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування навантаження-розвантаження, зберігання пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (далі – Реєстр). Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. Паливороздавальні колонки, на які є позитивні результати повірки або оцінки відповідності виконують функції витратомірів-лічильників. Порядок ведення Реєстру, а також порядок передачі облікових даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників електронними засобами зв’язку контролюючим органам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891. При цьому відпуск пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників забороняється. В свою чергу відповідно до п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПКУ, розпорядники акцизних складів зобов’язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Реєстрі в такі строки: – акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, — не пізніше 1 липня 2019 року; – акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, — не пізніше 1 жовтня 2019 року; – акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, — не пізніше 1 січня 2020 року.

 

Харківська митниця ДФС нагадує про порядок переміщення через митний кордон України продуктів, тварин та особистих речей

Ввезення на митну територію України громадянами харчових продуктів Громадяни можуть ввозити на митну територію України харчові продукти для власного споживання на суму, яка не перевищує еквівалент 200 євро на одну особу, в таких обсягах: в упаковці виробника, призначені для роздрібної торгівлі, – у кількості не більше ніж одна упаковка або загальною масою, яка не перевищує 2 кілограмів, кожного найменування на одну особу; без упаковки – у кількості, що не перевищує 2 кілограмів кожного найменування на одну особу; без упаковки – неподільного продукту, готового до безпосереднього вживання, у кількості не більше ніж по одному найменуванню на одну особу; Під час ввезення громадянами на митну територію України зазначених вище харчових продуктів здійснюється їх декларування (шляхом вчинення дій, усно або письмово за бажанням власника таких продуктів або на вимогу посадової особи митниці). Також слід звернути увагу, що забороняється ввезення на територію України громадянами України, іноземцями та особами без громадянства для власного споживання харчових продуктів тваринного походження без упаковки виробника. До харчових продуктів тваринного походження відносяться молоко, м’ясо, риба, молюски і ракоподібні, у тому числі свіжі, охолоджені або заморожені, яйця, мед, їх похідні та інші продукти, виготовлені з частин тварин, окремих їх органів та/або тканин, призначені для споживання людиною. Ввезення на митну територію України громадянами алкогольних напоїв та тютюнових виробів Ввезення на митну територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів громадянами, які не досягли 18-річного віку, не допускається; Громадяни, які досягли 18-річного віку, можуть ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України в ручній поклажі або супроводжуваному багажі без сплати митних платежів та без письмового декларування у таких кількостях із розрахунку на одну особу: 1) 200 сигарет або 50 сигар чи 250 грамів тютюну, або ці вироби в наборі загальною вагою, що не перевищує 250 грамів; 2) 5 літрів пива, 2 літри вина, 1 літр міцних (із вмістом спирту більш як 22%) алкогольних напоїв; Алкогольні напої та тютюнові вироби незалежно від їх кількості не звільняються від оподаткування митними платежами, якщо особа, яка ввозить їх на митну територію України, була відсутня в Україні менш ніж 24 години. Ввезення на митну територію України громадянами домашніх тварин Домашні тварини, що ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають письмовому декларуванню та застосуванню до них заходів контролю, визначених законом. Письмове декларування домашніх тварин здійснюється з використанням митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов’язаних з провадженням підприємницької діяльності. Крім того, відповідно до Переліку товарів, що підлягають державному контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) у разі переміщення їх через митний кордон України, живі тварини підлягають ветеринарно-санітарному контролю. Відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» у разі ввезення на територію України живих тварин – вони мають походити з країн або зон, які є вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, або у випадках, рекомендованих Міжнародним епізоотичним бюро (Всесвітньою організацією охорони здоров’я тварин), – із зон з низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню, в межах країни походження та не транспортуватися через територію, щодо якої існують обмеження, підтверджені відповідною міжнародною організацією або ветеринарною адміністрацією країни походження чи транзиту. У разі перевезення домашніх тварин авіаційним транспортом у пасажирському салоні повітряного судна дозволяється перевозити: — службових собак у супроводі кінолога; — собак-поводирів, що супроводжують сліпих або глухих пасажирів. При цьому службові собаки (собаки-поводирі) повинні мати ошийник та намордник і бути прив’язані до крісла біля ніг кінолога (власника); — дрібних тварин, вага яких разом із засобом перевезення не перевищує восьми кілограмів. Клітки птахів повинні бути покриті щільною темною матерією, через яку не проникає сонячне світло. Тварини, вага яких разом із засобом перевезення перевищує вісім кілограмів, перевозяться в багажно-вантажних відсіках повітряного судна. Перевезення зазначених тварин міжнародними рейсами здійснюється за наявності міжнародного ветеринарного сертифіката і дозволу на ввезення та/або вивезення. Порядок переміщення особистих речей громадян через митний кордон України Особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово, не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання, проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України. Відповідно до Митного кодексу України до особистих речей відносяться: 1) товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби у кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки; 2) одяг, білизна, взуття, що мають суто особистий характер, призначені виключно для власного користування і мають ознаки таких, що були у користуванні; 3) особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні; 4) індивідуальне письмове та канцелярське приладдя; 5) один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера разом з обґрунтованою кількістю фото-, відео-, кіноплівок та додаткового приладдя; 6) один переносний проектор та аксесуари до нього разом з обґрунтованою кількістю діапозитивів та/або кіноплівок; 7) бінокль; 8) переносні музичні інструменти у кількості не більше двох штук; 9) один переносний звуковідтворювальний пристрій (у тому числі магнітофон, диктофон, програвач компакт-дисків тощо) з обґрунтованою кількістю плівок, платівок, дисків; 10) один переносний радіоприймач; 11) стільникові (мобільні) телефони у кількості не більше двох штук, пейджери; 12) один переносний телевізор; 13) переносні персональні комп’ютери у кількості не більше двох штук і периферійне обладнання та приладдя до них; флеш-карти у кількості не більше трьох штук; 14) одна переносна друкарська машина; 15) калькулятори, електронні книжки у кількості не більше двох штук; 16) індивідуальні вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні; 17) звичайні та/або прогулянкові дитячі коляски у кількості, що відповідає кількості дітей, які перетинають кордон разом із громадянином, а у разі відсутності дітей — у кількості не більше однієї штуки; 18) одне крісло колісне для осіб з інвалідністю на кожну особу з інвалідністю, яка перетинає митний кордон України, а в разі відсутності такої особи — у кількості не більше однієї штуки; 19) лікарські засоби, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України; 20) годинники у кількості не більше двох штук; 21) 0,5 літра туалетної води та/або 100 грамів парфумів; 22) спортивне спорядження — велосипед, вудка рибальська, комплект альпіністського спорядження, комплект спорядження для підводного плавання, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, дошка для серфінгу, віндсерфінгу, комплект спорядження для гольфу, інше аналогічне спорядження, призначене для використання однією особою; 23) спеціальне дитяче харчування для дітей, хворих на фенілкетонурію або інше захворювання, що потребує спеціального харчування, яке не виробляється (не реалізується) в Україні, що переміщується (пересилається) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України; 24) інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України.

 

Чи передбачена відповідальність до суб’єкта господарювання, який має ліцензію на оптову торгівлю алкогольними напоями та реалізує їх платнику, в якого відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі такими товарами?

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області доводить до відома платників, що згідно зі ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) оптова торгівля – це діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб’єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам господарювання. Роздрібна торгівля – це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування. Відповідно до ст. 15 Закону № 481 оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій. Роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. З урахуванням викладеного, якщо суб’єкт господарювання, який має ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями (тютюновими виробами), здійснює продаж алкогольних напоїв (тютюнових виробів) суб’єктам господарювання, які не мають ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (тютюновими виробами), з відповідним оформленням первинних документів (договорів купівлі-продажу, рахунків фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (товарно-транспортних накладних за формою № 1-ТН для алкогольних напоїв), довіреностей на отримання товару тощо), то така діяльність є згідно ст. 1 Закону № 481 оптовою торгівлею. Підстав для притягнення такого суб’єкта господарювання до відповідальності немає. Водночас, при заповненні товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв (форма 1-ТН) у рядку «Одержувач» такої накладної указуються, зокрема, номер і дата видачі ліцензії, що засвідчує право суб’єкта господарювання – одержувача на провадження конкретного виду діяльності.

 

Чи підлягають оподаткуванню ПДВ операції з надання майнових прав інтелектуальної власності?

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ. Згідно з підпунктом «а» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ місцем надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць), вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання. Тобто, операція з постачання платником ПДВ резиденту майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем постачання таких послуг вважається місце постачання їх на митній території України. Операція з постачання платником ПДВ нерезиденту майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами не є об’єктом оподаткування ПДВ, так як місцем постачання таких послуг вважається місце постачання їх за межами митної території України.

 

Повернення надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску у разі смерті ФОП

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з частиною першою ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є: роботодавці, фізичні особи – підприємці (далі – ФОП), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Статтею 6 Закону № 2464 визначено права та обов’язки платників єдиного внеску. Частиною тринадцятою ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Повернення коштів єдиного внеску у випадках помилкової або надмірної сплати сум єдиного внеску передбачено Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 (далі – Порядок). Обов’язковою умовою повернення надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску є заява платника про таке повернення, що подається до контролюючого органу, на рахунок якого сплачено суми єдиного внеску, у випадках, встановлених п. 5 Порядку (п. 6 Порядку). Отже, у разі смерті ФОП – платника єдиного внеску його спадкоємець не має право на повернення надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску, оскільки у розумінні Закону № 2464 спадкоємець не є платником єдиного внеску і на нього не розповсюджуються права та обов’язки платника.

 

Переобладнали авто – отримайте податкову знижку

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев повідомляє, що відповідно до п. 166.1 ст. 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Згідно з п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року. До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (п.п. 166.2.1 п. 166.1 ст. 166 ПКУ). Відповідно до п.п. 166.3.7 п. 166.3 ст. 166 ПКУ платник податку на доходи фізичних осіб має право включити до податкової знижки витрати у вигляді суми коштів, сплачених ним у зв’язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива. Отже, громадяни, які мають право на податкову знижку за минулий рік, зокрема за понесеними витратами на переобладнання транспортного засобу, можуть подати декларацію про майновий стан і доходи по 31 грудня 2019 року (включно).

 

УВАГА! У ДФС України змінилася адреса WEB-сервісу обміну документами та квитанціями з приймальним шлюзом

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу розробників програмного забезпечення та платників на наступне. ДФС України повідомила про зміну адреси WEB-сервісу обміну документами та квитанціями з приймальним шлюзом (протокол SOAP). З 09 год. 00 хв. 28.05.2019 необхідно використовувати наступну адресу: http://80.91.165.205/WebSrvGate/gate.asmx. Квитанції та документи для користувачів даного сервісу зберігаються у базах даних сервісу протягом 72 годин. Якщо користувач не здійснив їх отримання клієнтським програмним забезпеченням протягом 72 годин, вони направляються на адресу електронної пошти, зазначену платником.

 

До середнього заробітку, виплаченого працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, податкова соціальна пільга не застосовується

Відповідно до п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) з урахуванням норм абзацу першого п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. Підпунктом 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що роботодавець – це, юридична особа та самозайнята особа, які використовують найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несуть обов’язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов’язки, передбачені законами. Заробітна плата для цілей розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема, додаткову заробітну плату. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Згідно із п.п. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПКУ податкова соціальна пільга не може бути застосована до заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді грошового чи майнового (речового) забезпечення військовослужбовців, що виплачуються з бюджету. Відповідно до частини 6 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» зі змінами та доповненнями визначено, що військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період є одним із видів військової служби. Статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»із змінами встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Таким чином, у разі якщо працівник, призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливій період отримує заробітну плату (середній заробіток) та одночасно грошове чи майнове (речове) забезпечення військовослужбовця, що виплачуються з бюджету, роботодавець під час нарахування заробітної плати такому працівнику не має право на застосування податкової соціальної пільги.

 

Продаж фізичною особою власно вирощеної сільськогосподарської продукції. Порядок оподаткування

До загального місячного (річного) оподатковуваного податком на доходи фізичних осіб доходу не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що, зокрема вирощена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення, зокрема: — садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. Якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; — особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. Розмір земельних ділянок, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються. Якщо розмір земельних ділянок перевищує 2 гектари, дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5%. При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) іі власник подає податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок. Порядок видачі довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок за формою № 3-ДФ затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.01.2014 № 32. Тобто, підставою для не включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходів, отриманих від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, оброблена та/або перероблена такою фізичною особою на земельних ділянках, є наявність у такої фізичної особи довідки за формою № 3-ДФ. Довідка про наявність у фізичної особи земельних ділянок за формою № 3-ДФ видається сільською, селищною, міською радою або радою об’єднаних територіальних громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки. Довідка видається особисто власнику сільськогосподарської продукції на підставі відомостей з Державного земельного кадастру (за наявності). У довідці зазначаються: — паспортні дані власника сільськогосподарської продукції (прізвище, ім’я та по батькові, серія і номер паспорта, ким і коли виданий), місце проживання (область, район, населений пункт, вулиця, будинок, корпус, квартира); — реєстраційний номер облікової картки фізичної особи — платника податків власника сільськогосподарської продукції згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); — вид цільового призначення земельної ділянки; — розмір земельної ділянки у гектарах; — ініціали та прізвище голови або секретаря виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради; — дата, до якої дійсна довідка. Отже, довідка видається власнику сільськогосподарської продукції окремо на кожну земельну ділянку, яка була використана для вирощування (вироблення) сільськогосподарської продукції. На земельні ділянки, які здані в оренду іншим суб’єктам господарювання (не використовується безпосередньо платником податків), довідка не видається. Якщо при продажу фізичною особою власної сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) зазначені умови не виконуються, то сума доходу, отриманого від такого продажу, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується на загальних підставах (податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%). Такий платник податків зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. Зазначена норма передбачена п.п. 165.1.24 ст. 165 Податкового кодексу.

 

Право на податкову знижку у разі, якщо оплату за навчання здійснювало підприємство- роботодавець

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що підпунктом 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України встановлено право платника податку включити до податкової знижки за наслідками звітного податкового року суму коштів, сплачених  на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення. До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами: квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У цих документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Якщо підприємство за дорученням працівника із одержуваного ним доходу перераховувало кошти в оплату занавчання його або   членів його сім’ї першого ступеня споріднення, а у платіжних документах «Платником» зазначено підприємство, а у «Призначенні платежу» вказано прізвище працівника, то для підтвердження понесених витрат на навчання платнику необхідно отримати довідку від працедавця, який за його дорученням здійснював перерахування коштів та копії платіжних доручень,якими здійснювалось перерахування. Пунктом 3.8 глави 3 постанови Правління Національного банку України від 21.01.2004  № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» із змінами та доповненнями, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Таким чином, довідка від працедавця, який за дорученням платника податку здійснював перерахування сум коштів із одержуваного ним доходу до навчальних закладів, для оплати його навчання чи навчання інших членів його сім’ї першого ступеня споріднення, є підставою для отримання платником податку податкової знижки за навчання. Правом на податкову знижку за 2018 рік платник може скористатись по 31 грудня 2019 року включно.

 

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *