Право платника ПДФО на податкову знижку за витратами на сплату страхових платежів
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що відповідно до норм ст. 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником ПДФО у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року. Нормами п. 166.3 ст. 166 ПКУ визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки. До таких витрат, зокрема, платник ПДФО може віднести суму витрат, понесених ним на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником ПДФО страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника ПДФО, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування): а) при страхуванні платника ПДФО або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника ПДФО, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю – суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1 п.169.4 ст. 169 ПКУ; б) при страхуванні члена сім’ї платника ПДФО першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім’ї чи за їх сукупністю – 50 відсотків суми, визначеної в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, в розрахунку на кожного застрахованного члена сім’ї. Норми встановлені п.п. 166.3.5 п. 166.3 ст. 166 ПКУ.
Трудові відносини з студентом оформляємо вірно
У студента є два шляхи здійснення трудової діяльності: за трудовим договором та за цивільно-правовим договором. Трудовий договір відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю – це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. До початку роботи працівника за укладеним трудовим договором роботодавець має подати до територіальних органів ДФС за місцем обліку його як платника єдиного соціального внеску повідомлення про прийняття такого працівника на роботу. Заробітна плата, відпускні, а також виплати, нараховані відповідно до умов такого договору оподатковуються в загальному порядку податком з доходів фізичних осіб за ставкою 18 відс та військовим збором за ставкою 1,5 відс та нараховується єдиний внесок за ставкою 22 відсотки. До доходу таких громадян, якщо той не перевищує законодавчо встановлену межу (п.п.169.4.1 ст.169 Податкового кодексу – 2470 грн) може бути застосована податкова соціальна пільга за умови своєчасного подання заяви на її використання. Цивільно-правовий договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Найпоширенішими серед таких договорів є: на виконання робіт (договори підряду) та надання послуг. За цивільно-правовим договором підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу. Якщо з громадянином укладається договір цивільно-правового характеру, то повідомлення до органу ДФС про прийняття працівника на роботу не надається і запис про виконання роботи у трудовій книжці не робиться. Сума доходу, одержаного платником податку за цивільно-правовим договором, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс та військовим збором за ставкою 1,5 відс та нараховується єдиний внеску за ставкою 22 відсотка.
Адвокатське бюро чи об’єднання як юридична особа може обрати або перейти на спрощену систему оподаткування
Адвокатське бюро чи об’єднання як юридична особа може обрати або перейти на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку за умови відповідності вимогам, встановленим главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. ХІV Податкового кодексу України. Адвокатська діяльність регулюється Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 5076). Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту (частина перша ст. 14 Закону № 5076). Адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша ст. 15 Закону № 5076). Пунктом 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) визначено, що юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. ХІV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розд. ХІV ПКУ. Згідно з п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року. Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 ПКУ. Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПКУ суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на окремі групи платників єдиного податку. До третьої групи платників єдиного податку, зокрема належать юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень. Нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено види діяльності, що не дають права суб’єктам господарювання бути платниками єдиного податку першої — третьої груп. На юридичну особу — адвокатське бюро чи об’єднання норми п. 291.5 ст. 291 ПКУ не поширюються. Довідково: загальнодоступний інформаційно –довідковий ресурс (категорія 108.01.01).
Дані про всі рахунки самозайнятої особи, відкриті у банках та інших фінансових установах, відображаються в Електронному кабінеті
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу, що банки та інші фінансові установи зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків, зокрема, самозайнятої фізичної особи, до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка. Норми визначені абз. першим п. 69.2 ст. 69 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Порядок подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721 із змінами. Пунктом 5 розд. І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року № 56) встановлено, що клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності, незалежної професійної діяльності і власних потреб. Обов’язок фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) та особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, повідомляти про свій статус банки та інші фінансові установи, в яких такі особи відкривають рахунки, передбачений п. 69.7 ст. 69 ПКУ. Таким чином, при встановленні статусу клієнта як самозайнятої особи (ФОП або особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність) банки та інші фінансові установи при відкритті/закритті рахунків клієнта надсилають повідомлення до контролюючого органу про відкриття або закриття будь-яких рахунків платника податків – самозайнятої особи, у тому числі відкритих для власних потреб. Пунктом 42¹.2 ст. 42¹ ПКУ обумовлено, що Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та нормативно-правовими актами, що прийняті на підставі та на виконання ПКУ, законами з питань митної справи, у тому числі шляхом перегляду у режимі реального часу інформації про платника податків, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв’язку з обліком платників податків та адмініструванням податків, зборів, митних платежів, здійсненням податкового контролю. У розділі «Облікові дані платника» приватної частини Електронного кабінету відображаються, зокрема, дані про всі рахунки самозайнятої особи, відкриті у банках та інших фінансових установах (розрахункові, депозитні, кредитні тощо).
Затверджено Порядок надання сімейним фермерським господарствам додаткової фінансової підтримки
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області інформує, що Кабінет Міністрів України постановою від 22 травня 2019 року № 565 (далі – Постанова № 565) затвердив Порядок надання сімейним фермерським господарствам додаткової фінансової підтримки через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів/голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок). Постанова № 565 набирає чинності з 01 січня 2020 року. Порядком визначається механізм надання сімейним фермерським господарствам додаткової фінансової підтримки через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів/голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Зазначене рішення сприятиме розвитку такої форми господарювання, як сімейні фермерські господарства. Постанову № 565 розміщено на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади «Урядовий портал» за посиланням: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-poryadku-nadannya-simejnim-fermerskim-gospodarstvam-dodatkovoyi-finansovoyi-pidtrimki-cherez-mehanizm-doplati-na-korist-zastrahovanih-m-220519
Врахування сум ПДВ при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств
Для обрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності стосовно доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Норми визначені п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ. Ведення бухгалтерського обліку сум ПДВ здійснюється на підставі Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997 № 141 із змінами та доповненнями.
Загальна система оподаткування: ФОП при готівкових розрахунках за перевезення пасажирів у таксі застосовує РРО
Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев звертає увагу платників на те, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Норми встановлені п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) і розповсюджуються на фізичних осіб – підприємців (далі – ФОП), зокрема, які перебувають на загальній системі оподаткування. Електронний таксометр – РРО, який додатково забезпечує попереднє програмування тарифів за проїзд та облік вартості наданих послуг з перевезень пасажирів (ст. 2 Закону № 265). Отже, суб’єкти господарювання – ФОП, що перебувають на загальній системі оподаткування, у машинах-таксі при розрахунках з пасажирами готівкою повинні застосовувати належним чином зареєстровані електронні таксометри – РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
До уваги виробників алкогольних напоїв та тютюнових виробів!
Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев інформує, що 01.07.2019 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 28.03.2019 № 126 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 30 листопада 2012 року № 1246» (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15.04.2019. за № 393/33364) (далі – Наказ № 126). Зміни внесені Наказом № 126 до Інструкції з ведення Єдиного державного реєстру виробників спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 № 1246, відповідно до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями. Наказ № 126 опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України» 02.05.2019 № 33.
За порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах ПКУ передбачені штрафи
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах Податковим кодексом України (далі – ПКУ) передбачені штрафні санкції. Так, зокрема, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового (абзац перший п. 128¹.1 ст. 128¹ ПКУ ). Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим п. 128¹.1 ст. 128¹ ПКУ , – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового. Норми визначені п. 128¹.1 ст. 128¹ ПКУ.
Пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Підпунктом 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів; в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно з п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 п. 266.4 cт. 266 ПКУ для фізичних осіб не застосовуються до: об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ; об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності) (п.п. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПКУ). Крім того інформуємо, що у 2019 році фізичні особи — власники нерухомості сплачують податок за звітний 2018 рік з урахуванням мінімальної заробітної плати у розмірі 3723 грн, встановленої на 2018 рік. Разом з тим, ставки та пільги з податку встановлюються за рішенням місцевих рад: сільських, селищних, міських та рад об’єднаних територіальних громад. Тобто, ставки та пільги залежать від рішень, встановлених місцевими радами на кожній окремій території, де знаходяться об’єкти нерухомості. Наголошуємо, що відповідно до п.п. 12.3.7 п.12.3 ст.12 ПКУ не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів. Рішення про ставки та пільги зі сплати податку розміщуються на сайтах місцевих рад.
Обмеження щодо форми здійснення розрахунків платниками єдиного податку
Платники єдиного податку першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів у грошовій (готівковій або безготівковій) формі. Тобто, у платників єдиного податку обсяг доходів розраховується за датою надходження коштів у грошовій формі. Бартерна (товарообмінна) операція – це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору. Відступлення права вимоги – це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою чи наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Оскільки укладення договору переуступки прав вимоги боргу платниками єдиного податку є формою розрахунку за договором купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) не в грошовій формі, то здійснення такої операції не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування. Також платники єдиного податку першої — третьої груп не мають права здійснювати бартерні операції (погашати заборгованість іншим способом, крім грошового). Зазначена норма передбачена п.п. 14.1.10, п.п. 14.1.255 ст. 14; п. 291.6 ст. 291; п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу України.
Увага! маєте відокремлені підрозділи – платіть ПДФО до відповідних бюджетів
Згідно з п. 168.4 ст.168 ПКУ податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України. Статтею 64 БКУ визначено, що податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), який сплачується (перераховується) податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються працівникам такого суб’єкта господарювання. Суми ПДФО, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (пп. 168.4.3 ПКУ). Якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. Згідно з п. 63.3 ст. 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) у порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» із змінами та доповненнями (далі – Порядок). Так, п.п. 7.1 п. 7 Порядку визначено, якщо відповідно до законодавства у платника податків, крім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі. Отже, якщо платник податку має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) в різних регіонах (районах), в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податку зобов’язаний стати на облік як платник окремих видів податків та перераховувати ПДФО із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких структурних підрозділів (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України.
Типові помилки при заповненні заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами
ДФС України за результатами обробки отриманих заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними (форма J/F 1304901), повідомила про типові помилки, які припускають платники при їх заповненні: 1. На заяву на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, додатково до кваліфікованого електронного підпису керівника юридичної особи або уповноваженої особи, фізичної особи – підприємця або його представника накладається кваліфікований електронний підпис бухгалтера та печатка, що призводить до неприйняття документу. 2. У колонці 14 зазначається ідентифікатор об’єкта оподаткування, відсутній в інформації про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, про які до контролюючого органу направлено повідомлення відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, що призводить до неприйняття документу.
Операції з постачання платником ПДВ маркетингових послуг є об’єктом оподаткування ПДВ
Маркетингові послуги (маркетинг) – це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Норми обумовлені п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ (п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 ПКУ). Пунктами 186.2 та 186.3 ст. 186 ПКУ маркетингові послуги як окремий вид послуг для оподаткування ПДВ не визначено. Водночас, відповідно до п. 186.4 ст. 186 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п. 186.2 і п. 186.3 ст. 186 ПКУ. Враховуючи вищевикладене, операції з постачання платником ПДВ – резидентом маркетингових послуг є об’єктом оподаткування ПДВ, незалежно від того кому вони надаються – резиденту чи нерезиденту.
Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області
