Новини Центральної ОДПІ Харкова

Увага! Заборгованість перед бюджетом може спричинити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев наголошує на необхідності сплати узгоджених податкових зобов’язань. Несвоєчасна сплата або несплата таких зобов’язань може спричинити негативні наслідки для громадян, що нехтують своїм конституційним обов’язком, зокрема, у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Так, вимогами ст. 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов’язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Відповідне подання суд розглядає негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Таксисти повинні працювати легально

На Харківщині триває кампанія проти нелегальної зайнятості та виплати заробітної плати у «конвертах», яку Державна фіскальна служба проводить разом зі Службою з питань праці, Пенсійним фондом та Нацполіцією згідно з розпорядженням Кабміну «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення». На данний час стрімко розвиваються служби таксі Uber, Uklon, Яндекс Такси, Taxi Yellow, Таксі Шара, Любиме таксі, Своє таксі, Таксі Maxim, Таксі Лідер та інші, партнерами яких стає все більше автомобілістів. Громадяни, які на власному автомобілі надають послуги «таксі» по перевезенню пасажирів, повинні знати, що систематична господарська діяльність з метою одержання прибутку – це підприємництво, а отже необхідно зареєструватися у якості фізичної особи – підприємця та отримати ліцензію. Від офіційного оформлення такої діяльності в будь-якому випадку виграють держава, пасажири і самі  таксисти. Робота останніх в правовому полі не позначиться на їхньому доході, при цьому  забезпечить їх соціальні гарантії, а  пасажири будуть спокійні за свою безпеку.  Водночас,  бюджет отримає  кошти у вигляді сплачених податків від  надання послуг таксі. Одночасно повідомляємо, що відповідно до статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення розмір штрафу за перевезення пасажирів без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії становить від 17000 грн. до 34000 грн. Крім того, за вказані правопорушення передбачена конфіскація засобу виробництва. В даному випадку таким об’єктом виступає автомобіль.

До уваги платників!

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев нагадує, що з 02.07.2018 змінено реквізити усіх рахунків для перерахування податків та зборів до державного та місцевих   бюджетів. З оновленими рахунками можна ознайомитися  на суб-сайті «Територіальні органи ДФС у Харківській області» розділ «Бюджетні рахунки» підрозділ «Діючі рахунки». Рахунки для зарахування надходжень до державного та місцевих бюджетів у 2018 році, які відкриті за МФО 851011 (ГУ ДКСУ у Харківській області), закриті 11.09.2018. Кошти, які сплачені платниками після 11.09.2018 на рахунки за МФО 851011, повернені до установ банків органами держказначейства. Перевірити стан розрахунків за бюджетом можна через «електронний кабінет платника податків» або звернутись до ЦОП за місцем реєстрації (податкової адреси).

Застосування РРО підприємцями – платниками єдиного податку

Згідно з п. 296.10 ст. 296 Кодексу реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи; другої і третьої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 грн. застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку. Норми п. 296.10 ст. 296 Кодексу не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Безнадійний податковий борг підлягає списанню

Відповідно до п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Згідно з п. 2.1 розд. ІІ Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 (далі – Порядок), під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти: 1) податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв’язку з недостатністю майна банкрута; 2) податковий борг фізичної особи, яка: — визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; — померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; — понад 720 днів перебуває у розшуку; 3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ст. 102 гл. 9 розд. II ПКУ; 4) податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Такий факт непереборної сили підтверджується: — Торгово-промисловою палатою України — про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; — уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, — у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави; — рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п’ять календарних років; — рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад — у випадках, встановлених ПКУ; — висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини; 5) податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків – на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури. У випадках, передбачених п.п. 4 п. 2.1 розд. II Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов’язково додаються документи, зазначені в п.п. 4 п. 2.1 розд. II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним (п. 4.1 розд. IV Порядку). За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (п. 4.2 Порядку). Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал (п. 4.4 Порядку). Крім того, згідно ст. 97 ПКУ безнадійним вважається також борг, що залишився непогашеним після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством. Порядок списання такого податкового боргу визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1231 «Про затвердження Порядку списання непогашених грошових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством» зі змінами та доповненнями.

Підприємці — фізичні особи на загальній системі оподаткування можуть щомісяця сплачувати єдиний внесок

Відповідно до вимог закону суб’єкти господарювання-фізичні особи, які обрали загальну систему оподаткування, зобов’язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за підсумками кварталу. Однак, єдиний внесок можна сплачувати щомісяця. Разом з тим, не пізніше 19 числа місяця, що настає за звітним кварталом, кожен підприємець-фізична особа на загальній системі оподаткування зобов’язаний перерахувати суму не  менше мінімального страхового внеску  на визначені бюджетні рахунки (у 2018 році – не менше 819,06 грн х 3). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платник. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Підприємці повинні врахувати і той момент, що саме факт нарахування і сплати єдиного внеску впливає на страховий та трудовий стаж. Тобто, майбутнє пенсійне забезпечення та гарантовані державою соціальні виплати безпосередньо залежать від відповідальності платника в питанні сплати єдиного внеску.   В Центральному управлінні ГУ ДФС у Харківській області просять суб’єктів господарювання врахувати  вимоги та не порушувати норми Закону України  від 08.07.2010, № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Порядок обчислення і сплати єдиного внеску передбачено у ст.9 вищевказаного закону.

Внесено зміни до порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області інформує, що Кабінет Міністрів України постановою від 24 жовтня 2018 року № 936 (далі – Постанова № 936) вніс зміни до пункту 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок). Відповідно до внесених Постановою № 936 змін: ► моніторингу не підлягають податкові накладні/розрахунки коригування   (далі – ПН/РК), якщо обсяг постачання, зазначений платником ПДВ в ПН, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в ЄРПН ПН/РК, становить менш ніж 500 тис. грн, і керівник – посадова особа такого платника ПДВ є особою, що обіймає аналогічну посаду менш ніж у 3-х платників податків. Зазначений критерій буде працювати за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений платником ПДВ у таких ПН/РК в поточному місяці, не перевищує 50 тис. грн на одного  покупця – платника ПДВ. При цьому, для визначення обсягу постачання не будуть враховані РК, у яких період реєстрації відмінний від періоду їх складання; ► РК, складені у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, не перевіряються відповідно до ознак, зазначених у п. 3 Порядку. ► змінено розмір розрахункових показників, які використовує ДФС України при моніторингу ПН: — одночасно значення показників D та P, мають такі розміри: D>0,05, Р<Рм×1,4, де: ¨ D – розрахункова величина, яка дорівнює S/T; ■ S – загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено ПН/РК, сум ЄСВ та податків і зборів (крім суми ПДВ, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником ПДВ та його відокремленими підрозділами; ■ T – загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, яка зазначена платником податку в ПН/РК, зареєстрованих у ЄРПНза останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено ПН/РК; — P – сума ПДВ, зазначена платником податку в ПН/РК, зареєстрованих у ЄРПН у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в ЄРПН ПН/РК; — Рм – найбільша місячна сума ПДВ, зазначена у ПН/РК, зареєстрованих платником податку в ЄРПН за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено ПН/РК. Постанову № 936 опубліковано в офіційному виданні «Урядовий кур’єр» від 10.11.2018 № 212 і вона набула чинності 10 листопада 2018 року.

Електронний кабінет надає можливість подати звітність з ЄСВ в електронному вигляді

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що фізичні та юридичні особи повинні подавати звітність з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) у визначені законодавством терміни. Пунктом 1 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 із змінами та доповненнями, встановлено, що звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Звіт) подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття його на облік як платника ЄСВ у контролюючих органах. Звіт страхувальником податься у повному обсязі в один із таких способів: ► засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного цифрового підпису відповідальних осіб; ►на паперових носіях разом з електронною формою на електронних носіях інформації; ►на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п’яти; ►надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п’яти та не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання Звіту. Слід зауважити, що подання звітності на паперових носіях потребує додаткового використання робочого часу як платників ЄСВ так і працівників органів ДФС. З метою економії часу при складанні та поданні звітності, платники мають право подавати звітність з ЄСВ за допомогою сервісу ДФС України «Електронний кабінет», який надає можливість створювати, редагувати, підписувати та надсилати звітність з ЄСВ платниками самостійно. Надіслати звіт можна у будь-який зручний час, у відповідь контролюючий орган відправляє квитанції з підтвердженням, що звіт прийнятий, або з коментарем, чому він не прийнятий. Довідково: страхувальники, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у частині подання звіту за таких осіб зобов’язані формувати та подавати до органів ДФС звіт протягом 20-ти календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду (календарний місяць). Фізичні особи – підприємці формують та подають до органів ДФС звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом (календарний рік). Особи, які провадять незалежну професійну діяльність та члени фермерських господарств, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, формують та подають самі за себе до фіскальних органів звіт один раз на рік до 1 травня року, що настає за звітним періодом.

Порядок заповнення форми № 1-ОПП, якщо укладено договір про спільну діяльність

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області інформує, що відповідно до п. 64.6 ст. 64 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями взяття на облік договору про спільну діяльність здійснюється шляхом додаткового взяття на облік учасника договору про спільну діяльність як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору. Форма заяви за формою № 1-ОПП (далі – ф. № 1-ОПП) встановлена у додатку 6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 із змінами, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280 зі змінами. З метою взяття на облік договору про спільну діяльність заява за ф. № 1-ОПП заповнюється з урахуванням таких особливостей: ► поля «Номер взяття на облік у контролюючому органі» та «Дата взяття на облік у контролюючому органі» не заповнюються; ► у полі «Облік за основним місцем обліку» проставляється відмітка (позначка); ► поле «Податковий номер» не заповнюється; ► у полях «Повне найменування українською мовою» та «Скорочене найменування українською мовою» зазначаються слова «Договір про спільну діяльність від __.__._____ № ___ – уповноважена особа» та найменування і код за ЄДРПОУ уповноваженої особи. Крім того, у розділі заяви «Дані про реєстрацію» вказується інформація про орган, що здійснив реєстрацію, та дані про реєстрацію – для договорів про спільну діяльність за участю іноземного інвестора. У розділі «Адресні дані платника податків» вказується інформація про місце здійснення діяльності за договором про спільну діяльність. Перелік всіх сторін (учасників) договору про спільну діяльність зазначається у розділі заяви «Інформація про засновників».

Легалізація трудових відносин – гарантоване майбутнє кожного працюючого

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев нагадує, що юридичні та фізічні особи – суб’єкти господарювання при працевлаштуванні та виплаті заробітної плати повинні дотримуватись чинного законодавства. Нелегальне працевлаштування має негативні наслідки для найманих працівників. Зокрема, це відсутність соціальних гарантій, передбачених для працівника, – права на відпустку (у тому числі на час вагітності та пологів), страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, права на оплату листків непрацездатності. Постановою КМУ від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі – Постанова № 413), Повідомлення про прийняття працівників на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до Постанови № 413 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: — засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; — на паперових носіях разом з копією в електронній формі; — на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами. У рамках виконання розпорядження Кабінету міністрів України від 05 вересня 2018 року № 649-р «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення» Державна фіскальна служба України спільно з Державною службою України з питань праці (далі – Держпраця), Пенсійним фондом України, Національною поліцією України та іншими центральними органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування здійснює комплекс заходів, спрямованих на детінізацію ринку праці та вдосконалення контролю за оформленням трудових відносин із найманими працівниками. Варто пам’ятати, що ухилення від сплати податків в усіх проявах, у т.ч. шляхом використання нелегальної найманої праці, тягне фінансову та адміністративну відповідальність.  Довідково Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), юридичні та фізичні особи – підприємці нестимуть відповідальність у вигляді штрафу у разі: — фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (з 01.01.2018 – 111 690 грн); — порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (з 01.01.2018 – 11 169 грн); — недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці (наприклад, за не оплату роботи в нічний час, роботу в вихідний або святковий день, понадурочну роботу та інші питання оплати праці) – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (з 01.01.2018 – 37 230 грн); — недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (з 01.01.2018 – 37 230 грн); — порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – п’ятим частини другої статті 265 КЗпП – у розмірі мінімальної заробітної плати (з 01.01.2018 – 3 723 грн); — за недопуск інспектора праці до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (з 01.01.2018 – 11 169 грн); — якщо роботодавець не допустить фахівців Держпраці до перевірки з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків, розмір штрафу в цьому випадку складе сто розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (з 01.01.2018 – 372 300 грн)  До відома: штрафи за порушення законодавства про працю накладаються начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Затверджені нові переліки баз олімпійської та паралімпійської підготовки, до яких застосовуються пільги з податку на майно

Відповідно до п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266, п.п. 282.1.3 п. 282.1 ст. 282, п.п. 288.5.5 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 24 жовтня 2018 № 871 (далі – Постанова № 871) затвердив: ► перелік баз олімпійської та паралімпійської підготовки, об’єкти нежитлової нерухомості яких не є об’єктом оподаткування, згідно з додатком 1 до Постанови  № 871; ► перелік баз олімпійської та паралімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку, згідно з додатком 2 до Постанови № 871; ► перелік баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, розмір орендної плати за земельні ділянки яких не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки, згідно з додатком 3 до Постанови № 871. Постановою № 871 визнано такою, що втратила чинність, постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 року № 496 «Про затвердження переліку баз олімпійської та паралімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку». Постанова № 871 опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур’єр» від 03.11.2018 № 207 і вона набула чинності 03.11.2018.

Споживачі мають можливість перевірити касовий чек в електронному кабінеті

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що у відкритій частині сервісу «Електронний кабінет», доступ до якої здійснюється у режимі реального часу (24/7/365) без ідентифікації особи за посиланням cabinet.sfs.gov.ua/cashregs/check, через новий електронний сервіс споживачі мають можливість перевірити касовий чек, а саме: встановлення достовірності даних чеку та факту передачі до ДФС. Це є запорукою захисту прав громадян як споживачів, а також запобіжником зловживань під час здійснення розрахункових операцій. Споживачі у разі відсутності або невідповідності реквізитів чеків на сервері ДФС наявному розрахунковому документу можуть направляти до ДФС письмові звернення із цих питань з додаванням копій отриманих розрахункових документів для організації та проведення відповідних контрольно-перевірочних заходів. Також, у разі отримання користувачами фіскального чеку, який викликає сумніви, вони теж можуть надіслати до ДФС електронний лист із прикріпленим фото чеку. Пошук електронного чеку здійснюється за його фіскальним номером та датою. Для пошуку та перегляду фіскального касового чеку необхідно ввести: фіскальний номер РРО дату та час видачі чеку (для традиційних РРО).

Оновлено Довідник типів об’єктів оподаткування

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області інформує, що станом на 26.10.2018 оновлено Довідник типів об’єктів оподаткування (далі – Довідник). Довідник доповнено новими об’єктами оподаткування, а саме: 705 – свердловина; 706 – кабельна ЛЕП; 707 – вимірювальний прилад; 708 – газопривід; 709 – гусенична техніка для всіх видів робіт; 710 – колісна техніка для всіх видів робіт. Звертаємо увагу, що Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою  № 20-ОПП, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами, подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Формою вказаного повідомлення передбачено заповнення типу об’єкта оподаткування. Довідник розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням:http://sfs.gov.ua/dovidniki—reestri—perelik/dovidniki-/127294.html

Про зміну у нормативно-правовому полі процедури надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи

Міністерство фінансів України наказом від 03 вересня 2018 року № 733 (далі – Наказ № 733) затвердило Порядок надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі – Порядок) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2018 року за № 1102/32554). Порядок розроблено з метою поліпшення обслуговування платників при наданні довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі – Довідка). Зокрема, для отримання Довідки платник подає відповідну заяву за вибором: ● у паперовій формі – до державної податкової інспекції за основним місцем обліку такого платника або до відповідного контролюючого органу, уповноваженого здійснювати заходи з погашення податкового боргу. Якщо заяву подано до державної податкової інспекції, її передають до відповідного контролюючого органу, уповноваженого здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі – уповноважений орган); ● в електронній формі – на адресу уповноваженого органу через приватну частину «Електронного кабінету» з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги». Довідка або відмова у наданні Довідки готуються уповноваженим органом протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання заяви органом, до якого її було подано. Надається Довідка безоплатно за вибором платника у паперовій або електронній формі, про що він зазначає у заяві. Зауважимо, що строк дії Довідки становить 10 календарних днів з дати її формування. Наказом № 733 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 567 «Про затвердження Порядку видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1842/24374. Наказ № 733 опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України» від 19.10.2018 № 80 і він набирає чинності з дня набрання чинності Законом України від 05 жовтня 2018 року № 2155-VІІІ «Про електронні довірчі послуги», але не раніше дня його офіційного опублікування, тобто 7 листопада 2018 року.

Офіційне оформлення трудових відносин надає право на податкову знижку за витратами на страхові платежі

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу, що своєчасна та у повному обсязі виплата заробітної плати сприяє отриманню соціальних гарантій громадян і дозволяє на законодавчому рівні отримувати ці гарантії. Так, згідно з п.п.166.3.5 п.166.3 ст.166 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника ПДФО за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати на суму витрат платника ПДФО на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування): ¨ а) при страхуванні платника ПДФО або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника ПДФО, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю – суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст.169 ПКУ (сума, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень); ¨ б) при страхуванні члена сім’ї платника ПДФО першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім’ї чи за їх сукупністю – 50 відсотків суми, визначеної в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім’ї.

До уваги підприємців: торгівля пивом – тільки через РРО

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев звертають увагу суб’єктів господарювання, що для здійснення роздрібної торгівлі пивом необхідно отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з обов’язковим обладнанням місця торгівлі реєстраторами розрахункових операцій, або РРО. Отримання окремої ліцензії на роздрібну торгівлю пивом при наявності у суб’єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не передбачено. Податківці наголошують, що підприємці, які здійснюють розрахункові операції в готівковій, або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО. А також роздруковувати відповідні розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Застосування РРО суб’єктами господарювання: на що слід звернути увагу

Наказом Міністерства фінансів України від 19.02.2018 № 288, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.03.2018 за №293/31745 (далі — Наказ № 288), внесено зміни до Положення про форму та зміст розрахункових  документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350 (далі – Положення № 13). Так, Законом України від 20 грудня 2016 року №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі – Закон №1791) внесено зміни до п. 11 ст. З Закону №265 щодо обов’язку суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних  карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, проводити розрахункові  операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. Крім того, Законом №1791 було внесено зміни до п. 6 ст. 17 Закону №265, якими передбачено застосування до вказаних суб’єктів господарювання фінансових санкцій у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. Враховуючи викладене, підпунктами 1) і 2) п.1 Наказу №288 передбачено доповнення переліку обов’язкових реквізитів фіскального касового чека на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів (розділи II та III до Положення № 13) новим реквізитом: «код товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством)». Також зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД передбачається, як додатковий реквізит чека, у фіскальному касовому чеку за операціями приймання та переказу готівкових коштів через програмно-технічні комплекси самообслуговування (ПТКС), якщо переказ призначений для оплати товарів (послуг), що придбаваються, а також якщо це передбачено правилами (регламентом) отримувача коштів. Відповідні зміни також внесено у форму касових чеків РРО, які наведено у додатках 1, 2 та 5 до Положення №13. Наказ №288 набрав чинність з дня опублікування – 06.04.2018 року. Внесення Наказом №288 змін до Положення № 13 забезпечує умови для виконання суб’єктами господарювання вимог чинного законодавства щодо зазначення у розрахункових документах, які друкуються реєстраторами розрахункових операцій, кодів товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД. Звертаємо особливу увагу керівників органів місцевого самоврядування та керівників суб’єктів господарювання, що від виконання суб’єктами господарювання приписів чинного законодавства щодо зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД у касових чеках реєстраторів розрахункових операцій напряму залежить зарахування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію  країни пального до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування.

Уряд спростив процедуру ліцензування для малих виробників виноробної продукції

3 жовтня 2018 року на засіданні Кабінету Міністрів України прийнято постанову № 823 «Деякі питання подання та реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази малих виробництв виноробної продукції вимогам законодавства», якою затверджено форму декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства для малих виробництв виноробної продукції та порядок її подання та реєстрації, яка спростить процес отримання ліцензій для малих виробників винопродукції. Так, раніше малому виробнику для отримання ліцензії потрібно було разом з іншими документами подати атестат виробництва, підготовка якого займала додатковий час. З прийняттям цієї постанови виробнику замість атестації виробництва потрібно подати до Держпродспоживслужби відповідну декларацію, де зазначається наявність у нього необхідних виробничих потужностей для виробництва виноробної продукції. Після цього Державна фіскальна служба у термін, передбачений чинним законодавством, надасть йому ліцензію на власне виробництво. Спрощення процедури отримання ліцензії забезпечить розвиток малого бізнесу у галузях садівництва, бджільництва та виноградарства, дозволить зменшити монополізацію винного ринку та розширити випуск якісної української конкурентоспроможної продукції, зацікавить сільськогосподарські підприємства, приватних підприємців у відновленні та розширенні виноградників, насаджень плодово-ягідних культур, збільшенні кількості бджолосімей. Звертаємо увагу, зазначена постанова набрала чинності з дня її опублікування — 13 жовтня 2018 року (газета «Урядовий кур’єр» № 193).

Порядок складання та подання запитів на отримання публічної інформації

Публічною інформацією відповідно до Закону є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених Законом. Доступ до публічної інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: — в офіційних друкованих виданнях; — на офіційному веб-порталі ДФС, субсайтах територіальних органів ДФС офіційного веб-порталу ДФС; — на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; — на інформаційних стендах у приміщеннях органів ДФС; — будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Запит на інформацію подається фізичною або юридичною особою, об’єднанням громадян без статусу юридичної особи в усній чи письмовій формі, особисто від запитувача або шляхом надсилання поштою, електронною поштою, факсом або по телефону. Оформляється запит в довільній формі та повинен містити: — прізвище, ім’я, по батькові (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку (якщо такий є); — загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит на інформацію, якщо запитувачу це відомо; — підпис і дату за умови подання письмового запиту на інформацію. У разі якщо з поважних причин (особа з інвалідністю, особа з інвалідністю внаслідок війни) особа не може подати письмовий запит на інформацію, його оформлює суб’єкт реєстрації та координації із зазначенням прізвища, імені, по батькові, контактного телефону в запиті на інформацію та надає копію цього запиту особі, яка його подала. На вимогу запитувача на першому аркуші копії запиту проставляється відмітка про отримання цього запиту і ця ж копія повертається запитувачу. Структурні підрозділи, які володіють запитуваною інформацією, надають у визначені Законом строки достовірну, точну та повну інформацію за запитами на інформацію. Звертаємо увагу, що для спрощення процедури оформлення письмового запиту на інформацію запитувач може використати відповідну форму для подання запиту на отримання публічної інформації, якою володіють органи ДФС (далі — Форма запиту).

Скасування реєстрації КОРО

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області інформує про порядок скасування реєстрації книги обліку розрахункових операцій (далі — КОРО) на реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО) якщо суб’єкт господарювання прийняв рішення про те, що у випадках виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або включення електроенергії. Питання скасування реєстрації КОРО у таких випадках визначені затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918/29048 (13 змінами), нормативно-правовими актами: — Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) (далі — Порядок реєстрації РРО); — Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій (далі — Порядок реєстрації КОРО). Так, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2018 № 773, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.09.2018 за № 1106/32558, до названих порядків внесені зміни, якими встановлено таке. Суб’єкт господарювання може прийняти рішення про те, що у випадках виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або включення електроенергії. У такому випадку суб’єкт господарювання має право: — не реєструвати КОРО на новий РРО, про що зазначає у заяві про реєстрацію РРО за ф. № 1-РРО (додаток 1 до Порядку реєстрації РРО); — скасувати реєстрацію КОРО на вже зареєстрований РРО, подавши заяву про скасування реєстрації книги за ф. № 2-КОРО (додаток 4 до Порядку реєстрації КОРО). Суб’єкти господарювання, які прийняли таке рішення, не мають права здійснювати розрахункові операції у разі виходу з ладу РРО або тимчасової відсутності електроенергії. Рішення суб’єкт господарювання приймає у вигляді розпорядчого документа, засвідчена копія якого додається до відповідної заяви. Про наявність такого додатку має бути зазначено у відповідній частині заяви. У разі одночасного подання одним суб’єктом господарювання заяв про скасування реєстрації КОРО на РРО, що зареєстровані в одній або кількох господарських одиницях, на діяльність яких поширюється таке рішення, суб’єкт господарювання може подати одну копію розпорядчого документа (додати до першої заяви). Для таких РРО у реєстраційному посвідченні зазначається, що КОРО на цей РРО не реєструвалась. У зв’язку з цим до заяви за ф. № 2-КОРО у цих випадках має бути додане реєстраційне посвідчення на РРО та про наявність такого додатку зазначено у відповідній частині заяви. Разом із заявою за ф. № 2-КОРО суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу книгу ОРО (книги ОРО, якщо на діючий РРО зареєстровано більше одної книги), реєстрація якої (яких) скасовується. Книга має бути належно заповнена до дати подання заяви за ф. № 2-КОРО включно. Посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заяви про скасування реєстрації КОРО і додатків до неї, проводить скасування реєстрації КОРО шляхом внесення даних до інформаційної системи ДФС. Про скасування реєстрації КОРО посадова особа контролюючого органу здійснює запис на титульній сторінці КОРО із зазначенням дати, причини та підстави для скасування реєстрації КОРО. Після останнього запису у книзі робиться запис «У випадках виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється» та зазначаються реквізити розпорядчого документа, копія якого подана до органу ДФС. Запис у КОРО засвідчується підписом посадової особи та печаткою контролюючого органу. Книги, реєстрація яких скасована, зберігаються у суб’єктів господарювання відповідно до Закону. Після реєстрації нового РРО без КОРО або скасування реєстрації КОРО на вже зареєстрований РРО контролюючий орган формує нове реєстраційне посвідчення на РРО із внесенням після рядка «Дата реєстрації РРО» запису «Книга ОРО на цей РРО не реєструвалась. У випадках виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється».

Продаж товарів здійснюється на умовах товарного кредиту. Як оподатковувати ПДВ?

Товарний кредит – це товари (роботи, послуги), що передаються у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції з передачі права власності на товари, що передаються на умовах товарного кредиту. При постачанні товарів за договорами товарного кредиту, умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов’язань з ПДВ у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору. Отже, якщо сторони укладають договори купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент, то незалежно від форми розрахунків за такі товари база оподаткування ПДВ у продавця визначається виходячи з договірної вартості цих товарів, збільшеної на загальну суму процентів, визначених договором. Зазначена норма передбачена пп.14.1.245 ст.14; п.185.1«а» ст.185; п.187.3 ст.187 Податкового кодексу України та роз’яснена листом ДФС України від 28.09.2018 №4243/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Підприємство надає благодійну допомогу у негрошовій формі. Особливості відображення у податковому розрахунку за ф. 1ДФ

Не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує у 2018 році – 2470 гривень. Особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати податковий розрахунок за ф. 1ДФ (затверджений наказом МФУ від 13.01.2015 № 4) за місцем свого розташування. Сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі та, що перевищує встановлений граничний розмір (у 2018 році — 2470 грн), відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «169». Якщо сума нецільової благодійної допомоги надається у негрошовій формі, то у графах 3а «Сума нарахованого доходу» та 3 «Сума виплаченого доходу» податкового розрахунку за ф. 1ДФ, її сума відображається у урахуванням натурального коефіцієнта згідно з п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу (коефіцієнт 1,21951). Водночас у рядку «Військовий збір» розділу ІІ податкового розрахунку за ф. 1ДФ, сума нецільової благодійної допомоги, наданої у негрошовій формі, відображається без урахування коефіцієнта. Зазначена норма передбачена п.п. 170.7.3 ст. 170, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Використання новітніх моделей програмно-технічних комплексів для реєстрації розрахункових операцій

З 01 липня 2018 року Міністерством фінансів України розпочато експериментальний проект щодо реєстрації та експлуатації новітніх моделей програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій (постанова КМУ від 13.06.2018 №472 «Про реалізацію експериментального проекту щодо реєстрації та експлуатації новітніх моделей програмних та/або програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій»). Учасниками цього проекту є виробники (постачальники) та користувачі таких новітніх моделей програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, зокрема, удосконалених комп’ютерно-касових систем, які виявили зацікавленість щодо участі в експериментальному проекті. Вимоги щодо новітніх моделей комплексів на період експериментального проекту встановлені пунктом 7 Порядку №472. Реєстрація новітніх моделей комплексів у Держреєстрі РРО здійснюється до 1 квітня 2019 року. Якщо суб’єкт господарювання виявив зацікавленість щодо участі у експериментальному проекті та придбав новітню модель комплексу, що включена до Держреєстру РРО, він може застосовувати її для реєстрації розрахункових операцій з урахуванням сфери застосування, визначеної Держреєстром РРО. Можливість видачі електронних чеків визначається технологією, що пропонується виробниками новітніх моделей РРО.

Підприємство виплачує засновнику дивіденди. Чи нараховувати єдиний внесок?

Базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, визначені «Інструкцією зі статистики заробітної плати» від 13.01.2004 № 5. Так, дивіденди не належать до фонду оплати праці (п. 3.35 розд. 3 Інструкції № 5). Види виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затверджено постановою КМУ від 22.12.2010 № 1170. Доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями) не є базою для нарахування єдиного внеску (п.14 Переліку №1170). Отже, дивіденди не є базою для нарахування єдиного внеску, як для працівників підприємства так і для тих учасників товариства, які не є працівниками підприємства. Зазначена норма передбачена п. 1 част. першої ст. 7 Закону України від 08.07.2010 N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Подання підприємцями звіту щодо єдиного внеску за себе. В який термін та за якою формою?

Підприємці на загальній системі оподаткування та підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до Порядку №435 від 14.04.2015 із зазначенням типу форми «початкова». Підприємці на загальній системі оподаткування та підприємці, які обрали спрощену систему, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV та отримують пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. Але, у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску зазначеними підприємцями, вони формують та подають Звіт самі за себе (форма №Д5 до Порядку №435 від 14.04.2015), один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Зазначена норма передбачена п. 2, п. 3 розд. ІІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 № 435.

У звіті про суми податкових пільг допущено помилку. Як здійснити виправлення?

Суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком до Порядку № 1233 від 27.12.2010. Звіт подається за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців за місцем реєстрації суб’єкта господарювання протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. Порядок визначення сум податків та зборів, не сплачених до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2011 № 167. Оскільки Звіт про суми податкових пільг складається наростаючим підсумком з початку року та враховуючи, що нормативними документами не передбачено механізм подання уточненого Звіту, то допущені помилки слід виправляти у черговому Звіті про суми податкових пільг у межах року. Допущені помилки у Звіті за рік виправляються у новому Звіті – до закінчення граничного строку подання Звіту за рік (протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового року). Виправлення помилок у Звіті про суми податкових пільг не призводить до нарахування штрафних санкцій. За звітні періоди минулих років суб’єкти господарювання не мають можливості подати Звіти з уточненими показниками. Зазначена норма передбачена п. 2, п. 3 «Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг», затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 № 1233.

Самозайняті особи сплачують податок на доходи фізичних осіб з доходів за оренду земельних паїв за місцезнаходженням земельних ділянок

ДФС України  у листі від 02.11.2018 №34087/7/99-99-13-01-02-17 надала роз’яснення щодо практичного застосування норм податкового законодавства щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств. У листі зазначено, що Законом України від 10.07.2018 №2497 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» були внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема п. 168.4 ст. 168 доповнено п. п. 168.4.9 такого змісту: «168.4.9. Суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису)». Податковий агент, зокрема, самозайнята особа, яка здійснює нарахування (виплату) доходів фізичній особі у вигляді орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, починаючи з 15.08.2018 сплачує (перераховує) податок на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості). Водночас відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням, зокрема об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність в порядку, встановленому наказом Мінфіну від 09.12.2011 №1588. Так, для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов’язаний протягом 10 робочих днів після відкриття об’єктів, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов’язані з оподаткуванням, подали до відповідного контролюючого органу заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою № 17-ОПП (додаток 9). Дані заяви про взяття на облік за неосновним місцем обліку вносяться до Реєстру самозайнятих осіб. Також взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється на підставі повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 10), поданого платником відповідно до розділу VIII цього Порядку, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об’єкта оподаткування.

Чи звільняються від сплати єдиного внеску особи, які провадять незалежну професійну діяльність та призвані до Збройних сил України у зв’язку з мобілізацією?

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Платник ЄВ зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄВ (п. 2 ст. 6 Закону № 2464). Згідно з п. 9 прим. 2 розд. VІІІ Закону № 2464 визначено, що під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543) платники ЄВ, визначені ст. 4 Закону № 2464, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, зазначених в п. 2 ст. 6 Закону № 2464, якщо вони не є роботодавцями. Крім того, згідно з п. 7 розд. ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція № 449) особи, які провадять незалежну професійну діяльність та якщо вони не є роботодавцями, звільняються від виконання своїх обов’язків, зокрема: у разі призову на військову службу під час мобілізації або залучення до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, — з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію); Підставою для звільнення у випадках, зазначених у п. 7 розд. Інструкції № 449, є заява, особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів такою особою протягом 10 днів після її демобілізації або після закінчення її лікування (реабілітації). Ця норма застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України ”Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду. При цьому чинне законодавство не містить норм звільнення від сплати єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, прийнятих на військову службу за контрактом. Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, якщо вони не є роботодавцями, призвані до Збройних сил України у зв’язку з мобілізацією, на особливий період, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) ведення воєнного стану, на весь строк їх військової служби звільняються від сплати ЄВ. Водночас такі особи прийняті на військову службу за контрактом не звільняються від сплати ЄВ за себе.

Харківська митниця ДФС про строки притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил

На сьогодні значний відсоток транспортного потоку нашого міста, як і країни в цілому, складають автомобілі з іноземною реєстрацією, які ввозяться на митну територію України на певний строк, а потім користувачі «забувають» вчасно вивезти даний транспортний засіб за межі України, тобто вчиняють  порушення митних правил.  Зважаючи на це, актуальним є відповідь на питання, протягом якого часу особу можна притягнути до адміністративної відповідальності за таку умисну чи необережну забудькуватість. За правилами статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду справи про триваючі порушення митних правил – не пізніше, ніж шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.  І якщо при розгляді справ про порушення митних правил, в яких момент вчинення та момент виявлення не мають значного проміжку часу (наприклад: переміщення товарів через митний контроль України з порушенням прав інтелектуальної власності), не виникає питань щодо строків притягнення до відповідальності, то з триваючими  правопорушеннями виникає велика кількість спірних ситуацій, які потребують додаткового роз`яснення, насамперед, що ж є триваючим правопорушенням, оскільки від правильного визначення моменту, коли правопорушення вважається вчиненим або виявленим, залежить можливість притягнення виної особи до адміністративної відповідальності.  Митний кодекс України  (далі – МКУ) не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визнаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов’язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.  Не існує також і вичерпного переліку триваючих правопорушень, МКУ  лише констатує приналежність до таких порушень, у тому числі тих, що передбачені ст. 469, 477 — 485 МКУ. Крім цього, судова практика відносить до категорії триваючих також  і правопорушення, передбачене ст. 470 МКУ, тобто недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до митного органу призначення, видача їх без дозволу митного органу або втрата.  Вже майже буденною є ситуація, коли особа після ввезення на митну територію України автомобілю в митному режимі «транзит», тобто на строк 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності одного органу доходів і зборів – 5 діб, не виконує  вказані вимоги і продовжує використовувати вказаний автомобіль на території України за відсутності на те законних підстав. ЇЇ дії в такому випадку містять ознаки правопорушення, передбаченого ст. 470 МКУ. При цьому, факт виявлення такого правопорушення та, відповідно, складення протоколу про порушення митних правил, найчастіше має місце значно пізніше моменту, коли фактично закінчується митний режим транзиту.  Правопорушники в даному випадку, з метою уникнення відповідальності та як спосіб недобросовісного захисту, використовуючи недостатнє законодавче врегулювання, оскаржують постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи тим, що дане правопорушення вважається закінченим після спливу строку транзитного переміщення, тобто на 11-й (а у разі переміщення в зоні діяльності одного органу доходів і зборів на 6-й) день з моменту ввезення на територію України  автомобіля в митному режимі «транзит». Крапку в цих спірних правовідносинах поставив Верховний Суд України, зазначивши, що невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту та щодо якого існує обов’язок вивезення за межі митної території протягом десятиденного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов’язку. В будь-якому разі необхідно пам`ятати, що неухильне додержання Конституції України та законів України є одним із конституційних обов`язків кожного, а також необхідним елементом побудови правової держави, сумлінне виконання якого допоможе уникнути неоднозначних  ситуацій.

Учням – старшокласникам та майбутнім абітурієнтам варто подбати про внесення інформації щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків до паспорта громадянина України

Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов’язаний отримати паспорт громадянина України. До паспорта  варто внести інформацію про реєстраційний номер облікової картки платника податків. Ці вимоги обов’язково повинні виконати учні старших класів, котрі проходитимуть ЗНО, та майбутні абітурієнти спеціальних та вищих навчальних закладів, з тим, щоб не мати труднощів з поданням документів для вступу. Отож, щоб не мати труднощів при реєстрації для проходження ЗНО та при вступі до спеціальних та вищих навчальних закладів Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області просить громадян спланувати візит до Центрів обслуговування платників для отримання Реєстраційного номера облікової картки платника податків. Звертаємо увагу, що відповідно до частини сьомої  статті 21 Закону України від 20.11.2012 №5492 «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус» до паспорта громадянина України вноситься інформація, зокрема, про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків. Згідно з п. 70.5 ст. 70 Податкового кодексу та п. 1 розділу VII Положення  про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб- платників податків, затвердженого  наказом Мінфіну України від 29.09.2017 №822 (далі — Положення №822),  фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), яка не включена до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків (далі — Державний реєстр), зобов’язана особисто або через представника подати до відповідного контролюючого органу облікову картку фізичної особи — платника податків за формою № 1ДР (далі — Облікова картка № 1ДР), яка є водночас заявою для реєстрації у Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство). Пунктом 4 розділу VII Положення № 822 передбачено, що Облікові картки № 1ДР малолітніх осіб (до 14 років) подаються одним із батьків (усиновителем, опікуном, піклувальником) за наявності свідоцтва про народження дитини та документа, що посвідчує особу одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Якщо свідоцтво про народження дитини видано не українською мовою, необхідно подати засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад такого свідоцтва українською мовою (після пред’явлення повертається) та його копію. У разі виникнення необхідності у реєстрації в Державному реєстрі малолітніх осіб, які залишилися без піклування батьків та стосовно яких не прийнято рішення про встановлення опіки (піклування), документи на проведення реєстрації подаються представником органу опіки і піклування з документальним підтвердженням особи представника та його повноважень за наявності свідоцтва про народження. Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Положення   №822 громадяни України документи для проведення реєстрації у Державному реєстрі подають до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а ті, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання або не мають постійного місця проживання в Україні, — до будь-якого контролюючого органу. Реєстрація фізичної особи у Державному реєстрі здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання до контролюючого органу Облікової картки № 1ДР. У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданій Обліковій картці № 1ДР щодо внесення прізвища, імені, по батькові, дати чи місця народження, місця проживання тощо фізичній особі може бути відмовлено у реєстрації (у разі неможливості виправлення недостовірних даних або помилок у встановлений строк) або продовжено строк реєстрації до 10 робочих днів. За зверненням фізичної особи, її представника контролюючий орган видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі (картка платника податків), відповідно до порядку, визначеного Положенням № 822. Документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі малолітньої особи, видається одному з батьків (усиновителю, опікуну, піклувальнику) за наявності свідоцтва про народження дитини та документа, що посвідчує особу одного з батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника), протягом трьох робочих днів з дня звернення до контролюючого органу за місцем проживання фізичної особи та може бути продовжено до п’яти робочих днів у разі звернення до іншого контролюючого органу.

ФОП, яка використовує працю найманих осіб, сплачує та подає звітність з ЄСВ за своїм місцем реєстрації

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що відповідно до п. 65.1 ст. 65 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) взяття на облік фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), наданих державним реєстратором згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями. Податковою адресою платника податку – фізичної особи визначається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (абзац другий п. 45.1 ст. 45 ПКУ). Згідно з абзацом третім п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від  08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ізі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) є ФОП, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з ЄДР). Платник ЄСВ зобов’язаний подавати звітність та сплачувати до контролюючого органу за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом України та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування (п. 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464). Отже, ФОП, яка використовує працю найманих осіб, сплачує та подає звітність по ЄСВ за своїм місцем реєстрації, незалежно від територіального розташування робочих місць найманих працівників.

Податок на доходи фізичних осіб: коли дивіденди не є об’єктом оподаткування

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що відповідно до п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включаються дивіденди, які нараховуються на користь платника податку на доходи фізичних осіб у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою – резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів.

Змінено порядок ввезення громадянами транспортних засобів з іноземною реєстрацією

З метою удосконалення порядку ввезення громадянами в митному режимі тимчасового ввезення/транзиту транспортних засобів, зареєстрованих у відповідних органах іноземних держав, а також використання таких транспортних засобів на митній території України Верховною Радою України прийнято у другому читанні законопроект «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України». Передбачається запровадження Кабінетом Міністрів України тимчасового порядку, відповідно до якого протягом 180 днів з моменту набрання чинності цього законопроекту здійснюватимуться митні формальності щодо легкових автомобілів, що перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту. Також скасовуються обмеження відповідності екологічним нормам при митному оформленні легкових транспортних засобів, що були в користуванні, та автомобілів пожежних, визнаних гуманітарною допомогою. Положеннями законопроекту посилюється відповідальність громадян за порушення умов тимчасового ввезення/транзиту транспортних засобів, що ввезені на митну територію України. Зокрема, за перевищення строків транзиту та тимчасового ввезення більш, ніж на 30 діб встановлено штраф на суму 170 000 грн або конфіскацію транспортного засобу. Водночас, передбачено, що у разі наявності факту недотримання строків та вимог митних режимів «транзит» та «тимчасове ввезення», особа може оформити у вільний обіг транспортний засіб із сплатою належних митних платежів та коштів в сумі 8 500 грн. При цьому, особа, відповідальна за дотримання вимог законодавства при переміщенні транспортних засобів в режимі «транзит» та «тимчасове ввезення» звільняється від відповідальності за порушення митних правил. Законопроектом передбачено інформування Державною прикордонною службою України органів доходів і зборів про факти наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких органами доходів і зборів було виявлено порушення митних правил. Також запроваджується взаємодія органів доходів і зборів з Національною поліцією в частині контролю за дотриманням водіями порядку використання таких транспортних засобів на митній території України, недопущення порушення обмежень, встановлених Митним кодексом України, а також удосконалення порядку реєстрації і обліку транспортних засобів. Довідково. З початку 2018 року (станом на 01.11.2018) в Україну було ввезено 173 тис. транспортних засобів особистого користування та комерційного призначення (товарна позиція 8703 згідно УКТЗЕД) з іноземною реєстрацією в режимі «транзит», 53,1 тис. – у режимі «тимчасового ввезення». З авто, ввезених цього року в режимі «транзит», 122,2 тис. транспортних засобів з іноземною реєстрацією знаходяться в Україні з порушенням терміну. Наразі немає статистики з «тимчасового ввезення», оскільки термін перебування цих авто ще не завершився.

Чи застосовуються штрафні санкції до платника податків за порушення встановлених термінів зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів?

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 Податкового кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Податковим кодексом, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Зміни до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області інформує, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2018 №844 внесено зміни  до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, яка набрала чинності 23.10.2018. Постановою №844 зазначено, що продаж марок здійснюється на підставі поданих покупцем марок за місцем його реєстрації як платника акцизного податку в електронній формі: — довідки про сплату суми податку, яка розрахована за ставками для готової продукції (для вітчизняних виробників алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований); — заявки-розрахунку кількості марок; — копії платіжного документа про перерахування суми акцизного податку з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення — для імпортерів. Видача марок акцизного податку виробникам тютюнових виробів здійснюється з урахуванням вимог п.п.222.1.2 п. 222.1 ст. 222 Податкового кодексу України, зокрема сплати акцизного податку протягом 15 робочих днів після отримання марок. Змінами  також передбачено: — необхідність позначення на марках акцизного податку для алкогольних напоїв іноземного виробництва суми акцизного податку за ставками, діючими на момент виробництва марки; — заборону контролюючим органам вимагати від покупців марок акцизного податку документів, не передбачених постановою.

Які ФОП – платники єдиного податку можуть не застосовувати РРО?

Начальник Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Юрій Зайцев звертає увагу, що згідно з п. 296.10 ст. 296 Податкового Кодексу, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку: — першої групи; — другої і третьої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 грн. застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстраціїсуб’єкта господарювання як платника єдиного податку. Норми п. 296.10 ст. 296 Податкового Кодексу не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту –  реалізація таких товарів здійснюється виключно із застосуванням  реєстраторів розрахункових операцій, незалежно від обраної ФОПом групи платників єдиного податку.

Коли подається уточнююча фінансова звітність

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що у разі виявлення помилок у фінансовій звітності, яка є додатком «ФЗ» до декларації з податку на прибуток, платник  податків повинен разом з уточнюючою Декларацією з податку на прибуток подати виправлену фінансову звітність. При поданні уточнюючої декларації з податку на прибуток,  у таблиці «Наявність додатків» проставляється позначка про подання додатка  «ФЗ»  до декларації та  зазначаються відомості про форми фінансової звітності, які були подані/подаються  до органу ДФС. Крім того, підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність на заміну  раніше поданої фінансової звітності у випадку, якщо за результатами  проведеної аудиторської перевірки виявлено помилки, з метою самостійного виправлення помилок або з інших причин. Подання та оприлюднення уточненої фінансової звітності здійснюється у такому ж порядку, як і фінансової звітності та консолідованої  фінансової звітності, що уточнюється.

Про вибір касового методу при виконанні підрядних будівельних робіт

ДФС України роз’яснила, що касовий метод  податкового обліку податку на додану вартість, який застосовується по операціях з виконання підрядних будівельних робіт, є правом платника податку, а не його обов’язком. Податковий  Кодекс не передбачає подання до контролюючих  органів будь-яких заяв чи повідомлень щодо початку застосування касового методу за власним вибором платника.  Поряд з тим, у податковій декларації  з ПДВ платник податку, починаючи із звітного періоду з якого почав застосовувати касовий метод, у полі “Відмітка про застосування касового методу податкового обліку ” у кінці декларації проставляє відповідну відмітку.

Початкова підготовка працівників за рахунок роботодавця: додаткове благо чи ні

Щодо суми витрат роботодавця, понесених ним у зв’язку з направленням працівників для проходження початкової підготовки та перенавчання у сертифікованому навчальному центрі Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Статтею 165 Кодексу визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема: сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи (пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 Кодексу); сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом (пп. 165.1.37 п. 165.1 ст. 165 Кодексу). Крім того, пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу. Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий таким платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни (пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу). Також, вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 161підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу. Враховуючи викладене, сума витрат роботодавця, понесених ним у зв’язку з направленням працівників для проходження початкової підготовки та перенавчання у сертифікованому навчальному центрі, включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Ломбарди повинні застосовувати касові апарати

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області інформує, що ст.1 Закону України від 12 липня 2001 року №2664 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що ломбарди належать до фінансових установ і здійснюють свою діяльність у сфері надання фінансових послуг, зокрема, надання коштів у позику. Відповідно до ст.3 Закону України від 6 липня 1995 року №265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій або у безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (касові апарати). Звертаємо увагу, що при проведенні таких фінансових операцій необхідно роздрукувати відповідні розрахункові документи (чеки), що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом №265, застосовувати зареєстровані у встановленому порядку розрахункові книжки. Отже, суб’єкт господарювання, який здійснює свою діяльність у сфері надання фінансових послуг, зокрема, надання коштів у позику через ломбарди, повинен проводити розрахункові операції із застосовуванням касових апаратів.

Порядок організації та терміни проведення камеральних перевірок

Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Статтею 76 ПКУ визначено порядок проведення камеральної перевірки. Пунктом 76.1 ст. 76 ПКУ передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст.86 ПКУ (п.86.2 ст.86 ПКУ). Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, – за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ (абз.І та ІІ п.76.3 ст.76 ПКУ). Згідно з п.86.2 ст.86 ПКУ за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст.42 ПКУ. Абзацами І та ІІ п.86.7 ст.86 ПКУ визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення або додаткові документи у порядку, визначеному п.44.7 ст.44 ПКУ, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта. Такі заперечення або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв’язку з необхідністю з’ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст.58 ПКУ. Платник податків має право брати участь у розгляді заперечень або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному п.44.7 ст.44 ПКУ. Якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки або додаткових документів, зазначивши про це у запереченні або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному п.44.7 ст.44 ПКУ, контролюючий орган зобов’язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному п.44.7 ст.44 ПКУ, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному ст.42 ПКУ. Враховуючи зазначене, проведення камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку проводиться контролюючим органом ДФС на який покладено функцію контрольно-перевірочної роботи, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, – за днем їх фактичного подання. За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків.

Коригування фінансового результату до оподаткування на суму членських внесків, перерахованих неприбутковим організаціям

Нормами Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що не є платниками податку на прибуток неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених п.133.4 ст.133 ПКУ. Неприбутковою організацією є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає вимогам, встановленим у п.п.133.4.1  ст.133 ПКУ, зокрема внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Перелік неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п.133.4 ст.133 ПКУ і не є платниками податку на прибуток, визначено п.п.133.4.6  ст.133 ПКУ. Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ. Згідно з п.п.140.5.9  ст.140 ПКУ фінансовий результат звітного періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення п.п.140.5.13 ст.140 ПКУ), у розмірі, що перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року. Отже, якщо платник податку на прибуток сплачує неприбутковій організації, яка відповідає вимогам п.133.4 ст.133 ПКУ та внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій, членські внески на безповоротній основі, то такий платник повинен збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму таких членських внесків у розмірі, що перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Змінили прізвище – повідомте податкову

Фізичні особи — платники податків зобов’язані подавати до фіскальних органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки протягом місяця з дня виникнення таких змін, шляхом подання Заяви за формою N 5ДР (додаток 12 до Положення № 822 від 29.09.2017). Фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті, протягом місяця з дня виникнення змін, подають Заяву за формою N 5ДРП (додаток 13 до Положення № 822 від 29.09.2017). Такі заяви подаються особисто або через представника до фіскального органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви до будь-якого фіскального органу. Для заповнення Заяви використовуються дані документа, що посвідчує особу, та інших документів, які підтверджують зміни таких даних. Якщо зазначені документи видані не українською мовою, подаються їх засвідчені переклади українською мовою (після пред’явлення повертаються) та їх копії. Внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом 3-х робочих днів від дня подання Заяви за формою N 5ДР або за формою N 5ДРП до фіскального органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). Строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п’яти робочих днів. Зазначена норма визначена п. 1 — 4 розділу ІХ «Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків», затвердженого наказом МФУ від 29.09.2017 № 822.

До уваги суб’єктів господарювання — виробників хімічної продукції

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 10 жовтня 2018 року № 826 «Про внесення зміни до Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються до отримання або ввезення на митну територію України нафтопродуктів та/або речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, для використання як сировини для виробництва в хімічній промисловості» (далі — постанова № 826). Постанову № 826 розроблено та прийнято з метою скорочення переліку документів, які необхідно подавати суб’єктам господарювання — виробникам хімічної продукції контролюючому органу для взяття на облік податкового векселя шляхом скасування довідки векселедавця щодо прогнозованого обсягу нафтопродуктів та/або речовин, які планується отримати від підприємства-виробника або ввезти на митну територію України. Тобто нормативно-правовим актом виключено пункт 9 Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються до отримання або ввезення на митну територію України нафтопродуктів та/або речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, для використання як сировини для виробництва в хімічній промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 21 (далі — Порядок), яким встановлено, що підставою для взяття на облік податкового векселя є довідка векселедавця щодо прогнозованого обсягу нафтопродуктів та/або речовин, які планується отримати від підприємства-виробника або ввезти на митну територію України. Ця довідка подавалась представнику контролюючого органу на податковому пості окремо до кожного податкового векселя. В ній векселедавець розраховував обсяги нафтопродуктів та речовин, які були необхідні для виробництва прогнозованого обсягу продукції з урахуванням встановлених квот. Водночас запроваджена з 1 березня 2016 року система електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) дозволяє в межах квот, встановлених Кабінетом Міністрів України, контролювати обсяги нафтопродуктів та/або речовин, які реалізуються або ввозяться на митну територію України як сировина для виробництва в хімічній промисловості без сплати акцизного податку. Отже, постановою № 826 скасовано вимогу щодо подання довідки, яка була підставою для взяття на облік податкового векселя. Така зміна спрощує порядок взяття на облік податкового векселя та скорочує перелік документів, які необхідно подавати суб’єктам господарювання — виробникам хімічної продукції контролюючому органу. Постанову № 826 опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» від 13.10.2018 №193. Починаючи з 13.10.2018, суб’єктам господарювання — виробникам хімічної продукції (векселедавцям) для взяття на облік податкового векселя не потрібно подавати контролюючому органу (векселедержателю) довідку щодо прогнозованого обсягу нафтопродуктів та/або речовин, які планується отримати від підприємства-виробника або ввезти на митну територію України, а достатньо видати належним чином оформлений податковий вексель.

Філія юридичної особи не може бути зареєстрована як платник акцизного податку

Платником акцизного податку є особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів. При цьому особи – суб’єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність (п.п.212.3.11 ПКУ). Відповідно до п.1 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання є господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Суб’єкти господарювання, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. Відкриття суб’єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації (ст.58 ГКУ). Згідно з ч.1 ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Також слід зазначити, що відповідно до частин 3 та 5 ст.95 ЦКУ філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Таким чином, платники акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів є суб’єкти господарювання, зокрема юридичні особи. Філія такої юридичної особи не може бути зареєстрована як платник акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних  товарів.

ЩОДО ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ ВЛАСНИКАМИ НЕЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ У БАГАТОКВАРТИРНИХ БУДИНКАХ

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі — ЗКУ), а справляння плати за землю – Податковим кодексом України (далі – ПКУ). Використання землі в Україні є платним (ст. 206 ЗКУ). Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 269, 270 ПКУ). Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ). Згідно з п. 287.1 ст. 281 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Водночас згідно з п. 287.8 ст. 287 ПКУ власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Статтею 125 ЗКУ передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, які пов’язані з реалізацією прав та виконання обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, визначені Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі – Закон № 417). Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 417 співвласник багатоквартирного будинку — це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Отже, право на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникає у всіх співвласників (власників жилих та нежилих приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному чинним законодавством. Таким чином, платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб’єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку. Зазначена позиція викладена в наказі Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю».

ЩОДО ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ, ОТРИМАНИХ ВНАСЛІДОК ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНОВИХ ПАЇВ

Законом України від 14 лютого 1992 року № 2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі — Закон № 2114) визначено правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства. Відповідно до ст. 7 Закону № 2114 майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб’єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени — у частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (п. 2 ст. 7 Закону № 2114). Згідно з п. 2 ст. 9 Закону № 2114 пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства у підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. Термін «майновий пай» визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань по забезпеченню захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» — це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена в грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду. Майновий пай члена підприємства документально підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства (майновим сертифікатом), яке видається сільською, селищною або міською радою. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни/дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво. Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Кодексу, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1ст. 162 якого платником податку є фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні. Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого не включається, зокрема, сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації (пп. 165.1.40 п. 165.1 ст. 165 Кодексу). Також звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом ІV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу). Отже, дохід, отриманий платником податку — фізичною особою — резидентом від продажу майнового паю, який підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства (майновим сертифікатом), не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за умови отримання його у власність безпосередньо у процесі приватизації. При цьому юридична особа як податковий агент відображає виплачений дохід у податковому розрахунку за формою № 1ДФ під ознакою доходу  «161».

Фінансова звітність: форми для подання у фіскальні органи

Відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ. Фінансова звітність є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) та звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі – Звіт) та її невід’ємною частиною. Платниками податку на прибуток (крім неприбуткових установ та організацій) разом з відповідною податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за календарний квартал, півріччя, три квартали подається проміжна фінансова звітність, складена за національними стандартами, яка включає баланс та звіт про фінансові результати. До річної Декларації такі платники подають відповідну річну фінансову звітність, яка включає Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до річної фінансової звітності (форми №№1-5). Платниками податку на прибуток – суб’єктами мікропідприємств, малого підприємництва, представництвами іноземних суб’єктів господарювання, крім тих, які складають фінансову звітність за міжнародними стандартами, подається разом з квартальною або річною Декларацією скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу і Звіту про фінансові результати (за формами №1-м, №2-м або №1-мс, №2-мс). Платниками податку на прибуток, які складають фінансову звітність за міжнародними стандартами разом з відповідною Декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали подають проміжну фінансову звітність, що складається або з повного комплекту фінансової звітності, або з комплекту стислої фінансової звітності за проміжний період. До річної Декларації такі платники подають повний комплект фінансової звітності, передбачений МСБО 1. Банки разом з Декларацією подають відповідну проміжну або річну фінансову звітність за формами, визначеними Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України. Неприбутковими установами та організаціями (крім неприбуткових установ та організацій, які підпадають під критерії мікропідприємств, малих підприємств, бюджетних установ) подається разом зі звітом про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до річних звітів (форми №№1-5). Неприбуткові установи, організації, які підпадають під критерії мікропідприємств, малих підприємств, подають скорочену за показниками фінансову звітність (Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва) у складі Балансу і Звіту про фінансові результати (форми №1-м, №2-м або №1-мс, №2-мс). Суб’єкти державного сектора разом зі Звітом подають наступні форми фінансової звітності: Баланс (форма №1-дс) та Звіт про фінансові результати (форма №2-дс), Звіт про рух грошових коштів (форма №3-дс), Звіт про власний капітал (форма №4-дс), Примітки до річної фінансової звітності (форма №5-дс). Підтвердженням подання фінансової звітності разом з Декларацією або Звітом є позначка «+» в Декларації (Звіті) у клітинці «ФЗ» таблиці «Наявність додатків» та у таблиці «Наявність поданих до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств додатків — форм фінансової звітності» («Наявність поданих до Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації додатків – форм фінансової звітності»). Платником або неприбутковою організацією проставляється позначка у тих графах таблиці, що відповідають назвам форм фінансової звітності, поданої разом з Декларацією (Звітом).

Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *